46

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ І. Теоретичні основи системи музичного виховання Золтана Кодая….6

1.1. Музично – педагогічні погляди Золтана Кодая на виховання дітей…………………………………………………………………………6

1.2. Розвиток метро – ритмічного, ладового відчуття у молодших школярів за системою Золтана Кодая…………………………………...12

Розділ ІІ. Практичні аспекти застосування системи ладового відчуття дітей за системою Золтана Кодая……………………………………………………….16

2.1. Ритмічні, ручні знаки та методи їх застосування за системою Золтана Кодая на уроках музики в ЗОШ………………………………16

2.2. Застосування системи формування та розвитку ладового відчуття у дітей молодшого шкільного віку за Золтаном Колдаєм……………….24

Висновок…………………………………………………………………………44

Список використаної літератури……………………………………………….45

Вступ

Серед основних завдань, що стоять перед сучасною школою ХХІ століття, досить важливого значення набувають питання музично – естетичного виховання учнів. Завдяки розмаїттю засобів впливу на особистість і потенціальним можливостям воно посідає особливе місце в системі загальної середньої освіти, впливаючи на процес саморозвитку людської духовності, залучає людину до світових художніх надбань, що позитивно позначається на творчих здібностях не лише окремої особистості, а й суспільства загалом.

Інтегрування української освітньої системи у європейський освітній простір передбачає відповідність знань, умінь та навичків учнів запитам особистості, суспільним потребам та світовим стандартам. У зв’язку з цим, музично – естетичне виховання взагалі та хорове, зокрема, повинно спиратися на глибокий аналіз кращих досягнень минулого та дослідження генезису не тільки вітчизняних, але і провідних зарубіжних концепцій.

Низький сьогоденний рівень музичної культури не дозволяє сучасній людині проявити потенційні можливості особистого розвитку, звужує межі вияву свого емоційного світу, гальмує процес духовного зростання. Це, в першу чергу, стосується тієї частини молоді, яка зневажає класичні зразки світового мистецтва, фольклорну спадщину і віддає перевагу сумнівним зразкам сучасної розважальної музики, неглибокої за змістом та бідної за формою, яку З. Кодай називав “низькопробними музичними бойовиками”. Таке нездорове мистецтво принижує людину, розпалює в ній чисто негативні інстинкти, тримає її в обіймах матеріального, чуттєво убогого світу.

Проблеми, якими переймався і які намагався вирішити відомий угорський музикант-педагог, актуальні й сьогодні, зокрема і дня української мистецької освіти та виховання. Ідеї і погляди, методологія З.Кодая сприяли вдосконаленню системи музичного виховання Угорщини.

Найголовнішими особливостями педагогічної діяльності Золтана Кодая були незламна ініціатива, невтомний ентузіазм, розуміння, наскільки важлива в роботі кожна дрібниця, і демократичність основної ідеї, що визначала його педагогічні устремління: музика має належати всім! Ці риси і принципи характеризують весь його життєвий шлях.

Мрія про прекрасне характеризує музично-педагогічну життєдіяльність Кодая, а також його музично-фольклорну дослідницьку роботу. Краса простої трансільванської народної пісні привернула до себе в першому десятилітті ХХ століття музичне серце Кодая. Це "переживання" він хотів розділити з усім народом, з усім світом. Він хотів захистити дитину і молоду людину від безрадісного життя без гарної музики. Він передав нам невичерпні скарби угорської народної пісні. 

Особиста присутність Кодая завжди справляла надихаючий вплив як на вчителів, так і на студентство Будапештської музичної академії. Своїй музично-педагогічній роботі Кодай надавав навіть більше значення, ніж своїй композиторській діяльності. Багато десятиліть віддавав він всі свої сили для усунення музичної неграмотності угорської молоді. Ті, хто навчає в Угорщині музиці, мають повне право вважати себе його учнями. Тисячі людей - діти, юнаки, дорослі - музикували в хорі у його присутності, і багато хто ще пам'ятає захоплюючу силу впливу його особистості. Вона продовжує впливати і після його смерті, продовжує жити в його музичних творах і в тих людях, які будь-коли з ним зустрічалися.

