Геологічна будова Наріжнянського району
2.1. Стратиграфія і літологія в геологічній будові розрізу Наріжнянського родовища приймають участь кристалічні породи докембрію і осадова товща палеозойської, мезозойської і кайнозойської груп.
Свердловини цієї складнопобудованої, дрібноблокової території розкрили породи кристалічного фундаменту на глибинах від 4010 до 4395 м. Вони характеризують перехідний розріз від зануреної частини западини до борту.
Докембрійська ератема D
Докембрій, який розкрито всіма розвідувальними свердловинами, представлений амфіболітами, гранітами і гранітогнейсами. Всі породи фундаменту досить подрібнені. Розкрита товщина кристалічних утворень 22 - 46 м.
Палеозойська ератема PZ
Кам’яновугільна система С
Відклади кам’яновугільної системи неузгоджено залягають на кристалічному фундаменті і представлені трьома відділами: нижнім, середнім і верхнім.
Нижній відділ
С
Нижній відділ представлений візейським і серпухівським ярусами.
Візейський ярус С v
У візейському ярусі (нижньовізейські відклади) знизу залягають теригенні відклади з невеликими прошарками вапняків. Товщина 36,4 - 59 м.
Верхня частина (верхньовізейський під’ярус) представлена чергуванням вапняків, пісковиків, аргілітів, рідше алевролітів. Товщина під’ярусу 232 - 279 м.
Серпухівський ярус С s
Серпухівський ярус представлений нижньосерпухівським (С1s1) і верхньосерпухівським (С1s2) під’ярусами.
Нижньосерпухівський під’ярус складений глинисто-алевролітовою товщею з невеликими прошарками вапняків і алевролітів. Просліджується незгідність у межах нижньосерпухівського під’ярусу. Ця незгідність обумовлена неглибоким (до 50 - 60 м) розмивом. Поверхня незгідності відповідає відбиваючому сейсмічному горизонту Vв1 . Загальна товщина 158 - 180 м.
Верхньосерпухівський під’ярус представлений чергуванням аргілітів, алевролітів, пісковиків і рідше вапняків. В пісковиках горизонтів С-7а та С-5а в блоці свердловини №1 зосереджені поклади вуглеводнів. На площі слабко проявляють себе серпухівські незгідності. Товщина частин розрізу, що містять продуктивні горизонти С-3, С-4 та С-5 достатньо витримана. Товщина під’ярусу 308 - 387 м.
Середній відділ
С
Середньокам’яновугільний відділ складається з башкирського і московського ярусів.
Башкирський ярус С b
Відклади башкирського ярусу переважно вапняки і доломіти з прошарками аргілітів і алевролітів, рідше пісковиків. З пісковиком горизонту Б-12 пов’язана продуктивність колектора, розкритого в свердловинах №№ 1 та 21. Товщина ярусу 376 - 590 м.
Московський ярус С m
Московський ярус представлений чергуванням міцних аргілітів, дрібно-, середньозернистих пісковиків, глинистих алевролітів, рідше вапняків. Товщина осадів 382 - 430 м.
Верхній відділ
С
Верхній карбон в нижній частині складений аргілітами, щільними, середньозернистими пісковиками з тонкими прошарками дрібнозернистих слюдистих алевролітів і рідко вапняків. Верхня частина представлена глинисто-піщаними породами з рідкими тонкими прошарками вапняків. Загальна товщина осадів верхнього карбону 471 - 542 м.
Пермська система Р
Пермська система представлена двома різними за літологічним складом світами – картамишською (теригенною) і микитівською (хемогенною).
Картамишська світа складена глинисто-алевролітовими породами з прошарками пісковиків і вапняків. Товщина 42-50 м.
Микитівська світа представлена чергуванням ангідритів, доломітів і глин. Товщина пермських відкладів 92 - 94 м.
Мезозойська ератема MZ
Мезозойські відклади складені тріасовою, юрською і крейдяною системами.
Тріасова система Т
Відклади тріасової системи залягають неузгоджено на розмитій поверхні нижньої пермі і представлені строкатими глинами з прошарками пісковиків. Товщина 306-348 м.
Юрська система J
Юрська система на площі представлена середнім і верхнім відділами і складена перешаруванням сірих і червоних глин та пісковиків, іноді вапняків. Загальна товщина 477 - 491 м.
Крейдяна система K
Відклади крейдової системи в нижній частині представлені вапняками, пісковиками і глинами, в верхній – товщею крейди з прошарками мергелів. Товщина відкладів 802 - 843 м.
Загальна товщина мезозойських відкладів 1610 - 1677 м.
Кайнозойська ератема KZ
Палеогенова, неогенова, четвертинна системи P+N+Q
Кайнозойські відклади присутні на площі в об’ємі палеогенової, неогенової та антропогенової систем у вигляді пісків, пісковиків з прошарками глин, загальною товщиною 255 - 268 м.
2.2. Тектоніка
У тектонічному відношенні Наріжнянська структура розташована в північній бортовій зоні ДДЗ і приурочена до Наріжнянсько-Огульцівської структурної зони, яка прослідковується вздовж неузгодженого скиду, амплітуда якого 150-300 м. В межах даної зони розвинені середньо-, нижньокам’яновугільні структурні підняття, які групуються у вали широтного напрямку, які утворені блоками кристалічного фундаменту. До складу даної зони входять: Войтенківське, Наріжнянське, Рогівське, Шилівське, Бурівське, Огульцівське, Південно-Борчанівське, Капонівське підняття.
Структури переважно невеликих розмірів, екрануються з півночі зворотнім скидами з нахилом площин на північ і зануреною товщею мезозойсько-нижньопермсько-верхньокам’яновугільних осадів.
Південні крила структур витягнуті, північні – короткі, притулені до скидів або майже відсутні (Наріжнянське, Огульцівське, Юліївське та інші підняття).
З урахуванням нових сейсмічних матеріалів по відбиваючих горизонтах башкирського, серпухівського і візейського ярусів, даних буріння пошукових свердловин №№1, 2, 4, 9 та експлуатаційної свердловини №21 уточнено геологічну модель покладів горизонтів Б-12, С-5а, С-7а, В-21.
Структурні плани горизонтів Б-12, С-5а, С-7а мають форму еліпсу, склепіння якого розкрито свердловинами №№ 1, 21. Північне крило структур зрізане широтним скидом, який має зворотній напрямок (амплітуда до 55 м).
Геологічна будова площі ускладнена також системою низькоамплітудних локальних розривних порушень поперечного орієнтування, що обумовлює її складну будову по поверхні фундаменту і горизонтах карбону.
У межах структури локалізовані пластові, тектонічно та літологічно екрановані, обмежені контактами газ-вода поклади вуглеводнів, які приурочені до піщано-карбонатних пластів.
Неузгоджені скиди на Наріжнянській площі та суміжних родовищах й виконують свою основну роль – надійне екранування пасток, збереження скупчень вуглеводнів по повстанню монокліналі борту при наявності малоамплітудних напівскладок.