Особливості використання сполучників у професійних текстах

Сполучник – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.

За значенням сполучники бувають:

1. Сурядні – для з'єднання однорідних членів або рівноправних речень. Вони поділяються на:

- єднальні: і, й, та (у значенні і), також, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;

- пртиставні: а, але, та (у значенні а),зате, проте, однак, все ж;

- розділові: або, чи, то, або...або, чи...чи, то...то, чи то... чи то.

2. Підрядні – для приєднання підрядних речень до головного. Вони поділяються на:

- часові: як, перед тим як, після того як, тим часом як, як тільки, щойно;

- причинові: бо, тому що, через те що, оскільки;

- мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;

- умовні: якщо, якби, коли б;

- допустові: хоч, хай, нехай, незважаючи на те що, дарма що;

- наслідковий: так що;

- порівняльні: як, що, мов, немов, немовби, неначе, наче, ніби, нібито.

Як засіб милозвучності використовується чергування сполучників і - й - та.

Сполучник і вживається:

1) перед йотованими (й, є, ю, я, ї): наша фірма і її стабільність;

2) на початку речення: І бригадири почали готуватися до засідання;

3) між приголосними: рівновага між попитом і пропозицією;

4) після паузи перед голосним: Слід розрізняти поточні резерви, які можна реалізувати найближчим часом (місяць, рік), і перспективні...;

5) при зіставленні понять: доходи і витрати, спад і піднесення.

Сполучник й уживається:

1) між голосними: контрольні цифри й обов'язкові держзамовлення;

2) після голосного перед приголосним: перевірка слушності й чинності дій, встановлення господарських зв'язків й укладення договорів.

Сполучник та вживається:

1) якщо в реченні вже є і або й: Особливо вдячні за доброзичливий і відкритий тон переговорів між паном ... та керівництвом Вашої фірми;

2.)для поєднання близьких споріднених понять, станів, явищ: фінанси та кредит, фірма вивчала та аналізувала, робота з газетами та журналами.

Частка — службова частина мови, яка надає окремим словам і реченням певних смислових чи емоційних відтінків. Частки поділяються на кілька груп: частки, що надають смислових відтінків (ось, он, точно, якраз, лише, і, й, та, навіть та ін.); частки, що вказують на модальні відтінки (так, ні, давай, нехай, невже, навряд чи та ін.); формотворчі частки (нехай, хай, най- та ін.); словотворчі частки (будь-, небудь-, не, н/та ін.).

Частки зі словами пишуться разом, окремо і через дефіс

Разом пишуться: частки аби-, де-, чи-, що-, як- У складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абиколи, абищо, дещо, дехто, декуди, деякий, чи.малий, чимало, щодня, щонайкраще, якнайкраще. (Якщо між частками аби-, де- і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби до кого, аби в чому, де на якому.)

Частки би(б), же(ж), то, що в складі сполучників та сполучних слів пишуться разом: якби, щоб, щодо, теж, мовби, немовбито.

Окремо пишуться усі частки, які беруть участь у словотворенні або уточнюють зміст цілого речення. Серед них частки би(б), за допомогою яких утворюється форма умовного способу дієслова: взяв би, прочитав би, прийшла б, повернувся б; підсилювальні частки же (ж): Чому ж ти не звернувся на біржу праці? частки то, це, що мають у реченні значення вказівності або визначальності: Рідна мова —то ж вона душі окраса; Куди це їдуть автобуси? Частка то трапляється у сполученнях що то, чи то, на які покладені функції підсилювальних часток: Що то за об'єкт споруджується? Чи то НЛО пролетів, чи то супутник. Частка що в складі сполучних слів з прислівниковим значенням дарма що, хіба що, тільки що, поки що: Дарма що справа нова, але цікава; Завод поки що замовлень не приймає.

Через дефіс пишуться частки бо, но, то, от, таки, коли вони інтонаційно підкреслюють значення окремого слова: умів-таки англійською читати; стій-бо, там яр; хай-но спочивають; частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна- у складі займенників та прислівників: будь-коли, будь-хто, який-небудь, казна-чий, хтозна-де, хтозна-куди, хтозна-коли.