17. Методи вивчення та профілактики виробничого травматизму

Аналіз виробничого травматизму та професійних захворювань дає змогу виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи і засоби щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань. Для аналізу виробничого травматизму застосовують багато різноманітних методів, які умовно можна поділити на дві основні групи: імовірнісно-статистичні та детерміністичні залежно від того, на чому вони базуються: лише на певній статистичній обробці нещасних випадків, що вже сталися (імовірнісно-статистичні методи), чи на аналізі закономірних зв'язків між умовами праці та нещасними випадками, які не лише сталися, а й могли статися (детерміністичні методи).

Імовірнісно-статистичні методи дають змогу виявити залежність між чинниками системи праці та травматизмом на основі вивчення нещасних випадків, що вже сталися.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами реєстрації тощо. Цей метод дозволяє визначити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях виробництва, в цехах, підприємстві в цілому, провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження.

При груповому методі дані про травматизм групують за однорідними ознаками: за професіями, характером роботи, стажем та віком працівників, характером одержаних травм, джерелами травмування, днями тижня та годинами зміни, коли сталося травмування, та ін.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані-схемі цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки.

Детерміністичні методи дають змогу виявити об'єктивний, закономірний зв'язок умов праці та причинну обумовленість випадків травматизму.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту.

Метод моделювання причинних зв'язків застосовується при аналізі випадків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причинних зв'язків будується від моменту травмування до подій, які йому передували, встановлюється логічний зв'язок між явищами.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, які спричинені виробничим травматизмом. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму, тому лише доповнює інші методи.

Метод анкетування — розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Цим методом встановлюють, переважно, причини психофізіологічного характеру.

18. Умови праці — це сукупність чинників виробничого середовища i трудового процесу, які впливають на здоров'я i працездатність людини під час виконування нею трудових обов'язків.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на чотири класи:

• 1 клас — оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

• 2 клас — допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

• 3 клас — шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

  • 1-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

  • 2-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології;

  • 3-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань;

• 4 клас — небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

21. Класифікація шкідливих речовин

Усі шкідливі речовини поділяються на ^ 4 класи небезпечності:

І клас – надзвичайно небезпечні (бензапірен, свинець), ГДКрз яких менше 0,1 мг/м3;

ІІ клас – високо небезпечні (двоокис азоту, фенол), ГДКрз яких від 0,1 до 1,0 мг/м3;

ІІІ клас – помірно небезпечні (сірчаний газ , пил), ГДКрз яких від 1 до 10 мг/м3;

ІV клас – мало небезпечні (оксид вуглецю, аміак), ГДКрз яких більше 10 мг/м3.

В основі нормування впливу різних факторів на людей та живу природу лежать гігієнічні, санітарні, ветеринарні підходи, сутність яких полягає в тому, що за допомогою спеціальних тестів на основі експериментів з тваринами встановлюються межі дії природних факторів та забруднення, котрі протягом всього життя людей не будуть негативно позначатися на стані їх здоров’я.

Основу екологічного нормування становить визначення ГДК.Определение класса опасности

Для повітряного середовища:

ГДКр.з. – робочої зони, за яку вважають простір заввишки до 2 м над підлогою в місцевості, де знаходяться робітники (рівень вдихання);

ГДКм.р. – максимальна разова (при вдиханні впродовж 20 хв. не повинна спричиняти негативних наслідків в організмі людини);

ГДКс.д. – середньодобова (не повинна негативно впливати в разі вдихання протягом 24 год.).

^ Для водного середовища:

ГДКв. – у воді господарсько-питного й культурно-побутового призначення;

ГДКв.р. – у водоймах рибогосподарського водокористування (як правило, більш жорсткі, оскільки при переході шкідливих речовин по харчовим ланцюгам відбувається їх біологічне накопичення до шкідливих для життя величин. Тому рибогосподарські ГДК в три рази нижче санітарних норм, нафтопордуктів – у шість разів, важких металів – в 100 разів).

22) Гігієна праці – це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників в обумовлених умовах праці, і на цій основі обґрунтовують заходи і засоби щодо збереження працівників.

В санітарно-гігієнічній практиці шкідливі речовини поділяють на : хімічні речовини та виробничий пил.

Хімічні речовини відповідно до ГОСТ 12.0.003.-74 за характером впливу на організм людини поділяють на • Загально окисні (викликають отруєння всього організму: ртуть, анілін,толуол). • Подразнюючі ( викл. подразнення дихальних шляхів та слизових о6олонок: хлор, аміак, сірководень, озон). Алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук) Канцерогенні (викликають ракові захворювання: ароматичні вуглеводні, аміносполуки, асбест). Мутагенні (викликають зміни спадкової інформації: свинець, радіоактивні речовини і формальдегід). Речовини, що впливають на репродуктивну функцію: бензол, свинець, марганець, нікотин.

.ВП. класифікують на 4 групи. 1. Подразнювальний (котрі діють на дихальні шляхи та на сльозову оболонку очей), Задушливий (котрі порушують процес засвоєння кисню організмом). Соматичний (котрі викликають порушення діяльності всього організму, або окремих його частин). Речовини, що становлять наркотичну дію.

Причини пилоутворення:

• недосконалість техпроцессу,

• техобладнання, порушення техрежимів, тощо.

Рідини та пил можуть бути присутні в повітрі робочої зони у вигляді аерозолю (тобто у вигляді краплин рідини або твердих частинок розвіяних у повітрі).

У зв'язку з цим відповідно до Санітарних норм встановлено гранично допустимі концентрації (ГДК) в робочий зоні ( мг/м ).

Під ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони вважають таку концентрацію, яка при щоденній роботі на протязі 8 годин не призводить до зниження працездатності чи захворюванню в період трудової діяльності тау наступний період життя.

За величиною ГДК в повітрі РЗ. шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76). 1 клас - надзвичайно небезпечні (ГДК < О,1 мг/м³) свинець, ртуть, озон 2 клас - високонебезпечні (ГДК 0,1 -1 мг/м.куб) кислоти сірчана, соляна, хлор, фенол, їдкі луги. 3 клас - помірно небезпечні (ГДК І,1-10 мг/м.куб ) вініл-ацетат, толуол, ксилол, метіловий спирт. 4 клас - малонебезпечні ( ГДК > 10 мг/м³) аміак, бензин, ацетон,

Для контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі промприміщень та Р3 використовують такі методи:

1. Експрес-метод базується на явищі колориметрії (зміна кольору індикаторного порошку в результаті дії шкідливої речовини.) Дозволяє швидко і достатньо точно визначити концентрацію шкідливих речовин у Р3. Використовує газоаналізатори УГ-2, ГХ-4.

2. Лабораторний метод полягає у відборі повітря з Р.З. і проведенні фізико-хімічного аналізу в лабораторіях. Він дозволяє одержувати точні результати, однак вимагає значного часу.

3. Метод непреривної автоматичної реєстрації вмісту в повітрі шкідливих речовин. Використовують газоаналізатори та газосигналізатори ФКГ-ЗМ -= на хлор, Сирена 2 - на аміак і Фотон - на сірководень.