3. Власні дослідження

3.1. Матеріал і методи досліджень

Матеріалом для виконання досліджень були використані вівці цегейської породи віком від 2 до 11 місяців, які хворіли на диктіокаульоз.

Вивчаючи патологоанатомічні зміни у ягнят при диктіокаульозі був проведений повний розтин 8 ягнят, які належали СООО “Роздільнянський” Роздільнянського району Одеської області. У 8 ягнят були виявлені диктіокаули до 17 екземплярів. В процесі роботи нами було вивчене територіальне розташування господарства, умови клімату, розвиток вівчарства, кормова база, організація та проведення лікувальних та профілактичних заходів в господарстві, епізоотичний стан останнього.

При проведенні досліджень нами було проведено клінічний огляд ягнят і на підставі отриманих даних був встановлений попередній діагноз – катаральна бронхопневмонія.

Заключний діагноз встановлювався нами на підставі комплексу досліджень: клінічних, епізоотичних, патологоанатомічних та результатів гельмінтоларвоскопічних досліджень на виявлення статевозрілих диктіокаулюсів та їх личинок. Встановлено, що ягнята хворіють на диктіокаульоз.

Для проведення гельмінтоларвоскопічних досліджень ми користувались класичними методами Бермана і Вайда.

Метод Бермана.

Цей метод оснований на термогідротропізмі. Вмонтовують аппарат Бермана. В штатив з гніздами, в які вставлені лійки, на верхній кінець яких в свою чергу натягнута гумова трубка, а на нижній кінець трубки одягнута порожня пробірка. Відібрані фекалії поміщались на металеве сито, після чого 2/3 об’єму лійки заливали теплою водою (до 40ºС). в пробірку зливається тепла вода, відстоюється 5-10 хвилин. Лійку з зажимом переносили в чашку Петрі, відпускали зажим, щоб перші краплі (не більше 2 мл) потрапили в чашку Петрі і розглядали під мікроскопом, де і знаходили личинок Dictyocaulis filaria.

Метод Вайда.

Брали часове скло, в нього клали катишки фекалій та заливали теплою водою (40-45ºС), витримували до 10 хвилин. Кульки фекалій видаляли, а часове скло поміщали під мікроскоп і досліджували на наявність личинок при малому збільшенні.

При виконанні дипломної роботи користувались клінічними, патологоанатомічними, лабораторними методами досліджень.

З метою вивчення патологоанатомічних змін та обробки методи дослідження проводили патологоанатомічний розтин тварин та огляд їх туш з наступним описом виявлених змін.

Метод Шора.

Овець розтинали за методом Шора. Виймали всі органи єдиним органокомплексом без порушення природного зв’язку між ними. Трупи розтинали в спинному положенні, заздалегідь підрізавши задні кінцівки в тазостегнових суглобах, а передні відокремивши від грудної клітини до лопаткових хрящів. Розтин черевної та грудної порожнини проводили так, як у великих тварин. Визначали розташування органів черевної порожнини, сторонній вміст у ній, стан очеревини, сальника, брижі.

Грудну порожнину розтинали, вирізуючи грудну кістку, для чого перерізували хрящі між грудною кліткою і ребрами. В розітнутій порожнині визначали розташування органів, сторонній вміст і стан реберної плеври.

Після цього виймали органи ротової порожнини, шиї, грудної, черевної і тазової порожнин єдиним органокомплексом. Спочатку розрізали м’язи нижньої щелепи і виймали язик, перерізавши з’єднання між гілками під’язичної кістки, потім лівою рукою підтягували язик, а правою перерізали тканини навколо глотки, гортані, трахеї, стравоходу, з внутрішньої поверхні першої пари ребер і виймали разом комплекс органів голови, шиї, легені та серце. Потім підрізали діафрагму та виймали з трупа всі органи черевної порожнини.

Оглядали органи, не відокремлюючи їх один від одного. При необхідності роз’єднували і досліджували кожен орган окремо. Досліджували язик, глотку, гортань, трахею і стравохід, потім бронхіальні і середостінні лімфатичні вузли, легені, серце, нирки з наднирниками, печінку і жовчний міхур, підшлункову залозу, селезінку, сечовий міхур і статеві органи. Останнім оглядали шлунок, перерізавши його стінку по боковій лінії, не торкаючись дна. Кишечник оглядали після відокремлення його від брижі.

