4.5. Водний режим річок

4.5.1. Види коливання водності річок

Водний режим річки – це зміна в часі рівнів, витрат і об’ємів води у водних об’єктах чи ґрунтах. Водний режим залежить від сукупності фізико-географічних факторів, серед яких найважливішу роль відіграють метеорологічні та кліматичні фактори.

Зміни режиму річок характеризуються перш за все коливаннями її водності. Водність – це відносна характеристика стоку за певний проміжок часу (місяць, сезон, рік, кілька років) порівняно з його середньою багаторічною величиною чи величиною стоку за інший період того самого року. Це поняття використовують для оцінки зміни стоку даної річки.

Від поняття “водність річки ” необхідно відрізняти поняття «водоносність річки». Водоносність – це кількість води, яка протікає в річці в середньому за рік.

У водному режимі річок виділяють перш за все вікові, багаторічні, внутрішньорічні (сезонні) й короткочасні коливання.

Вікові коливання водності річок відображають вікові зміни кліматичних умов і зволоження материків періодом за сотні та тисячі років. Про ці коливання відомо занадто мало, хоча палеогеографічні дослідження і свідчать про те, що в історії різних регіонів планети були періоди, коли водність річок була істотно більшою, ніж зараз. Нещодавні палеогідрологічні дослідження показали, що в Європі водний стік річок збільшувався в холодні й вологі періоди. Такими були, наприклад, 1400–1300, 900–300 рр. до н.е., 400–750, 1150–1300, 1550–1850 рр. н. е. Останні згадані роки характеризувалися активним наступом льодовиків в Альпах і одержали назву «малого льодовикового періоду». Навпаки, в теплі і посушливі роки водний стік річок зменшувався. Так, в Європі до таких періодів відносять, наприклад, 900–1100 рр., які назвали «середньовіковим кліматичним оптимумом».

Багаторічні коливання водності річок також мають переважно метеорологічну природу. Період цих коливань – десятки років. Необхідно розрізняти природну (обумовлену лише кліматичними факторами) й антропогенну (обумовленою зміною стоку) мінливість водності річок. Так, зміна стоку Дунаю, Волги мають природний характер, а таких річок, як Дон, Дніпро та ін. мають антропогенний характер.

Якщо водність річок змінюється одночасно в одному і тому ж напрямку, то кажуть про синхронність коливань їх стоку. Прикладом можуть бути річки півдня Європейської частини СНД (Дон, Кубань, Волга) і річки півночі цієї частини (Печора, Північна Двіна). Якщо не співпадає характер зміни водності у різних річок, то кажуть про асинхронність коливання їх стоку. Так, асинхронно змінюється стік річок Європейської частини СНД і Східного Сибіру.

Внутрішньорічні (сезонні) коливання водності річок обумовлені сезонними змінами складових частин водного балансу річкового басейну. Протягом року річки, що знаходяться в різних географічних поясах, випробовують різні чергування багатоводних і маловодних періодів.

Короткочасні коливання водності річок можуть бути перш за все природними й обумовленими як метеорологічними факторами (зливові дощі, коливання температури повітря в районах поширення льодовиків), так і геологічними процесами (попуск води льодовикових озер унаслідок прориву морен на річках із льодовиковим живленням, загачування річок у результаті гірських обвалів тощо).

Короткочасні коливання водності річок можуть бути обумовлені й антропогенними факторами, до яких відносяться попуски у нижні б’єфи гідровузлів.