Способи творення слів

Словотвір - розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів i способи їх творення.

Основними способами творення нових слів в українській мові є морфологічні: Префіксальний спосіб - спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: заходити - ходити, перенавантаження - навантаження, прехороший - хороший, безвідповідально – відповідально, казати -» переказати. За допомогою префіксів творяться здебільшого дієслова;.

Суфіксальний спосіб - спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів: холодненький - холодний, дубок - дуб, вітерець -вітер, читання - читати, молодість – молодий, книга -» книжка; вишня -» вишняк; читати -» читач; фабрика -» фабричний; добрий -» доброта; клас -» класовий; писати -» писання; учнівський -» учнівство; світ -» світанок;

Префіксально-суфіксальний спосіб - спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів: надбрівний - брова, безмежний - межа, затишок – тиша, безкомпромісний, позаплановий, аморальний, перепідготовка, заспокоєння, застереження, відбиток, знеосібнення.

Безафіксний спосіб полягає в тому, що від твірного дієслова або прикметника відкидаються афікси (суфікси і закінчення) мотивуючого слова, залишається так звана усічена основа: підписувати — підпис, розшукувати — розшук, приходити — прихід, синій — синь, закидати —закид, розпускати —розпуск. Основоскладання — один з поширених в українській мові спосіб словотворення, при якому нове слово виникає в результаті складання двох основ: листопад, пароплав, стінгазета, вельмишановний, атомохід, криголам, радіомовлення, телебачення, плодоносити. Базою для творення (тобто словотворчими засобами) таких слів є існуючі в мові сполучення з незалежним (сурядним) зв'язком: ліс і степ -» лісостеп, залізо і бетон -» залізобетон, науковий і технічний -» науково-технічний, м'ясо і молоко -» м'ясо-молочний. Сполучення слів із залежним (підрядним) зв'язком: сільське господарство -» сільськогосподарський, Чорне море -» чорноморський, нова будова -» новобудова, широкий лист -» широколистий, обробляти дерево -» деревообробний, всюди ходити -» всюдихід, далеко бити -» далекобійний. Слова, утворені способом складання, називаються складними. Частини складних слів можуть поєднуватися між собою сполучними голосними о, е, є (водограй, чорнобровий, народногосподарський, тепловоз, хвилеріз, землемір, життєдайний) або без них (Киівгаз, стінгазета). Одним із різновидів складних слів є складноскорочені слова (абревіатури). Вони можуть утворюватися:

а) складанням частин кожного із твірних слів, що входять до базового словосполучення: завмаг - завідуючий магазином,

б) складанням частини твірного слова і цілого твірного слова: держадміністрація - державна адміністрація, медсестра - медична сестра,

в) складанням назв початкових букв твірних слів: УТН - Українські телевізійні новини, ЛПУ - Ліберальна партія України,

г) складанням початкових звуків твірних слів: загс - запис актів громадянського стану, ДЕК -- державна екзаменаційна комісія;

д) складанням початкових частин і звуків, букв, цифр тощо: облвно - обласний відділ народної освіти, СУ-15 (Сухий - прізвище конструктора).

Серед неморфологічних способів творення нових слів розрізняють морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний і лексико-семантичний. Морфолого-синтаксичним називається такий спосіб, при якому слово набуває нового значення, переходить з однієї частини мови в іншу, змінюючи свої синтаксичні функції і морфологічні ознаки. Наприклад, прикметники і дієприкметники переходять в іменники: передова, трудящі, майбутнє, минуле, операційна, пальне, колискова, ланкова, учительська, вчений, безробітний, черговий, варенична, завідувач, керуючий, булочна, добові, або іменники переходять в прислівники: стали стіною, дивиться вовком, прибуду весною, вивчити напам'ять, кругом вода. Одна з форм прикметника учительський від частого вживання у словосполученні учительська кімната закріпилась з іменниковим значенням і стала вживатись як іменник: зайшов в учительську, в нашій школі простора учительська, в учительській вже нікого немає і т. д. Тому вважаємо, що іменник учительська утворився морфолого-синтаксичним способом, тобто шляхом переходу з однієї частини мови в іншу.

