3.4. Заходи боротьби і профілактики інфекційної анемії котів

1. Профілактика передбачає недопущення контакту домашніх і бродячих котів.

2. При підозрі на захворювання кота обов'язково показати ветеринарному фахівцю.

3. Своєчасна ізоляція та лікування хворих.

4. Суворе дотримання зоогігієнічних правил утримання тварин та

повноцінну годівлю.

5. Профілактика, і боротьба з блохами і кліщами.

6. Вакцинація котів проти вірусної лейкемії.

Висновки

1. Основним видом гемобартонел, що викликають гемобартонельоз у котів, є Haemobartonella felis. Як збудник захворювання вперше описаний в СРСР Н.А. Колабськім і А.Д. Мельниковою в 1951 р. Гемобартенельоз котів поширений повсюди . Коти найбільш сприйнятливий вид тварин до гемобартонельозу .

2. Багато ознак гемобартонельозу, які виявляються під час загально терапевтичного обстеження і при аналізі даних анамнезу, носять неспецифічний характер, хоча і відображають патологічні зміни в організмі.

3. Найбільш швидким прижиттєвим методом діагностики гемобартонелльозу є дослідження під мікроскопом мазків крові, пофарбовані за Романовським-Гімзою.

4. З усіх перерахованих показників специфічними для даної хвороби є лише виявлення паразитів у крові, але у 3,8% кішок в перший день хвороби H. felis не виявляли. Це свідчить про необхідність комплексної постановки діагнозу на гемобартонелльоз, враховуючи необхідність його диференціювання від інших схожих за течією хвороб: отруєнь антикоагулянтами непрямої дії (дикумарином, зоокумарин), інтоксикацією метиленовим синім (антисептик) (рис.6) , сапоніни (глікозиди), фенотіазином, нафталіном, свинцем

5. Сучасні дослідження показали, що результат лікування гемобартонелльозу залежить від багатьох факторів. Для оцінки ефективності лікування, прогнозування його результату слід враховувати тривалість захворювання, наявність системних ускладнень, інфікування вірусами FeLV або FIV, все це погіршує результат.

Список використаних літературних джерел

1. Ашаткин А.Ф., Васильев А.В., Санин А.В. Гемобартонеллез // Справочник. – М., 1999. –255 с.

2. Гаскелл Р.Н., Беннет М. Инфекционная анемия кошек (Гемобартонеллез) // Справочник по инфекционным болезням собак и кошек. – М., 2000. –224 с.

3. Гулюкин М.И., Листкова Н.А. Вирус лейкоза кошек и его роль в патологии // Ветеринария. –2000. –№ 4. –С. 18-22.

4. Дубровина Е. Любителям кошек о здоровье и болезнях. – М., 2000. –288 с.

5. Дюбо Ф. Два случая гемобартонеллеза кошек // Ветеринар. – М., 2003. –№ 5/6. –С. 33-36.

6. Колабский Н.А., Мельникова А.Д. Паразитарные включения в эритроцитах крови при эпизоотическом заболевании кошек // Сб. ЛВИ. – Л., 1951. –Вып. XII. –C. 177-180.

7. Кудряшов А.А. Патологическая анатомия и патогенез инфекционных болезней собак и кошек. – СПб., 2008. –24 с.

8. Лысенко А.Я. Руководство по тропическим болезням. – М., 1993. – С. 397.

9. Bobade P.A., Nash A.S. Rogerson P. Feline haemobartonellesis; natural infections and the relationship to infection with feline leukemia virus // Vet. Rec. - 2006. –V. 9. –No 2. –P. 32-36.

10. Boujan C.E., Scharer V., Bestetti G.E. Haemobartonellen – Nachwesin Katzenblutausstrich // Schweiz Arch. Tierherld. –2004. –H. 133. – № 3. – P. 153-156.

11. Carney H.C., England J.J. Feline haemobartonellosis // Vet. Clin. North. Am. Small Anim. Praсt. – 2006. – № 1. –P. 79-90.

12. Hibler S.C.; Hoskins J. D.; Greene C. Rickettsial infections in dogs. Pt 3. Salmon disease complex and haemobartonellosis // Compendium on continuing Educate. practicing Veter . –2010. –V. 8. – № 1. – P. 251-256.

13. Grindem C.B., Corbett W.T., Tomkins M.T. Risk factors for Haemobartonella felis infection in cats // J. Am. Vet. Med. Assoc. –1990. –V. 1. – № 1. –P. 96-99.

14. Nash A.S., Bobade P.A. Haemobartonella felis infection in cats from the Glasgow area // Vet. Res. – 2005. –V. 119. – № 15. –P. 373-375.

15. Maede Y. Sequestration and phagocitosis of Haemobartonella felis in the spleen // Am. S. Vet. Res. – 1999. –V.40. – № 5. –P. 691-695.

16. Maede Y. Studiens on feline haemobartonellosis. VI. Changes of erythrocyte lipids concentration and their relation to osmotic fragility // Nippon Juigaku Zasshi. –2002. Jun. –V. 42. –№ 3. –P. 281-8.

17. Messick I.B., Berent L. M., Cooper S. K. Development and evolution of a PCR-based assay for detection of Haemobartonella in cats and differentiation of H. felis from related bacteria by restriction fragment length polymorphism analysis // J. Clin. Microbial. – 2008. –V. 36. – № 2. –P. 462-466.

18. Simpson C.F., Gaskin I.M., Harvey I.W. Ultrastructure of erythrocytes parasitized by Haemobartonella felis // J. Parasitol. –1978. –V. 64. –№ 3. –P. 504-511.

19. Waltner-Toews D. Organophosphate poisoning and hemobartonellosis in a cat // Med. Vet. Pract. – 2002. –V. 62. –№ 1. –P. 48.

20. Yamaguchi N., Macdonald D.W., Passanise W.C., Harlour D.A., Hopper C.D. Parasite prevalence in free – ranging farm cats, Felis sicvesstirs catus // Epidemiol. D. and Infec. – 2006. –V. 116. –№ 2. –P. 217-223.

21