7. Лабораторні дослідження.

   1. Дослідження сечі.

Сечу у свині досліджували вранці при акті природного сечовиділення, при цьому для дослідження було взято близько 200 мл сечі. Визначали колір сечі, її консистенцію та запах.

Колір сечі тварини на час дослідження був світло-жовтим, консистенція – водяниста. Сеча мала специфічний запах, який по інтенсивності не перевищував фізіологічну норму. Осаду чи домішок в сечі виявлено не було. Тварина виділяла сечу 6 разів на добу, при цьому кожного разу виділялося близько 600 мл сечі.

2. Дослідження калу.

Кал від свині був отриманий при природному акті дефекації. Добова кількість калу в середньому складала 600-800 грамів. Кал при цьому мав циліндричну форму і був глиняно-жовтого кольору. Кал при дослідженні був смердючий і мав запах індолу і скатолу через згодовування великої кількості концентрованих кормів. В невеликій кількості в калі присутні рештки неперетравленого корму. Мікроскопічне дослідження не проводилось.

3. Дослідження крові.

У відібраній крові визначали такі показники: відносну густину крові, швидкість згортання та гематокритну величину. Біохімічне дослідження крові полягало у визначенні кількості глюкози в крові. Завершальним етапом було встановлення морфологічного складу крові.

Відносну густину крові досліджували за методом Філліпса, тобто у приготовані і розлиті по циліндрам розчини сульфату міді різної концентрації додавали краплю крові, яка при однаковій щільності з розчином займала в циліндрі серединне положення. Таке положення краплина зайняла в циліндрі із концентрацією 1,044, що і є показником відносної густини крові.

Швидкість згортання крові визначали за методом Моравиця: на предметне скло наносили краплину крові незначного діаметру і кожні 30 сек опускали в неї тоненьку скляну паличку. Швидкість згортання встановили за появою першої нитки фібрину при витягування палички з крові, і вона становила 11 хвилин, що є нормальним показником.

Гематокритну величину визначали методом центрифугування у градуйованих піпетках. Процентне відношення об`єму формених елементів до загального об`єму взятої крові становило 37%, яке відповідає нормальному значенню.

Кількість глюкози в крові визначили за допомогою «Глюкотесту» - індикаторного паперу, який занурили в пробірку із відібраною кров`ю і після реакції колір папірцю порівняли з відповідною шкалою кольорів.

Морфологічний склад крові визначали у камері Горяєва під мікроскопом. Кількість формених елементів відповідно коливалась в межах допустимої норми.

4. Закінчення.

Проведене повне клінічне дослідження та огляд свиноматки дає підставу говорити про те, що тварина є здоровою. Проведені лабораторні дослідження не дали ніяких передумов для виявлення будь-яких захворювань. Під час дослідження була виявлена також незначна схильність лівого ока до косоокості, але це явище ми розцінили як вроджену аномалію, що не веде до погіршення загального стану тварини. Ця патологія не має вирішального значення в подальшому розвитку тварини, а тому не потребує лікування.

Проаналізувавши раціон свині та умови утримання, можна сказати, що вони повністю співпадає з добре упорядкованими нормами для свиней даного виду і статі.

В цілому виходячи із анамнезу, даних загальних та клінічних досліджень можна зробити висновок, що тварина є клінічно здоровою.

Список використаної літератури

Основна

1. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/В.І.Левченко, В.В.Влізло,І.П.Кондрахін та ін..;За ред. В.І.Левченка. – Біла Церква,2004. – 608с.

2. Клиническая діагностика с рентгенологией/Е.С.Воронин, Г.В.Сноз, М.Ф.Васильев и др.; Под ред. Е.С.Воронина. – М.: «Колос»,2006. – 509с.:ил. – (Учебники и учеб. Пособия для студентов высш. учеб. Заведений).

Допоміжна

3. Гавриш В.Г., Сидоркин В.А., Егунова А.В.

Лечебник домашних животных. – М.: ООО «Аквариум-Принт», 2006. – С.30-44.

4. Зоогигиена и ветеринарная санитария в промышленном животноводстве. Под общ. ред. Г.К.Волкова, д-ра вет. наук. – М.: «Колос», 1989. – С.108-114.

5. Практикум з годівлі сільськогосподарських тварин / І.І.Ібатулін, Ю.О.Панасенко, В.К.Кононенко та ін. – К.: Вища освіта. 2003. – 432с.

6. Современный справочник врача ветеринарной медицины/Под общ. ред. В.Г.Гавриша и В.А.Сидоркина. – Изд-е 8-е, испр.и доп. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. – С.580-590.

17