Морфолого-синтаксичний спосіб має кілька різновидів:

1) субстантивація – явище переходу слів з різних частин мови в іменники: майбутнє, чайна, бобові, вихідні;

2) ад’єктивація – перехід у прикметники: учений, освічена людина, сидяча робота;

3) прономіналізація – вживання в ролі займенників: цілий світ (у зн. весь), певна мелодія (у зн. якась);

4) адвербіалізація – перехід у прислівники: часом, стрілою, йти не поспішаючи;

5) нумералізація – перехід у числівники: тисяча, сила;

6) інтер’єктивація – перехід у вигуки: Боже, горенько, Матінко моя та інші різновиди.

Лексико-синтаксичним називається спосіб, при якому нове лексичне слово утворюється в результаті зрощення слів словосполучення в одне слово: добра ніч → добраніч, перекотиполе, горицвіт, держиморда, натщесерце, попідтинню, донесхочу, пройдисвіт, впівголоса, сьогодні. Лексико-семантичним способом називається переосмислення уже існуючих у мові слів. При переосмисленні виникають омоніми, наприклад: швець, чинбар, кожум'яка, гончар, коваль, стельмах (назви осіб за фахом) і Швець, Чинбар, Кожум'яка, Гончар, Коваль, Стельмах (прізвища); захід, схід (сторони світу) і Захід (Західна Європа), Схід (Східна Європа), свобода (воля) і “Свобода” (назва газети).

Стилістичні можливості словотвору виявляються при зіставленні слів, які мають однаковий корінь і значення, але різне словотворче оформлення. Наприклад: вітер - вітерець, вітрище; далеко - далеко-далеко, далеченько,далекувато.

У наведених прикладах слова праворуч емоційно забарвлені, вони надають мовленню стилістичної виразності та експресивності.

Одним з найбільш стилістично виразних словотворчих засобів є суфікси.

Одні з них використовуються для розрізнення значень слів: воля - вільний, вольовий, воліти, вільно; а інші вносять додаткові відтінки ніжності, ласкавості чи згрубілості, зневаги: кіт - котик, котичок, котусик, котяра, котюга, котище.

Безсуфіксні слова стилістично нейтральні, а суфіксальні - стилістично марковані. Значна частина суфіксів творить слова з абстрактним, узагальнюючим значенням, які найчастіше вживаються в науковому, діловому, публіцистичному стилях. Це суфікси - анн-, - енн-, - от-, - ість-, - ізн-, - ізм-, - ств-, - цтв - та ін. Наприклад: відділення, нарощування, широта, громадськість, людство, практицизм, натуралізм, посередництво.

Чимало професійних слів, утворених суфіксами - ник-, - щик-, - льник-, - тель-, використовуються в діловому, науковому і публіцистичному стилях. Для книжних стилів характерні прикметники, утворені за допомогою суфіксів - альн - (-увальн-, - ювальн-), - арн- (-ярн-), - ичн - (-ічн-, - їчн-). Наприклад: соціальний, молекулярний, зрошувальний, історичний, хімічний, копіювальний, архаїчний.

Для творення слів-термінів використовуються суфікси - ист-, - уват-, - атист - та ін.: азотистий, сіркуватий, цукристий, хмарнуватистий. У науковому стилі великого поширення набули віддієслівні іменники на - ння, - ття: становлення, конструювання, буття, травлення, збереження, дослідження, здобуття, визнання. Виразне емоційно-експресивне забарвлення мають слова з суфіксами позитивної і негативної оцінки. Приєднуючись до основи слова, ці суфікси вносять додаткові відтінки здрібнілості, пестливості, ласкавості, ніжності, зневаги, згрубілості тощо.

Вони є постійною ознакою художнього і розмовного стилів. До таких суфіксів належать - к-, - ок-, - очок-, - ичок-, - очи-, - их-, - оньк-, - еньк-, - есеньк-, ісіньк-, - н-, - в-, - ищ; - ущ-, (-ющ-), - иськ-, - юх-, - ил-: коник, грибочок, рідненький, теплісінький, хижачня, маячня, мушва, злющим, хлопчисько, сплюх та ін.

