18, Методи знімання контурів ситуації.

Спосіб прямокутних координат (перпендикулярів). Положення кожної характерної точки визначається двома взаємно перпендикулярними лініями. Суть полярного способу полягає в наступному. Одна із сторін полігону приймається за полюс. Над цією точкою (наприклад А) встановлюють теодоліт, приводять його в робоче положення і, сумістивши нуль лімба з нулем алідади орієнтують на якусь точку полігону (наприклад В). Зорієнтувавши теодоліт за лінією АВ, наводять його на точки контуру, беруть відділки за горизонтальним кутом і віддалі до цих точок. Існують також :Спосіб кутової засічки,лінійної засічки,та обходу.

19, Зміст та порядок виконання камеральних робіт при теодолітному зніманні.

По завершенню польових робiт приступають до камеральної обробки їхнiх результатiв. Перед початком слiд скласти схему теодолiтних ходiв. Обчислення координат точок теодолiтних ходiв доцiльно проводити у такому порядку: 1,Перевірку всіх записів в польових журналах. При цьому необхідно ретельно вирахувати значення кутів в пів прийомах і вивести їх середнє значення, вивести середнє значення довжин ліній.2,Складання схеми теодолітних ходів та полігонів, на яку виписують середні значення кутів та довжин ліній. Підраховують практичні та теоретичні суми кутів і кутові помилки.3,Складання схематичного рисунку прив’язки ходів до пунктів геодезичної мережі і запис на нього всіх необхідних величин.4,Вирахування горизонтальних прокладень і неприступних для виміру мірною стрічкою віддалей.5,Вирахування даних прив’язки точок теодолітних ходів до пунктів державної опорної мережі.6,Складання відомості вирахування координат вершин теодолітного ходу і вирахування координат точок.7,Побудова плану теодолітного знімання.

20, Обчислювальні роботи при теодолітному зніманні.

Ув’язка кутів теодолітного полігону: Вираховують практичну і теоретичну суму кутів полігону. ∑β_пр. = β₁ + β₂ + … + β_n . ∑β_теор = 180⁰(n-2), Де n – кількість кутів.

Визначають кутову нев’язку: φβ = ∑β_пр. - ∑β_теор.Визнач допустиму кут нев’язку: Φβ_доп = 3m , Де m – точність приладу.

Обчислюють дирекційні кути, якщо виміряні праві за ходом кути за формулами:_2-3 = _1-2 + 180 - ₂; _3-4 = _2-3 + 180 - ₃; _4-5 = _3-4 + 180 - ₄;і для контролю: _1-2 = _5-1 + 180º - ₁.Якщо виміряні ліві за ходом кути, то дирекційні кути обчислюють: _2-3 = _1-2 - 180º + ₂; Визначають назви румбів згідно з рис. 9.10, а їхню величину – за формулами: r_ПнС=; r_ПдС =180 -; r_ПдЗ =  - 180; r_ПнЗ =360 -  .Обчислюють прирости координат за формулами: Лінійні нев’язки на осях Х, Y – f_x та f_y обчислюють як різницю між практичною і теоретичною сумою приростів за формулами: f_x = X’_пр; f_y = Y’_пр .

Обчислюють абсолютну лінійну нев’язку в периметрі ходу за формулою .та відносну нев’язку .Допустима відносна нев’язка для цих умов роботи має бути

доп .Поправки обчислюють за формулами:

Правильність обчислення поправок перевіряють за формулою VX_і = -f_х; VY_і = -f_y. .

Обчислюють координати точок теодолітного ходу за формулами: X₂ = X₁ + X_1-2;

Y₂ = Y₁ + Y_1-2; X₃ = X₂ + X_2-3; Y₃ = Y₂ + Y_2-3;і для контролю:X₁ = X₅ + X_5-1;

Y₁ = Y₅ + Y_5-1,тобто отримують координати вихідного пункту.