1.Поняття і предмет охорони праці

Охорона праці - це система правових соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Головними об’єктами її дослідження є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництво.

Забезпечення безпеки праці завжди було одним з основних завдань розвитку цивілізації людства.

У зв’язку з розвитком цивілізації підвищена середня тривалість життя. В наш час надзвичайно зріс ступінь ризику, травматизму та загибелі людей при взаємодії зі складними технічними системами на виробництві, транспорті, в побуті тощо.

Аналіз причин травматизму та загибелі людей свідчить, що вони часто зумовлені недбальством з боку людини, незнанням наслідків своєї діяльності, небезпечними чинниками виробництва та навколишнього середовища, а також конструктивними недоліками техніки, засобів відображення інформації, органів керування машинами та механізмами.

Тому всебічна турбота про охорону праці, проведення активної соціальної політики стає важливою проблемою для власників і керівників підприємств, державних та профспілкових органів.

Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів, основними з яких є Закон України "Про охорону праці" та Кодекс законів про працю (КЗпП). До законодавчої бази також належать Закони України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону здоров'я", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про дорожній рух","Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

3. Основні положення Конституція України

Ст. 24. Рівність прав жінки і чоловіка.

Ст. 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Ст. 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ст. 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Ст. 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки (не менше 24 календарних днів).

Ст. 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Ст. 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Ст. 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу (безоплатно) та медичне страхування.

Ст. 53. Кожен має право на освіту (безоплатно – на конкурсній основі).

Ст. 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

4. Кодекс законів про працю України (КЗпП) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

5. Закон «Про охорону праці»

1. Прийнятий у 1992 році закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

2. Служба охорони праці на підприємстві підпорядковується безпосередньо керівнику та прирівняна до основних виробничо-технічних служб підприємства.

3. Визначення вагомого місця та ролі колективного договору у вирішенні питань з ОП, забезпечення прав і соціальних гарантій працівників.

4. Визначення курсу на економічне стимулювання охорони праці шляхом заохочень (через колективний договір, угоду, трудовий договір) і пільгового оподаткування коштів, що йдуть на ОП та інш.

5. Визначення курсу на забезпечення безперервного якісного навчання населення з питань безпечної життєдіяльності та охорони праці.

6. Поширення принципів демократизму і гласності на сферу охорони праці. Надання населенню вичерпної інформації про стан умов і безпеки праці, причини аварій, нещасних випадків, профзахворювань та про вжиті профілактичні заходи.

7. Забезпечення активної участі профспілок та інших громадських формувань у роботі щодо покращення охорони праці (комісій з питань охорони праці підприємства, уповноважених трудового колективу з цих питань).

8. Право працівника відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.