Стилістичне забарвлення суфіксів
Суфікси	Особливості суфіксів	Приклади
-ість, -ств(о), -цтв(о),     -зтв(о), -от(а), -анн(я),    -енн(я), -інн(я), -тт(я),    -ізм (-їзм), -изм та ін.	Утворюють слова з абстрактним, узагальнювальним значенням, назви опредмеченої дії.	громадськість, збирання,людство, реалізм
-альн-, -увальн-  (-ювальн-), -арн- (-ярн-),	Характерні для наукового, офіційно-ділового, публіцистичного стилів	соціальний, гуманітарний, історичний
-ист-, -уват-, -атист-		азотистий,  цукристий  (слова-терміни)
-к-, -ок-, -очок-, -ичок-,  -очк-, -ик-, -оньк-, -еньк-,    -есеньк-, -ісіньк-, -н-, -в-,   -ищ-, -ущ- (-ющ-), -иськ-,    -юх-, -ил-, -л-	Утворюють емоційно забарвлені слова. Характерні для художнього і розмовного стилів	рідненький,  гайочок,  котище

Стилістично виразнішими роблять слова і префікси. Особливої експресії набувають слова, у яких повторюється або комбінується з іншими префіксами префікс по-.

Наприклад: Притаїлося все, пополохалось перед з'явищем тучі грізної... (М. Стельмах).

Префікси па-, пра-, уз- та інші надають словам відтінку урочистості. Наприклад: Паморозь розкішним мереживом покрила нерухомі дерева (М. Стельмах).

За допомогою префікса не- виражається негативний, зневажливий відтінок. Наприклад: недотепа, нездара.

Стилістичне забарвлення складних слів пов'язане здебільшого з новим значенням, що виникає внаслідок поєднання слів або основ слів. Складні слова виконують різні стилістичні функції:

- уживаються як терміни в науковому, офіційно-діловому, публіцистичному стилях (гідроканал, кіловат-година);

- виражають різноманітні емоційно-експресивні відтінки в художньому стилі (громовозвукий, смуток-жаль).

Наприклад: Ранок був ясний-найясний і теплий-найтеплий (Марко Вовчок).

//////////////////////////////////////////////////////

(художній) БАБУСЕНЦІЯ

Ой оце чудне дівчатонько, ой-я,

Щосуботоньки їде з містонька

До бабоньки, до бабусеньки, ой.

Лишає свої інфузорії-туфельки,

Скидає свої лаковані туфельки,

Одягає куфайчатко порване, ой-ой-оєчки.

У бабцюлі, у бабусеньки, ой,

Взува старі чоботи-шкарбани,

Бабчині чоботи-чоботищеньки.

Наносить води повну балію —

Ще відро, ще відро, ще відеречко,

Та в баняки, банячища, ой,

Та любисток зімліє в горнятах,

Аж зімліє бабусина хата, ой-ой-ой,

Хата, хатуся, хатинонька,

Хатусенька, Хата Стріхівна, ой.

— Заворожи мені, бабченько, ой-я,

Бабусенько, бабулиня, бабусенція.

Ой гаряча, ой бабулик, ой-ой-ой-єчки.-

Ляпотить, хлюпотить у ночовоньках

Дівулиня, дівчина, дівогоренько,

А бабуся так і вештається, ой-я,

А бабище все шупортається, ой-я,

З кочергами, з баняками, банячищами.

Внучка, внученька, студентонька

Спить у баби на ряднищі, на рядні

Під кожухом, кожушиськом, кожушариськом.

На лежанці в цмоки цмокає, аж оєчки.

(Випадає їй казьонний дім,

І валет бубновий в нім,

Туз хрестовий заберу,

Швидше вже сама помру.)

А дівуля, дівчинина, дівувальниця

До кожуха, кожушенька так і горнеться,

А бабуся, бабулиня, бабусенція

До дівчиська, дівчиниська так і тулиться —

Сиротина ж, сиротуля, сиропташечка,

Бабумамця, бабутатко, бабусонечко.

Іван Драч

Слова із суфіксами позитивної і негативної оцінки мають виразне емоційно-експресивне забарвлення. Приєднуючись до основи слова, ці суфікси вносять додаткові відтінки здрібнілості, пестливості, ласкавості, ніжності, зневаги, згрубілості тощо.