Теоретична спадщина та практична діяльність З.Кодая широко висвітлювалася на сторінках періодичних видань, йому присвячено чимало сторінок в загальних працях з музики ХХ століття (Ф.Боніш, Л.Есе, І.Мартинов та інш.). Музично-педагогічні доробки З. Кодая, теоретичні ідеї та розроблений ним метод музичного виховання підростаючого покоління стали предметом вивчення та аналізу науковців різних країн. Однак, дослідження проблем формування дитячої хорової культури в багатогранній спадщині З.Кодая, доробках та досвіді представників науково-педагогічної думки країни не знайшли достатнього висвітлення в роботах науковців.

Тому метою курсової роботи стало вивчення та узагальнення теоретичних ідей та практичної діяльності видатного угорського педагога, композитора та видатного громадського діяча З. Кодая.

Мета зумовила виконання наступних завдань:

• дослідити теоретичні основи системи музичного виховання Золтана Кодая;

• розглянути практичні аспекти або застосування системи ладового відчуття дітей за системою Золтана Кодая.

Об’єктом дослідження є система музичного виховання дітей Злолтана Кодая.

Предметом дослідження виступають педагогічні умови музичного виховання учнів на уроках музики.

Розділ І. Теоретичні основи системи музичного виховання Золтана Кодая

1.1. Музично-педагогічні погляди Золтана Кодая на виховання дітей

У світовій музичній культурі Золтан Кодай (1882-1967) відомий як композитор, фольклорист, педагог та громадський діяч. Плідно працюючи на ниві музичної освіти й виховання. З. Кодай закликав ліквідувати музичну неграмотність широких народних мас, прагнув навчити всіх людей розуміти та любити музику. Для досягнення цієї мети він вважав за необхідне використовувати ресурси школи й аматорських колективів, особливо хорових.

З першої половини 40-х pp. З. Кодай розпочинає науково-методичну діяльність: створює навчальні посібники, втілюючи в них свої педагогічні принципи. Учителям він адресує 107 двоголосних вправ, збірку "Будемо співати правильно", чотири зошити "Введення в двоголосний спів", дві збірки "Пісні для школи", "333 вправи з читання нот" тощо.

Причини, що спонукали композитора зайнятися активною -музично-виховною діяльністю. З. Кодай озвучив на Паризькому конгресі організації міжнародного товариства "Музична молодь". Спостерігаючи за бурхливим потоком музичного життя на початку століття в Будапешті, він зрозумів, що високе мистецтво доступне лише невеликій частині суспільства. Чудові оперні зали стали напівпорожніми, а більшість публіки переважно воліли слухати циганські оркестри та оперету Чудові віртуози, виховані консерваторією, мріяли про еміграцію, а деякі й емігрували. Таким було реальне становище угорської культури [1, с. 206].

Як один із шляхів виходу з кризи, З.Кодай пропонував залучити широкі маси до хорового співу й наводив несподіваний аргумент: "Я вважаю, що треба співати, бо в нашу механізовану епоху цього потребує природний інстинкт людини". Вказуючи на величезне значення хорового співу, педагог вбачав у ньому потужний засіб для реалізації найважливіших завдань естетичного виховання: гармонійного розвитку в дітей художніх смаків і потреб, пов'язаних із високими суспільними ідеалами. "Розвиток музикальності, - зазначав З. Кодай, - повинен відкрити перед молоддю всіх країн нові горизонти. Треба, щоб наша молодь, виходячи після концерту, відчувала себе облагородженою змістом прослуханої музики, щоб відчувала. себе піднесеною і збагаченою".

