29. Джерела штучного освітлення. Світильник

В якості джерел штучного освітлення широко використовуються : лампи розжарювання та газорозрядні лампи.

Лампи розжарювання -відносяться до теплових джерел світла. Під дією електроструму нитка розжарювання нагрівається до високої t. -номінальна напруга живлення,-електрична потужність лампи;-світловий поток та сила світла;-термін служби ,економічність,зоучність експлуатації.

+зручність експлуатації, -світлова віддача 7-20 лм/Вт ,

+простота конструкції та виготовлення; - термін служби - до 2,5 тис.год. +відносно низька вартість; -переважання жовто-червоних променів.

-висока t нагрівання.

Лампи газорозрядні - випромінювання оптгичного діапазону спектру виникає внаслідок електричного розряду в середині інертних газів та парів металу, а також за рахунок явища люмінесценції.

+економічність, +світловіддача 40-110 лм/Вт, +Термін служби 8-12 тис.год..+температура нагрівання-30-60 С.

• пульсація світлового потоку (може зумовити стробоскопічний ефект, котрий по­лягає у спотворенні зорового сприйняття об*єктів, що рухаються);

• тривалий час розгорання;

• необхідність застосування спеціальних пускових пристроїв;

• залежність працездатності від температури оточуючого середовища.

За спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи: денного світла (ЛД), денного світла з покращенною передачею кольорів (ЛДЦ), хо­лодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ) та білого (ЛБ) кольорів.

Освітлювальну арматуру разом з лампою називають світильником.

За напрямком світлового потоку вони поділяються на:

• світильники прямого світла (80% потоку спрямовано на робочу поверхню);

• світильники відбитого світла (80% потоку спрямовано на стелю);

- світильники розсіяного світла. (40-60% потоку спрямовано на робочу поверхню, решта - на стелю);

За ступенем захисту залежно від конструктивного виконання світильники поділяються на:

• відкриті (лампа не відокремлена від навколишнього середовища);

• захищені ( лампа відокремлена ооолонкою від навколишнього середовища, що не перешкоджає вільному надходженню повітря);

• закриті (оболонка захищає від проникнення всередину великих частин пилу);

• пилонепрникні, вологозахищені, вибухобезпечні.

За призначенням світильники можуть бути загального та місцевого освітлення.

30 Основні вимоги до систем освітлення.. Проектування систем штучного освітлення.

Вимоги до виробничого освітлення.

-Створювати на робочому місці таку освітленність, яка б відповідала характеру роботи;

-Світло не повинно чинити засліплюючої дії;

-Забезпечити рівномірність та постійність рівня освітлення у виробничих примкненнях;

-Не створювати на робочих поверхнях різких та глибоких тіней (особливо рухомих )

-Не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів

-Освітлення повинно бути простим та надійним в експлуатації.

При проектувавнні штучного освітлення необхідно вирішити наступні питання:

1. Вибрати систему освітлення; З гігієнічної точки зору система загального освітлення більш досконала, оскільки дає можливість рівномірно розподіляти світову енергію.

2. Вибрати тип джерела світла; перевагу надають люмінесцентним , як більш економічним. Окрім того за спекторальними характеристиками вони max приближаются до природного освітлення.

3. Вибрати тип світильників; В приміщенях, де відношення висоти до площіни велике доцільно застосувати світильники, які основну частину світлового потоку йде на робочі поверхні. В приміщенях звеликою площіною застосувують світильники з широкою формою кривих сили світла (ККС) що дозволяє при значних відстанях від світильників забезпечити рівномірну освітленість.

4. Визначити розташування світлових приладів; Для приміщень, де стіни та стелі мають високу відбиваючу властивісь доцільно використовувати світильники розсіяного типу чи прямого світла. У адміністративних і офісних приміщенях доцільно використовувати світильники розсіяного типу, так як значна частина світлового потоку направляється на стіни, а потім відбивається від них, а це сприяє усиленню тіней.

