- •Апаратне забезпечення еом Історія створення та розвитку неелектронних ом.
- •Історія створення та розвитку еом. Класифікація еом
- •Структурно-логічна схема еом.
- •Основні пристрої системного блоку пк Складові персональної еом
- •Системна плата
- •Процесор
- •Оперативний запам'ятовуючий пристрій
- •Пам'ять еом. Пристрої збереження даних
- •Відеоадаптер
- •Основні периферійні пристрої (пристрої вводу/виводу) Інтерфейси периферійних пристроїв Клавіатура
- •Маніпулятори типу "миша"
- •Принтери та плоттери
- •Сканери
Структурно-логічна схема еом.
Як згадувалось раніше, першим працюючим зразком ЕОМ була електронно-лампова машина ENIAC, створена у 1946р. Вона не містила механічних елементів, а відтак була набагато швидшою та надійнішою за своїх механічних "сучасників", однак для задання її програми доводилось протягом кількох годин або навіть діб з'єднувати необхідним чином проводи. З метою спрощення процесу задання програм, творці ENIAC Джон Моклі та Преспер Еккерт приступили до конструювання обчислювальної машини, яка би була спроможною зберігати програму у своїй пам'яті. У 1945р. до роботи по створенню такої машини був залучений відомий математик Джордж фон Нейман, який сформулював загальні принципи будови та функціонування універсальної ЕОМ. Підготовлена Нейманом доповідь була розіслана багатьом вченим і здобула широку відомість та популярність через свою ясність та зрозумілість.
Принципи,
викладені фон Нейманом, описують
структурно-логічну схему ЕОМ, тобто
передбачають, з яких логічних блоків
повинна складатись ЕОМ та призначення
цих блоків, а також визначають взаємодію
між окремими блоками. Під логічним
блоком при цьому розуміється пристрій
або їх сукупність, що виконують певні
функції, а не окремий фізичний пристрій
(таким чином, один логічний пристрій
може фізично бути реалізований у вигляді
кількох дискретних пристроїв, у вигляді
одного фізичного пристрою). Про ЕОМ,
побудовані за цією схемою, кажуть, що
вони являють реалізацію фон-нейманівської
архітектури обчислювальних машин.
Відповідно до фон-нейманівської архітектури, ЕОМ повинна складатись з:
Пристрою управління (ПУ), що організовує процес виконання програм;
Арифметико-логічного пристрою (АЛП), що виконує арифметичні та логічні операції (операції порівняння);
Запам'ятовуючого пристрою (ЗП), що зберігає програми та дані;
Пристроїв вводу/виводу (ПВВ) інформації.
Виконання програми починається після її розташування (завантаження) у ЗП. ПУ зчитує першу команду програми та організовує її виконання, відсилаючи певні сигнали іншим пристроям ЕОМ. За необхідності виконання арифметичних чи логічних операцій ПУ організовує надходження даних до АЛП та збереження результатів у ЗП. Відмітимо, що у ЕОМ з фон-нейманівською архітектурою реалізується концепція збережуваної програми – команди та дані зберігаються у одній і тій же пам'яті. Після виконання першої команди ПУ переходить до виконання другої та наступних команд, і в такий спосіб забезпечує виконання програми вцілому. Такий порядок виконання програми називають послідовною передачею управління.
Під ЗП в широкому змісті розуміють велику кількість пристроїв, призначених для збереження даних, що відрізняються принципами роботи, забезпечуваними швидкостями доступу (та, можливо, запису) до цих даних тощо, але всі вони в кінцевому рахунку представляють собою набір адресуємих комірок, у яких безпосередньо зберігаються дані. При розгляді архітектури ЕОМ, запропонованої фон Нейманом, під ЗП розуміють оперативну пам'ять, оскільки ПУ має безпосередній доступ до даних, збережених саме у цьому типі пам'яті. Оперативна пам'ять представляє собою електронний енергозалежний ЗП, що працює достатньо швидко в порівнянні з іншими ЗП, звідси і назва “оперативна”.
ПВВ призначені для перетворення інформації з внутрішнього представлення у ЕОМ (біти) у форму, зрозумілу оточуючим (під оточуючими розуміються як люди, так і пристрої, наприклад, технологічне устаткування, яким керує ЕОМ), і навпаки.