З. Кодай ставив актуальні й сміливі питання для свого часу: для чого потрібні зусилля викладачів, чи можна прожити без музики, без залучення людей до мистецтва взагалі? Більше того, чи можна обмежитися сурогатами, які розходяться всюди за допомогою сучасних технічних засобів інформації та не потребують ніякої напруженої уваги, а тим більше підготовки для розуміння? Розмірковуючи над відповідями, композитор І педагог категорично вимагав протиставити потокові звукової макулатури справжню музику [1, с. 208].

У словах З. Кодая звучить життєве кредо великого музиканта, визнаного просвітителя своєї держави І народу що звертався в майбутнє, стверджуючи, що музика в найвищих її досягненнях має стати важливою й необхідною частиною духовної спадщини всього народу, силою, яка здатна згуртувати людей. У цьому полягає об'єктивна соціальна функція мистецтва, його здатність допомогти здійсненню високих народних прагнень.

З. Кодай вважав загальноосвітню школу найважливішою ланкою музичного виховання 3 метою вдосконалення шкільної освіти педагог веде широку просвітительську роботу, виступає з численними статтями в журналах, зокрема в "Музичному огляді", та продовжує розробляти власну систему розвитку музичного слуху.

Проаналізувавши навчальні програми, Кодай зробив висновок, що вони значно віддалені від грецького ідеалу виховання, в якому центральне місце відводилося музиці. Він вважав, що за таких умов дитина за все своє життя навряд чи зустрінеться з музикою як з мистецтвом. А необізнаність у галузі музики характерна навіть для людей з освічених кіл. Літературну й художню освіченість часто супроводжує музичний інфантилізм, коли ті ж самі люди з одного боку борються за високі ідеали в мистецтві, з іншого -в галузі музики підтримують халтуру, низькопробні зразки. Тому, на думку просвітителя, необхідно виховувати таку публіку, для якої високодуховна музика стане життєвою необхідністю й потужним джерелом духовного збагачення. Такий процес виховання потрібно розпочинати зі школи й залучати до нього якнайбільшу кількість дітей [3, с. 18].

Як це зробити? Свої погляди на музичну освіту й виховання З. Кодай виклав доступно і просто.

- Викладати в школі співи й музику необхідно так, щоб це було не мукою, а насолодою для дітей, щоб на все життя прищепити їм жадобу до благородної музики.

- Потрібно підходити до музики не з раціонального боку. Дитині треба дати можливість побачити в ній не систему алгебраїчних знаків, не тайнопис байдужої для неї мови. Нашу музичну теорію й методику необхідно будувати виключно на тому, чого навчили вже на практиці. Не слід пояснювати дітям теоретичних правил, поки вони не мають практичного досвіду - достатнього досвіду вивчених мелодій. Теорію слід вивчати на відомих піснях, займатися нею окремо не потрібно, а тільки злегка звертати увагу на деякі структурні особливості: повтори, фрази, каданси, (тільки пізніше, коли дітям виповнилося по 13-14 років, можна розкрити їм весь об'ємний погляд на теорію музики, на музично-теоретичні концепції.

- Необхідно "розчищати дорогу" для безпосереднього чуттєвого сприйняття. Якщо в найбільш вразливому віці, між 6-16 роками, дитину жодного разу не пройняв животворний струм великої музики, то пізніше він уже не захопить її. Часто єдине хвилювання відкриває музиці юну душу на все життя. Це хвилювання не можна покладати на волю гри випадку: обов'язок школи - потурбуватися про нього [3, с. 19].

У 1945 р. композитор писав: "До того часу, поки широкі маси народу не будуть насолоджуватися музикою, не можна говорити про справжню музичну культуру". А для досягнення цього він вважав за необхідне знайти баланс між професійною і масовою освітою, подолати розрив між ними і, головне, створити цілісну й виважену систему шкільного навчання музиці. Мова йшла не тільки про створення навчальних посібників, а й про перегляд сітки навчальних годин, розробки нової методики для виховання вчительських кадрів, спроможних втілювати накреслені плани, причому не в окремих школах, а системно по всій державі.

