60.Лессінг, Франко про специфіку української літератури.

На думку Лессінга, коло життєвих явищ, які змальовує література, постійно розширюється. Але понад усе письменника цікавить людина, її переживання, радощі і страждання ("Лаокоон").І. Франко писав, що найвища мета літератури "є чоловік, правдивий, живий чоловік, людська одиниця і людська громада". "Мистецтво, — вважав письменник, — повинно охоплювати все, бути відкриттям власного я і цілого світу, як його бачить і розуміє поет". Порівнюючи літературу з наукою, І. Франко підкреслював, що художня література здатна проникнути у такі явища суспільного життя, "де не все може забратися наука (в житті щоденнім, в розвитку психологічнім страстей та нам'єтностей людських), і старається будити охоту і силу в читателях до усунення тих хиб'". Художня література, за спостереженням І. Франка, "дає нам уявлення про найглибші внутрішні сторони життя народу, яких наука ще не навчилася досліджувати з достатньою докладністю". Предмет зображення визначає специфічні особливості художньої літератури. Специфіка літератури є предметом дискусій і суперечок. Художня література – вид мистецтва, що використовує як єдиний матеріал слова і конструкції природної мови. Специфіка художньої літератури виявляється у зіставленні, з одного боку, з видами мистецтва, які використовують інший матеріал замість словесно-мовного (музика, образотворче мистецтво) або наряду з ним (театр, кіно, пісня, візуальна поезія), з іншого боку – з іншими типами словесного тексту: філософським, публіцистичним, науковим та ін. Крім того, художня література, як і інші види мистецтва, об’єднує авторські (включаючи і анонімні) твори на відміну творів фольклору, які принципово не мають автора.

61. Наукове поняття і художній образ, спільне та відмінне між ними.

62. Художнє узагальнення в літературі. Форми і види узагальнення.

Наукове і художнє узагальнення – пізнавальні процеси одного кореня, спрямовані в глибину сутність об’єкта. Але кожен з них специфічний. Якщо наукове узагальнення є процедурою абстрагування, що дозволяє виявити спільне для ряду предметів, явищ, процесів і визначити його (спільне) у певній словесно-понятійній формулі, то художнє узагальнення – це процедура логічного переходу від певної конкретності у всій її багатоликості до все більшої та виразнішої конкретизації її сутності шляхом усунення нехарактерного, другорядного, того, що невиразно,а то й зовсім не вказує на спільність з іншими цього ж ряду конкретностями. В художньому образному узагальненні залишається, а не «вивітрюється» одиничне і особливе. Більше того воно являє собою серцевину образу, яка навіть характерологічними деталями розкриває сутність загального, тобто властивому не лише йому (одиничному і особливому), а й ряду подібних явищ. Форми і види художнього узагальнення – типізація, символ, алегорія, притча, гротеск, гіпербола і ряд інших. Спільним між ними є те, що всі вони в більшій (гіпербола, гротеск) чи меншій (символ, притча) мірі концентрують і образно виявляють провідні і характерні ознаки відображуваного. Гіпербола і гротеск – безпосередньо, символ і притча – опосередковано. Особливості видів художнього узагальнення виявляються, ще й у тому, що чим всебічніше, деталізованіше виступає в них образ відображуваного об’єкта, тим виразніше наближаються вони до того виду узагальнення, який прийнято називати типізацією, хоча ніколи з ним не зливаються і не перетворюються на нього. Алегорія вжита в байці, наближає її до типізованого зображення конфліктів і образів характерів. Алегорія ж , що лежить в основі символу, оскільки останній репрезентує відображуване в одній яскраво виявленій якості, наближається до абстракції, але не стає нею. Здебільшого образи-символи відтворюють сформовані в процесі суспільної практики узагальнення. Отже, символ в художній літературі можна розглядати як засіб образної конкретизації раніше понятійно сформульованої сутності процесу, явища, події тощо. Всі види узагальнення так чи інакше пов’язані і взаємодіють між собою, всі вони спрямовані до типізації, що становить собою провідний вид художнього узагальнення. Типізація - художнє узагальнення певних життєвих явищ; одна з особливостей творчого методу літератури й мистецтва.