1.3. Порівняльно-географічний підхід

Під цим підходом необхідно розуміти методологічний напрям у ґрун­тознавстві, що пов'язаний із встановленням впливу різних компонен­тів ландшафтної сфери в процесі їхнього розвитку на властивості ґрун­тів, які визначають генезу ґрунтів і тип просторово-часових утворень.

Ми погоджуємося з В.М.Фрідландом щодо порівняльно-географічного підходу, а не методу, бо вважаємо, що це точніше виражає суть методоло­гічного напряму, який широко використовується в наш час у ґрунтознавстві та інших географічних науках. Застосовуючи порівняльно-географічний підхід, ми, як правило, використовуємо систему різних методів: порівняльно-морфолого-генетичний, порівняльно-аналітичний, стаціонарно-режимний, мо­делювання тощо.

В. В. Докучаєв та його послідовники використовували порівняльно-гео­графічний метод як єдине потужне знаряддя досліджень. Пізніше О.А.Роде оцінив порівняльно-географічний метод як корелятивний. За О.А.Роде, суть цього методу „полягає у встановленні зв'язку між існу­ванням окремих типів ґрунтів, які мають певні властивості та склад, з пев­ними географічними умовами, що дає нам право припустити, що таке існу­вання не випадкове і що в його основі лежать причинні зв'язки, які й по­трібно шукати" (О.А.Роде, 1971).

І.П.Герасимов і М.А.Глазовська (1960) передали основний зміст порів­няльно-географічного підходу такою короткою фразою: „Суть його полягає в паралельному та нерозривному вивченні ґрунтів і чинників, що їх утво­рюють". Завданням порівняльно-географічного методу є не тільки пошук зв'язків між ґрунтами та факторами ґрунтоутворення, але й встановлення законів формування ґрунтових (ґрунтово-геологічних та ґрунтово-геомор­фологічних) форм і ролі природних чинників у їхньому утворенні.

На сучасному етапі арсенал методів порівняльно-географічного вивчен­ня ґрунтів і ґрунтового покриву значно розширився, тому ми можемо гово­рити про формування порівняльно-географічного підходу як методологічно­го напрямку в ґрунтознавстві. Порівняльно-географічний підхід входить до системи наскрізних методів, тому що використовується практично на всіх етапах вивчення СҐП, на всіх рівнях ґрунтово-географічних досліджень, особливо під час картографування ґрунтового покриву.

Порівняльно-географічний підхід тісно переплітається з екологічним під­ходом, який дає змогу оцінити вплив чинників ґрунтоутворення в усій їхній сукупності й кожного зокрема на ґрунти і СҐП. Другою, не менш важли­вою, складовою екологічного підходу є виявлення екологічних функцій, які виконує ґрунт у біосфері на сучасному етапі її розвитку з огляду на збіль­шення антропогенного навантаження на довкілля.

1.4. Ґрунт як об'єкт досліджень.

Ґрунт як природний об'єкт досліджень має свої особливості, які й визна­чають методику досліджень і картографування. По-перше, ґрунт має про­фільну будову, тобто набір генетичних горизонтів, сформованих у товщі материнських порід у ході ґрунтоутворюючого процесу. Набір і співвід­ношення генетичних горизонтів у ґрунті залежить від конкретних природ­них умов - факторів ґрунтоутворення. Для вивчення профільної будови ґрунту та відбору зразків за генетичними горизонтами необхідно закласти ґрунтовий розріз, щоб відкрити генетичні горизонти ґрунтового профілю.

По-друге, ґрунт як просторове утворення, що покриває земну поверхню, є континуумом, який штучно розділяють на окремі ареали при картографу­ванні ґрунтового покриву відповідно до прийнятої системи класифікації ґрунтів. Виділені на карті ґрунтові ареали утворюють систему, у своєму формуванні підпорядковану певним законам, які відомі як закони географії ґрунтів. Тому важливим завданням ґрунтознавства є дослідження просто­рової організації ґрунтового покриву та виявлення законів цієї організації.

По-третє, ґрунт та ґрунтовий покрив є важливими компонентами еко­системи і мають вивчатись у нерозривному зв'язку з усіма іншими її скла­довими. У ґрунтознавстві традиційно ця теза реалізується, коли застосову­ють порівняльно-географічний підхід. В останній час як самостійний розділ генетичного ґрунтознавства розвивається екологія ґрунтів (І. П. Герасимов і М. А. .Глазовська, 1960; І. А. Соколов, 1990; Л. О. Карпачевський, 1993; С. П. Позняк, 1999).

По-четверте, ґрунт є об'єктом сільськогосподарського виробництва, зе­мельним ресурсом, і з цієї позиції необхідно вирішувати проблеми його раціонального використання з метою отримання максимальної біопродукції без порушення цілісного стану ґрунту як системи, яка виконує важливі біосферні функції.