Погляди і, головне, педагогічна, просвітительська робота З. Кодая та його учнів, що невтомно передавали свій досвід молодому поколінню педагогів, сприяли значним змінам у шкільній музичній освіті. У 1966 р. Кодай констатував: "У нас є зараз 103 початкові школи, у тому числі 23 в нашій столиці, де учні отримують кожного дня урок співів у рамках загальної програми". На запитання, чи не позначилося це негативно на загальноосвітньому рівні, Кодай відповів: "Навпаки, учні цих шкіл з усіх предметів мають високі показники. Наші психологи також зацікавилися цією

проблемою й виявили таку закономірність: співи оживляють дитячий дух. розум. І діти набагато активніше й емоційніше сприймають все решта. Тому музика, в цілому, має великий позитивний вплив на людину, формує повноцінних, гармонійно розвинутих громадян" [3, с. 22].

Невтомно, з року в рік, композитор наполягав, щоб музика зайняла місце в щоденному житті школярів протягом усіх років навчання. І в тому, що угорські діти мають урок музики з 1 то і до останнього класу, а музика ввійшла як обов'язковий предмет до екзаменаційної програми, є велика заслуга З. Кодая. Він зробив усе можливе для втілення своєї мрії: "До 2000-го року кожний підліток, що закінчив загальноосвітню школу, буде вільно читати ноти". Учні цих шкіл більше цікавляться серйозною музикою, їх частіше можна зустріти на концертах, вони самі беруть активну участь в музикуванні, тому й не дивно, що в Угорщині е багато хорових колективів з високим професійним рівнем.

Виключної ролі у процесі музичного виховання Кодай надавав педагогу-керівникові хорових колективів і вказував на необхідність реформування системи їх підготовки, підвищення вимог до їх кваліфікації Важливими є і видатні особисті якості вчителів, що можуть врівноважити недоліки кваліфікації та навчальних програм. Кодай висловлював занепокоєння і нерівноцінними умовами праці й оплати вчителів музики порівняно з іншими педагогами, що позначається на відсутності кваліфікованої молоді.

З.Кодай намагався грунтовніше розкрити вчителям сутність свого методу, перевіреного на власній практиці. Основні принципи наводяться в положеннях статті "Дати тон" (1937):

1. Оскільки фортепіанний стрій темперований і до того ж інструмент легко розстроюється, він не може сприяти чистоті хорового співу й не підходить ні для того, щоб дати тон і настроїти хор, ні для того, щоб супроводжувати хоровий спів.

2. Ознайомлення з мелодіями повинно відбуватися шляхом приспівування їх, а не шляхом їх програвання на фортепіано(І). (Видатні оркестрові диригенти теж співають під час репетиції, щоб добитися від оркестру кращого виконання, - тут З.Кодай посилається на А.Тосканіні).

3. Шлях від музичної неграмотності до музичної грамотності проходить через оволодіння співаками хору читанням нот та записом музики [5, с. 41].

Методичні поради, викладені в першому зошиті Угорське двоголосся" та інших, містять низку конкретних порад щодо введення та використання релятивної сольмізації, про пентатоніку, яка є основою рідної музичної мови. За допомогою сольмізації нотний запис набуває наочності, стає зрозумілішою й музична структура поспівки.

У зв'язку з цим З. Кодай вперше порушує питання про важливість багатоголосного співу, оволодіння яким треба починати набагато раніше, ніж це було традиційно прийнято. Він рекомендує вводити двоголосний спів за допомогою ручної системи знаків. Перед цим можна використовувати спів двома групами, застосовуючи методичні прийоми "запитання - відповідь" або "відлуння", що таким чином виховує відчуття двоголосся. Поліфонічне та гомофонне двоголосся пропонується включати в навчальну програму майже одночасно. Спочатку вчитель виконує роль однієї групи, а клас - іншої, потім клас поділяється на дві групи і в результаті досягається головна мета - два учні співають у два голоси. Двоголосні вправи на першому етапі обмежуються виконанням лише двох ритмів, наступний етап - одночасний спів двох мелодій.

