Змістовий модуль 2. Ринкова економіка.

Тема 5. Ринкова економіка План лекції:

1. Сутність та функції ринку.

2. Принципи організації ринкової економіки.

3. Кругопотік ринкової економіки.

4. Сучасний ринок і його структура.

1. Сутність та функції ринку

З давніх-давен ринком називали певний простір, де відбувається купівля-продаж товарів. З цього погляду, розрізняють місцевий, регіональний і світовий ринки.

У сучасному світі поняття ринку є набагато місткішим. Нині ринок – це не тільки крамниці, ярмарки, супермаркети, універсами, ятки, де продають товари широкого вжитку. Є ринки, де продають цінні папери – фондові біржі. Величезні кількості сільськогосподарських продуктів, металів, енергоресурсів тощо продають за стандартними цінами на товарних біржах. Масштабні торговельні угоди укладають телефоном, у мережі Інтернет, чи через мережу багаторівневого маркетингу, коли взагалі продавець і покупець не бачать один одного. З огляду на це, часто зникає потреба в конкретному місці для зустрічі продавців та покупців. Тому ринок можемо визначити передусім як обмін, що ґрунтується на засадах грошових відносин.

Отже, ринок передбачає не просто обмін, а обмін вартісний, або грошовий, завдяки якому визначають ціни й кількості товарів. Це особливо важливо, бо лише ринок відіграє роль механізму, що узгоджує інтереси виробників та споживачів. У який би спосіб не спілкувалися контрагенти ринку, результатом є обмін за ціною, про яку вдалося домовитися. У цьому разі відбувається добровільне відчуження своєї власності й привласнення чужої. Отже, ринок означає також взаємне передання прав власності.

Обмін передбачає цілу низку витрат, які пов’язані з передачею прав власності, з пошуком інформації, веденням переговорів, визначенням кількісних і якісних характеристик товарів, укладання договорів тощо. Це – трансакційні витрати. Тому в літературі ринок визначають і як сукупність трансакцій.

Ринок через систему цін передає інформацію про структуру суспільних потреб і в такий спосіб перерозподіляє обмежені ресурси, що забезпечує їх ефективне використання.

Отже, ринок – це обмін, який відбувається за законами товарного виробництва та обігу. Найважливішою рисою ринку є те, що він зводить покупців і продавців разом, щоб визначити ціну і кількість товару. Тому, ринок можемо тлумачити як механізм, економічний інститут, через який покупці й продавці взаємодіють, щоб визначити ціни і кількості товарів.

Ринок визначає ціни і через них збалансовує, зрівноважує акти купівлі-продажу. Тобто, ринок виконує роль механізму, через який за допомогою цін узгоджує і координує поведінку суб’єктів господарської діяльності, допомагає досягти рівноваги попиту і пропозиції, рівноваги економіки загалом. Тому ринок можемо визначити і як певний особливий механізм координації намірів та дій виробників і споживачів певного блага, завдяки якому між ними відбувається узгодження. Отже, ринок існує лише тоді, коли люди мають в господарюванні широкий діапазон свободи.

Головним механізмом, що дає змогу узгодити дії суб’єктів ринкової економіки, є система цін, або ринковий механізм.

Ринковий механізм установлює загальну рівновагу цін і розв’язує основні проблеми організації економіки: що, як і для кого виробляти.

Що виробляти визначають купівельні рішення споживачів, а не держава. Попит споживачів є вирішальним у визначенні видів і кількості продуктів, які виробляють. Споживачі витрачають свої гроші на ті товари й послуги, які вони бажають і спроможні купити. Збільшення попиту споживачів розширює виробництво продуктів і навпаки, зменшення попиту призведе до скорочення виробництва продуктів. Зрозуміло, що фірми виробляють лише ті товари й послуги, які приносять прибуток.

Прибуток –це різниця між виторгом і витратами.

Виторг обчислюють як добуток ціни та кількості проданого продукту.

Витрати визначають множенням ціни кожного фактора виробництва на його кількість, потрібну для виробництва певного продукту, а після цього підсумовують витрати на всі ресурси.

Проблему як виробляти розв’язує конкуренція між виробниками. Вона пов’язана з розподілом ресурсів між окремими галузями, з технологією виробництва та фірмами, які вироблятимуть продукцію. Ринкова система залучає ресурси в ті галузі, на продукти яких є достатній попит споживачів і виробництво яких є прибутковим. Водночас ринкова система позбавляє неприбуткові галузі обмежених ресурсів.

У конкретній ринковій економіці продукт виробляють лише ті фірми, які спроможні застосовувати ефективніші методи виробництва, що залежать від технологій і техніки, а також цін на виробничі ресурси. Технології передбачають різні комбінації ресурсів, які можуть забезпечити бажаний обсяг товарів.

Розв’язання проблеми для кого виробляти пов’язане з грошовими доходами споживачів. Грошовий дохід споживача залежить від кількості різних ресурсів – праці, землі та капіталу, які одержувач доходу постачає на ринок ресурсів, і від цін на них.

Ринкова економіка – це відпрацьований механізм об’єктивної координації діяльності мільйонів людей і фірм за допомогою системи цін і ринків. Це така форма організації товарного господарства, за якої кожний окремий споживач взаємодіє через ринки з фірмами, щоб розв’язати головні проблеми економічного життя – що, як і для кого виробляти.