Розтин трупів ягнят проводили в певному порядку.

Опис досліджуваних органів проводили згідно наступної схеми:

1. Схема описання компактних органів (печінка, нирки, легені, селезінка та ін.). Величина (обсяг та вага), форма, консистенція, колір, малюнок, будова органів.

2. Схема опису патологічних вогнищ в органі: локалізація вогнищ, їх кількість, величина, форма, консистенція, колір, видимий малюнок, будова тканин у вогнищах, реакція з боку навколишньої тканини.

3. Схема опису порожнинних органів (шлунок, кишечник, матка, сечовий міхур та ін.). розташування органів, загальний вид та розмір органу, вміст порожнини (кількість, консистенція, склад, колір, запах). В слизовій оболонці вивчали вид поверхні, товщину, колір, характер нашарувань. Стан підслизової, м’язової та серозної оболонок.

4. Схема опису серозних порожнин (черевна та грудна порожнини, серцева сорочка). Розташування органів (нормальне або зміщене); сторонній вміст порожнини (кількість, прозорість, склад, колір, запах, домішки крові, фібрину, харчових та фекальних мас та ін.); склад серозної оболонки (вологість або сухіть, блискучість або матовість, гладкість або шорсткість, колір, характер нашарувань та спайки).

Під час розтину відбирали матеріал для гістологічного дослідження, яке проводили в умовах кафедри і обласній державній лабораторії ветеринарної медицини. Матеріалом для досліджень служили шматочки паренхіматозних органів – легені, бронхіальні та середостінні лімфатичні вузли, печінка, нирки.

Для фіксації паталогічного матеріалу використовували наступні фіксуючі розчини:

• 10% розчин нейтрального формаліну;

• 96º етиловий спирт;

• рідину Карнуа.

Після проведення фіксації відібраний матеріал проводили в спиртах наростаючої концентрації:

спирт 96º спирт абсолютний 100º-хлороформ хлороформ - парафін парафін охолодження у воді.

Фарбування гістологічних зрізів проводили гематоксилін-еозином. Методику фарбування гематоксилін-еозином наводимо.

Методика окраски гематоксилин-эозином на предметном стекле

1. Срезы (целлоидиновые сразу, а замороженные после обезжиривания) переносят в большую чашку с водой.

2. Извлекают на предметное стекло в расправленном виде лучший срез. Для ориентировки в выборе среза пользуются черным фоном стола.

3. Наливают на срез несколько капель профильтрованного квасцового гематоксилина (прямо с фильтра, пользуясь воронкой); окрашиваю ½-1-2-3-5 минут, в зависимости от качества и зрелости гематоксилина.

4. Придерживаю срез на стекле препаровальной иглой и сливаю краску обратно в рабочую склянку, а препарат со стекла спускаю в большую чашку с водой.

5. Промывают в воде 3-5-10 минут, ожидая посинения среза. Только что окрашенные гематоксилином срезы, а следовательно, и ядра клеток, имеют красновато-фиолетовый тон, который при достаточном промывании в воде, благодаря ее щелочности, переходит в синий. Синие ядра клеток будут более контрастными при сочетании с эозином.

6. Хорошо промытый и посиневший срез извлекаю опять из воды (в расправленном виде) на предметное стекло и наливают на него несколько капель раствора эозина; окрашивают ¼ -1 –2-3 минуты, в зависимости от красящей способности того или иного эозина.

7. Сливают эозин (можно обратно в рабочую склянку), придерживая срез иглой.

8. Промывают в большой чашке с водопроводной водой ½-1 минуту. На этом окраска препарата заканчивается.

9. Извлекают срез из воды на предметное стекло, мягкой тряпкой удаляют вокруг него по возможности всю воду и осторожно, чтобы срез не свернулся, наливают 96º спирт. Выдерживаю. В спирте различное время, примерно от ½ до 3-5 минут, т.к. помимо обезвоживающего, он имеет и дифференцирующее действие в отношении эозина. Спирт лучше применять повторною. Наливая и сливая его (2-3 раза).

10. Сливаю спирт. Наливают просветляющее средство.

11. Удаляют остатки ксилола вокруг среза. Кладут каплю бальзама и покрываю покровным стеклом.