В методиці З. Кодая слід відзначити чотири основних положення:

- по-перше, тільки активна музична діяльність, тільки практика музикування можуть стати основою музичного виховання, здатною привести до справжнього відчуття та розуміння музики;

- по-друге, єдиним "інструментом" для музикування, що доступний кожному, є людський голос;

- по-третє, тільки колективний спів, тобто хор, сприятиме загальному музикуванню, спільному музичному хвилюванню та відчуттю людської спільності:

- по-четверте, ніщо інше, крім співу, не може розвинути відносний звуковисотний слух, який є фундаментом музикальності [5, с.49].

Музикування на інструментах. На думку З.Кодая, учити дітей грати на інструменті слід лише тоді, коли вони навчаться читати ноти. Він вважав, що віртуозна гра пальців не повинна відсувати на задній план духовну сторону справи; у справжнього музиканта слух повинен бути на першому місці; треба уміти читати ноти і без інструмента, виконавець повинен розуміти те, що грає. Найважливіша вимога до молодих музикантів, особливо інструменталістів, - співати в хорі, особливо середні голоси, що розвиває слух. Зорове сприйняття нотного запису повинно одночасно перетворюватися в звучання, а акустичний звук - в нотний запис.

1.2. Розвиток метро – ритмічного, ладового відчуття у молодших школярів за системою Золтана Кодая

Виховання почуття ритму. Оволодіння ритмічними Знаннями слід починати з кроків та ходьби, щоби надати можливість дітям відчути рівномірність тактових долей і ознайомити з четвертними та вісімками. Вивчені на слух пісні, рівномірні плескання та ходьба, або ж плескання та ходьба в ритмі вивченої пісні, спів із текстом - ось перші кроки на шляху до знайомства з музикою. Короткі ритмічні рисунки в піснях з розміром 2/4 діти у віці від 3-х до 5-ти років легко відтворюють після показу вчителем. Таким чином Кодай ще раз наголошував на якомога ранішому музичному навчанні дітей. Дітям уже з дитячого садочка необхідно пропонувати "музичну їжу" високохудожньої якості, адже музика - це духовна їжа.

Яким же має бути репертуар для дітей?

Як вважав педагог, для дитини підходить усе тільки найдосконаліше, оскільки дитина потребує музичної їжі, багатої на "вітаміни" Без цього не вилікується хронічний, музичний "авітаміноз" усього суспільства. З цим була пов'язана турбота про покрашення педагогічного репертуару - вибір кращого з того, що є, і створення нового. Багато з творів З.Кодая, не кажучи вже про шкільні збірники та навчальні посібники, створювалися спеціально з педагогічними намірами в традиціях великого мистецтва [2, с. 52].

В основі музичного матеріалу повинна бути народна пісня. З.Кодай створював свої посібники на фольклорному матеріалі. Він бачив у ньому основу основ музичного виховання та освіти, так само, як і розвиту слуху, і стверджував, що рівень масової культури стане високим лише тоді, коли "музичні почуття більшості нашої нації будуть сприйняті також і її освіченою меншістю, яка ще й нині дивиться зверху вниз на народну культуру. В протилежному випадку мистецтву загрожує велика небезпека. Не маючи національного коріння, воно загубиться у світовій культурі або ним назавжди заволодіє космополітичний дилетантизм".

У цих словах розкриваються погляди Кодая на співвідношення національного та інтернаціонального в мистецтві. Він бажав, щоб угорська музика вливалась у загальний потік світового мистецтва, не гублячи при цьому своєї самобутності. І сам потік він уявляв собі сплавом культур, що взаємозбагачуються та доповнюють одна одну. Точка зору композитора була прогресивною, вона відкрила широку перспективу розвитку народних творчих традицій.

Звичайно, в усіх школах слід вивчати народну музику так само, як і рідну мову. Тільки так можна правильно зрозуміти іноземні музичні культури [2, с.154].