5. Виконати розрахунки штучного освітлення і потужності світильників. Для визначення потрібної величини освітлення, типу світильника, способів освітлення роблять попередній світло- технічний розрахунок.

31. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств та планування його території. Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені - через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані - відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для збереження промислових відходів. Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо), встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас - 1000 м, II клас - 500 м, III клас - 300 м, IV клас - 100 м, V клас - 50 м. До І, II та НІ класу відносяться в основному підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства по видобутку руди, виробництву будівельних матеріалів. До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з чавунним (в кількості до 10000 тон/рік) та кольоровим (в кількості до 100 тон/рік) литвом, ряд підприємств по виробництву будівельних матеріалів, обробці деревини, багато підприємств текстильної, легкої, харчової промисловості. До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з термічною обробкою без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики. Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму. На зовнішній межі санітарно-захисної зони зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу. Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що вимагає озеленення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10... 15% загальної площі підприємства

32. Санітарно- гігієнічні вимоги до влаштування виробничих та допоміжних приміщень. Якщо в одній будові необхідно розмістити виробничі приміщення, до яких з точки зору промислової санітарії та пожежної профілактики висуваються різні вимоги, то необхідно їх групувати таким чином, щоб вони були ізольованими один від одного. Цехи, відділення та дільниці зі значними шкідливими виділеннями, надлишком тепла та пожежонебезпечні необхідно розташовувати біля зовнішніх стін будівлі і, якщо допустимо за умовами технологічного процесу та потоковістю виробництва — на верхніх поверхах багатоповерхової будівлі. Не можна розташовувати нешкідливі цехи та дільниці (наприклад, механоскладальні, інструментальні, ЕОМ тощо), а також конторські приміщення над шкідливими, оскільки при відкриванні вікон гази та пари можуть проникати в ці приміщення.

Приміщення, де розташовані електрощитове, вентиляційне, компресорне та інші види обладнання підвищеної небезпеки повинні бути постійно зачиненими на ключ, з тим, щоб в них не потрапили сторонні працівники.

З метою запобігання травматизму у виробничих приміщеннях необхідно застосовувати попереджувальне пофарбування будівельних конструкцій та знаки безпеки (ТОСТ 12.4.026-76 „Цвета сигнальньїе й знаки безопасности"). Наприклад, жовтим кольором (або із чорними смугами) фарбують низько розташовані над проходами конструкції, звуження проїздів, малопомітні сходинки, виступи та перепади в площині підлоги.

Ширина основних проходів всередині цехів та дільниць повинна бути не менше 1,5 м, а ширина проїздів — 2,5 м.

Двері та ворота, що ведуть безпосередньо на двір, необхідно обладнати тамбурами або повітряними (тепловими) завісами.

Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне розташування основного та допоміжного устаткування, виробничих меблів, а також правильна організація робочих місць. Порядок розташування устаткування і відстань між машинами визначаються їхніми розмірами, технологічними вимогами і вимогами техніки безпеки. Однак, у всіх випадках, до устаткування, що має електропривід, повинен бути вільний підхід з усіх сторін шириною не менше 1 м зі сторони робочої зони і 0,6 м — зі сторони неробочої зони. Виробничі меблі (шафи, стелажі, столи тощо) можна ставити впритул до конструктивних елементів будівлі — стін, колон.

Для обробки та захисту внутрішніх поверхонь конструкцій приміщень від дії шкідливих та агресивних речовин (наприклад, кислот, лугів, свинцю) та вологи використовують керамічну плитку, кислотостійку штукатурку, олійну фарбу, які перешкоджають сорбції цих речовин та допускають миття поверхонь.

Висота виробничих приміщень має бути не менше 3,2 м, а для приміщень енергетичного та складського господарства — 3 м. Відстань від підлоги до конструктивних елементів перекриття — 2,6 м. Галереї, містки, сходи і майданчики повинні бути завширшки не менше 1 м і загороджені поруччями висотою 1 м і внизу повинні мати бортики висотою 0,2 м.

