Теорія семантичного поля. Типи семантичних полів.

Слова – це не хаотичне нагромадження мовних одиниць. Мовна пам'ять людини фіксує їх у свідомості у вигляді певних полів, що позначають фрагменти об'єктивної дійсності. За лексичними значеннями мовні одиниці діляться на групи, що мають назву семантичні поля.

Семантичне поле – це окрема (але пов'язана з іншими семантичними полями) невелика лексична підсистема, що має відносну самостійність.

Принципи побудови семантичного поля:

1. Принцип присутності. Окреме слово можна за змістом співвіднести з певним семантичним полем лише на фоні усієї сукупності одиниць цього семантичного поля.

2. Неперервність та цілісність. Члени семантичного поля утворюють суцільний, безперервний континіум (простір).

3. Принцип історичності. Семантичне поле є фактом мовної історії, тобто його одиниці та обсяг змінюються з часом (за рахунок неологізмів та архаїзмів).

4. Принцип самостійності та автономності. Семантичні поля утворюють самостійні тематичні групи, що містять абсолютно всю інформацію за певною темою.

У кожному семантичному полі виокремлюють ядро (найбільш уживані одиниці для позначення певного поняття) та периферію (одиниці, що не мають безпосереднього, прямого відношення до суті позначуваного поняття). Домінанта є словом що служить для позначення поля в цілому. Відповідно, вона входить до ядра семантичного поля.

Типи семантичних полів.

Виокремлюють такі типи семантичних полів:

1. Парадигма – група слів, що мають спільну семантичну ознаку, але різняться між собою іншими ознаками, кожна з яких бере участь у розмежування більше ніж однієї пари слів. Відношення між одиницями чоловік і жінка є парадигматичними, оскільки вони беруть участь у розрізненні одиниць типу дівчина та хлопець, актор та актриса, ведмідь та ведмедиця, дідусь та бабуся тощо.

2. Сіть. Будується на основі декількох простих відношень. Наприклад, сіть спорідненості складається за таких відношень як перебувати у шлюбі (чоловік, дружина, одружений, розлучений, вдовець, вдова тощо), бути батьками (батько, мати, дідусь, бабуся тощо), бути старшим (молодшим) за… (батьки, діти, дід, прадід, син, дочка тощо) тощо.

3. Партонімія – структура поля, в межах якої слова поєднуються відношення частина–ціле: ніготь, палець, зап'ясток, рука.

4. Фрейм – будується на основі концептуальної схеми поняття, прототипової ситуації. Наприклад: продавати ХТО (продавець), ЩО РОБИТЬ (продає), ЩО (товар), ЗА ЩО (гроші), КОМУ (покупець).

5. Гіперо-гіпонімія будується на основі видо-родових зв'язків.

6. Синонімія – на основі зближення значень одиниць поля.

7. Антонімія – на основі протиставлення значень одиниць поля.

15