Для виховання висококультурної людини, на думку З.Кодая, необхідні три складові виховання: традиція, смак, духовна цілісність. Традиції підтримуються постійністю та спадковістю, важливо, щоб покоління мали можливість органічно переймати, удосконалювати та відчувати основоположні істини та цінності. Що стосується смаку, "неграмотний той, хто не вміє робити різницю між хорошим і поганим, - говорив Кодай. - А як необхідне це уміння сьогодні, коли більша частина того, що ми щодня слухаємо, - музику повсякдення, буденності, людських слабкостей - навіть непристойно називати музикою". Разом із тим "погана музика порушує віру в закони моралі". Культура діє на людину, створює в людині внутрішню єдність та внутрішню дисципліну. Тому культура може передаватися лише від людини людині, або, як писав З. Кодай, "від живого єства до живого єства, назустріч лицем до лиця" [6, с. 25].

Уроки співів в угорських школах характеризується багатством прийомів, різноманітністю наочностей, ігор, рухів - і все це немовби пронизує релятивна сольмізація. Багато спеціалістів ототожнюють метод Кодая і релятивну сольмізацію. Але це помилка. В релятивній сольмізації Кодая бачив лиш засіб для досягнення більш високої виховної мети. Справа в тому, що там, де співають по релятиву, як вважав Кодая, співають чистіше .

Чому? Тону що при релятивній сольмізації, називаючи звук, діти називають фактично його місце в тональності. "Сольмізація без труднощів прививав дитині основи музичного мислення", - писав З.Кодай.

Справа в тому, що система взаємозв'язку звуків е більш важливим фактором, ніж їх абсолютна висота. Пі взаємозв'язки дають відчуття ладу.

Яким же чином засвоюється лад (лад як форма співвідношень звуків)? Це відбувається шляхом засвоєння типових зворотів і формул, характерних для музичних творів, мелосу, стиле музичного розвитку тощо.

При музичному сприйнятті сприймається два моменти: окремі звуки і їх співвідношення з іншими.

Чисто музичне мислення, як вважав Кодай, формується під впливом ладової організації музики. На ґрунті типових і характерних зворотів у пам’яті закріплюються і взаємозв'язки між звуками і музичний смисл. Звідси випливає питання: яку роль у формуванні музичного мислення виконує релятивна сольмізація?

За окремими зворотами, мелодичними формулами закріплюються добре усвідомлювані асоціації - окладів зі звуками, В такий спосіб сприйняття складів (йо, ле, ві ...) є спорідненим сприйняттям звуків. Тому -

1. Оскільки між складом і сприйняттям звука виникає досить міцна асоціація, то, з одного боку, склад викликає уявлення про звук, а з другого - сприйняття звука викликає уявлення про склад.

2. При релятивній сольмізації ми вириваємося з рабства окремих інтервалів.

3. Завдяки релятивній сольмізації ми уникаємо ось якої небезпеки: неправильно про інтонований інтервал залишається ізольованим, бо наступний інтонується не від нього, а в ладу.

4. Відносна сольмізація відкриває шлях до формування музичного мислення не лише для виключно здібних дітей, а й для дітей з посередніми музичними даними [6, с. 27].

Тут треба сказати, що дуже часто метод Кодая трактується як формальний (механічний). Вчителі вдаються до механічних операцій зі складами, що не дав жодного ефекту. У відповідності з концепцією З.Кодая дуже важливо підбирати такий учбовий матеріал для сольмізації, який би забезпечував поступовість формування навиків сольфеджування і музичної культури учня. Пропоновані прийоми не повинні заважати (це найважливіше!) духовному росту підлітка. Тому метою кожного заняття має бути захоплення учнів музикою,

Тут слід сказати, що педагогічна концепція Кодая, по суті, склалася не до включення в неї релятивної сольмізації. Релятив їй не суперечить І використовується як методика розвитку внутрішнього слуху, звуковисотного мислення і чистого інтонування.