35. Шум - це коливання звукової хвилі в звуковому діапазоні. Шум це безладне поєднання звуків різної частоти та інтенсивності.. Виробничий шум - це шум на робочих місцях або на територіях підприємства, котрий виникає під час виробничого процесу.

Джерела шуму на виробництві - механічні коливання газоподібного середовища , що створюється від працюючого техобладнання, верстатів, вентиляційних установок, транспорту, електричних машин, силових трансформаторів.

За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяється на такий: Шум, що заважає людині (перешкоджає мовному спілкуванню). Подразнювальний (викликає нервове напруження, загальну перевтому). Шум шкідливий (порушує фізіологічні функції на тривалий період і викликає розвиток хронічних захворювань). Травмуючий (різко порушує фізіологічні функції організму).

Шум - це звукова хвиля. Швидкість поширення звукових хвиль при нормальному звуковому тиску і і-20°С такі: - у повітрі-344 м/сек, у воді - 1500м/сек, в тканинах тіла людини-1500-1600 м/сек.

За своїм походженням шум класифікують наступним чином: Електромагнітний - виникає при роботі електромагнітних пристроїв змінного струму; аеродинамічний - виникає при русі повітря та газів; гідравлічний - виникає при русі води та інших рідин;механічний - виникає внаслідок ударів коливань окремих деталей та обладнання загалом.

Дія шуму на організм людини.

При тривалій роботі в шумних умовах перш за все вражаються нервова та серцево-судинна система та органи травлення. Необхідність кричати при спілкуванні у виробничих умовах негативно впливає на психіку людини. Вухо людини спроможне сприймати звукові коливання в діапазоні 16-2000 Гц. Звукові коливання, що мають частоту коливання нижче 16 Гц і не сприймаються вухом - це інфразвук, а вище 2000 - ультразвук. Рівень шуму, його інтенсивність, сила вимірюються у спеціальних умовних одиницях звукового тиску- дБ.

Діапазон слухового сприйняття складає приблизно ІЗО дБ. Вплив шуму різної інтенсивності характеризується такими даними: - ІЗО дБ – біль в ушах; - 140 дБ - порушення в слуховому апараті; - ІбОдБ - протягом декілька хвилин викликає загибель людєй,звірів; - 190 - вириває заклепки із конструкцій.

Шум на виробництві негативно впливає на людину - сповільнюються психічні реакції людини. Людина несвоєчасно реагує на попереджувальні сигнали внутріцехового транспорту.

Шум впливає також на фізичний стан людини: - гнітить центральну нервову систему; - викликає зміну пульсу та швидкості дихання; - спричиняє порушення обміну речовин; - знижується увага, зір; - виникають серцево-судинні захворювання, гіпертонія. Рівень шуму 30-35 дБ - не турбує людину;

36. Ультразвук (УЗІ)

Ультразвук широко використовується в машинобудуванні і інтенсифікація процесів хім. травлення, нанесення металевого покриття, змивання та знежирення деталей та виробів в гальванічних цехах, дефектоскопії.

Джерела ультразвуку: генератори, які працюють в діапазоні частот 12-22 кГц для обробки рідких розплавів, очищення відливок, в апаратах для очищення газів. Його вплив спостерігається на відстані 25-50 м від обладнання.

Дія па організм людини:

Викликає функціональні порушення нервової системи, головний біль, зміна кров’яного тиску, зміна складу і властивостей крові, втрата слуху, підвищена втомлюваність.

Ультразвук може впливати на людину через повітря, рідке і тверде середовище. Ультразвукові коливання поширюються у всіх згаданих вище середовищах з частотою 16000-20000Гц..

