76. Саморегулівні організації фін посередників в Україні, їх функції та завдання.

Саморегулівна організація — неприбуткове об'єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг та якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг.

До саморегулівних організацій, які об'єднують професійних учасників фінансового ринку та ринку цінних паперів за видами діяльності, належать: реєстроутримувачі; торговці цінними паперами; зберігані та депозитарії; компанії з управління активами.

Їх метою є створення ефективної системи регулювання діяльності професійних учасників фінансового ринку та контролю за їх функціонуванням.

Держава передає СРО частину функцій по регулюванню ФР, щоб професійні учасники встановлювали для себе правила і здійснювали контроль за їх виконанням.

До основних повноважень саморегулівних організацій належать: розробка та внесення змін до нормативних документів; впровадження та забезпечення дотримання правил поведінки; врегульовування спорів, переважно через арбітраж тощо.

До традиційних функцій СРО належать: розробка обов'язкових правил і стандартів проф. діял-ті на ФР; здійснення проф. підготовки кадрів, встановлення обов'язкових вимог для роботи на відповідному сегменті ринку; контроль за дотриманням учасниками СРО встановлених правил а також функції арбітражного судді; інформаційна діяльність, представництво інтересів учасників СРО в держ. органах управління

Функції держави щодо СРО:законодавче забез-ня їх дія-ті; держ. реєстрація та надання статусу СРО; затвердження їх правил; контроль за діяльністю; СРО можуть створюватись на нац. рівні (проф. асоціація реєстраторів та депозитаріїв, нац. асоціація ділерів по ЦП (США - NASDAQ)) та на міжнар. рівні (міжнародна федерація фондових бірж).

77. Нормативне регулювання капіталу комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.

Економічні нормативи – це розрахункові величини, за допомогою яки здійснюється управління грошовим обігом і банківською діяльністю.

Дію економічних нормативів регламентує Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» та Закон України «Про банки і банківську діяльність

Розрахунок та аналіз нормативів здійснюється на основі "Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків".

Метою введення Інструкції в дію було надання комерційним банкам України допомоги щодо забезпечення ними своєї надійності та своєчасного виконання зобов'язань перед їх вкладниками та акціонерами.

Н1: Норматив капіталу комерційного банку розраховується як сума основного (капітал 1-го рівня) і додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів. Такий капітал називають невідкоригованим.

До основного капіталу включаються: статутний капітал; емісійні різниці (різниці між ціною первинного розміщення акцій та їх номінальною вартістю); резервні фонди, які створюються за рахунок прибутку банку; прибуток минулих років.

До додаткового капіталу включаються: загальні резерви; результати переоцінки основних засобів; результат поточного року.

До відвернень належать: цінні папери в портфелі банку на інвестиції та вкладення банку в в асоційовані компанії та дочірні установи.

Н2 - мінімальний розмір статутного капіталу контролюється тільки на час створення та реєстрації комерційних банків згідно з вимогами чинного законодавства.

НЗ - норматив платоспроможності. Розраховується як співвідношення капіталу банку до сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику. Це співвідношення визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності. Нормативне значення нормативу НЗ не може бути нижче ніж 8%.

Н4 - норматив достатності капіталу банку - це відношення капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви. Цей норматив визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків. Нормативне значення для Н4 встановлено на рівні не менше як 4%.