Захист від УЗ, який проходить через повітря : звукоізоляція: між обладнанням та працівником встановлюють екрани ( в області високих частот ефективна); розміщення устаткування в спеціальних приміщеннях, при цьому використовуючи дистанційне керування; розміщення устаткування в звукоізолюючі кожухи.

При контактній дії УЗ використовують засоби віброізоляції: віброізолюючі покриття, гумові перчатки, килимки.

Інфразвук (ІЗ) Інфразвук - це коливання в повітрі, рідкому або твердому середовищі з частотою менше 16 Гід.

ІЗ людина не чує, однак відчуває: він справляє руйнівну дії на організм людини. Високий рівень ІЗ викликає порушення діяльності вестибулярного апарату, головні болі, зниження уваги, появи відчуття страху, втоми, великий психічний розлад.

Джерела ІЗ в промисловості; робота габаритних вентиляторів, компресорів, двигунів внутрішнього згорання та інших механізмів, що працюють при частоті обертання вала менше 20 об/сек; габаритний автомобіль, що рухається з швидкістю понад 100км/год; міський габаритний рухомий транспорт.

ІЗ має велику довжину хвилі і тому розповсюджується в просторі на значні відстані ( десятки тис. км.).

Для захисту від дії ІЗ застосовують лише зниження рівня Із в джерелі виникнення.

Це такі основні заходи: підвищення частоти обертання валів до20 об/сек і вище; підвищення жорсткості коливних конструкцій великих розмірів; усунення низькочастотних вібрацій; внесення конструктивних змін в джерела ІЗ , що дозволяє перейти в область звукових коливань (може використовуватись звукоізоляція та звукопоглинання).

37. Дія шуму на організм людини.

При тривалій роботі в шумних умовах перш за все вражаються нервова та серцево-судинна система та органи травлення. Необхідність кричати при спілкуванні у виробничих умовах негативно впливає на психіку людини. Вухо людини спроможне сприймати звукові коливання в діапазоні 16-2000 Гц. Звукові коливання, що мають частоту коливання нижче 16 Гц і не сприймаються вухом - це інфразвук, а вище 2000 - ультразвук. Рівень шуму, його інтенсивність, сила вимірюються у спеціальних умовних одиницях звукового тиску- дБ.

Діапазон слухового сприйняття складає приблизно ІЗО дБ. Вплив шуму різної інтенсивності характеризується такими даними:

- ІЗО дБ – біль в ушах; - 140 дБ - порушення в слуховому апараті; - ІбОдБ - протягом декілька хвилин викликає загибель людей,звірів; - 190 - вириває заклепки із конструкцій.

Шум на виробництві негативно впливає на людину - сповільнюються психічні реакції людини. Людина несвоєчасно реагує на попереджувальні сигнали внутріцехового транспорту.

Шум впливає також на фізичний стан людини: - гнітить центральну нервову систему; - викликає зміну пульсу та швидкості дихання; - спричиняє порушення обміну речовин; - знижується увага, зір; - виникають серцево-судинні захворювання, гіпертонія. Рівень шуму 30-35 дБ - не турбує людину.

Методи та засоби боротьби з шумом. Засоби боротьби з шумом в залежності від числа осіб, котрим вони призначаються поділяються на засоби колективного та індивідуального захисту. Засоби індивідуального захисту -вушні заглушки, навушники, шоломи, заглушки- чашки, протишумні підшоломники. Засоби колективного захисту в залежності від способу реалізації поділяються на: акустичні; архітектурно- шіанувальні; організаційно-технічні.

Акустичні засоби боротьби з шумом в залежності від принципу дії поділяються:

- звукоізоляційні; - звукопоглинання; - віброізоляція; - вібродемпферування.

Акустична обробка приміщень передбачає вкривання внутрішніх поверхонь звукопоглинальними матеріалами. Внаслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль .Застосовують для цього : звукопоглинальні екрани, огородження, перегородки.

Звукоізоляція - полягає в тому, що джерела шуму розташовується окремо , ізольовано від основного . Звукоізоляція досягається шляхом встановлення герметичної перепони на шляху поширення шуму - стін, кабін, кожухів, екранів.

Засоби боротьби з шумом класифікують наступним чином:

- зниження шуму в джерелі його виникнення;

- зниження шуму на шляху його поширення від джерела;

- засоби індивідуального захисту.

Зменшення шуму на шляху його поширення. Досягається реалізацією будівельно-акустичних заходів, глушників шуму, застосування кожухів, екранів, кабін спостереження при дистанційному управлінні.

38. Класифікація та джерела ІВ. Вплив IB на організм людини.

1)Іонізуюче випромінювання - це будь яке випромінювання, яке безпосередньо викликає іонізацію оточуючого середовища. Усі випромінювання за своєю природою поділяються на: -квантові (електромагнітні) -корпускулярні.

Квантові ІВ – ультрафіолетове ,рептгенівське, гама-випрмінювання,

Корпускулярне ІВ - альфа та бета -випромінювання, потоки нейтронів та протонів(нейтронне випромінювання).

Ультрафіолетове випромінювання - найбільш коротковолнева частина спектра сонячного світла. Довжина хвилі - (400-l)x10^-9 м.

Рентгенівське ІВ - електромагнітне випромінювання з малою довжиною хвилі.

Має велику проникаючу здатність. Довжина хвилі - (1000-1)х10^-12 м.

Гама-внпромінювання - це електромагнітне (фотоне) випром. з великою проникною і малою іонізуючою здатністю. Довжина хвшщ1000-1)х10 м.

Альфа-вииромінювання - це поток ядер гелія з низькою проникаючою та високою іонізуючою здатністю. Швидкість - 20000 км/сек. Вони затримуються аркушем паперу, і не здатні проникати в шкіру людини(тільки через рани і їжу проникають)

Бета-винроміншвання- це поток електронів та протонів. Проникаюча здатність вища, а іонізуюча - нижча ніж у альфа-частинок. Швидкість - близька до швидкості світла. Затримаються шаром грунту товщино 3 см.

Поток нейтронів та протонів - (нейтронне випромінювання) - це потік нейтральних (не заряджених) частинок, які мають велику проникну здатність.

Джерела іонізуючого випромінювання - це ядерні вибухи,

- ядерні установки та реактори,

- прискорювачи заряджених частинок,

- рентгенівськи апарати,

- радиоактивні ізотопи,

- уранова промисловість, радіоактивні відходи;

- прилади, що працюють з великими напругами споживань,

• високовольтні випррямляючи діоди,

• потужні генераторні та модуляторні лампи,

• потужні НВЧ (надзвичайно високих частот) підсилювачи та генератори.

2) Під час іонізації в організмі виникає збудження молекул клітин. Це зумовлює утворення нових хімічних зв’язків, не властивих здоровій тканині. Дія IB не відчутна людиною. Особливості дії IB:- висока руйнівна ефективність, глибокі біологічні зміни в організмі;- прихований період уявного благополуччя;- накопичення малих доз - ефект кумуляції;- вплив на нащадків - ефект генетичний;- певна чутливість різних органів організму до опромінення - червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, кровотворні органи, статеві органи... - особливості реакції різних організмів на дози випромінювання.

Під впливом ІВ в організмі протікають хімічні, фізичні, біологічні процеси. Порушуються обмінні процеси, пригнічується активність ферментних систем, зупиняється ріст тканин, виникають хімічні з'єднання, які не властиві організму, токсини, що порушують життєдіяльність систем організму.

В ураженому організмі порушується обмін речовин, функції центральної нервової системи, залоз внутрішньої секреції, кровотворних органів. Розвивається променева хвороба, яка може бути гострою і хронічною у вигляді загальних та .місцевих уражень. До загальних уражень відносяться: лейкемія, до місцевих* - злоякісні пухлини та захворювання шкіри.