Іі рівень контрольні питання

1. Схарактеризуйте суспільно-політичну ситуацію Італії на межі XIII-XV ст.

2. Проаналізуйте політичні погляди та політичну діяльність Данте.

3. Визначте особливості світогляду поета.

4. У чому полягає своєрідність твору “Нове життя”.

5. Назвіть трактати Данте.

6. З’ясуйте проблему жанру “Божественної комедії”.

7. Проаналізуйте роль містичних чисел у композиції поеми та в її строфіці.

8. Які, на вашу думку, найбільш яскраві образи та ситуації в поемі.

9. Хто здійснив переклади “Божественної комедії” українською мовою?

10. У чому полягає трагізм особистості долі Данте?

11. Що означає ім’я героїні, яку оспівує Данте в книзі „Нове життя”?

12. Чи зумів Данте мистецтвом слова очистити душу людини, піднести її, спонукати до високих думок і справ у поемі „Божественна комедія”? Аргументуйте свою думку.

13. Як передає Данте зовнішність Беатріче? У чому образ Беатріче близькій піднесеній красі Мадонни? У чому разом з ним полягає новаторство Данте-поета?

14. Дайте визначення поняття „петрарківський сонет”?

15. Чому сучасниками Петрарки високо цінувалась його гуманістична діяльність?

16. Із скількох віршів складається збірка „Канцоньєре”?

17. Дайте визначення поняття „ліричного героя”?

18. Як розуміє Шекспір тему вічності у 55 сонеті?

19. Чи знаходять місце естетико-філософські аспекти світогляду Шекспіра у його сонетах?

Ш рівень проблемні питання і творчі завдання

1.Написати твір на тему „Художній світ „Божественної комедії” Данте”.

2. Як ви розумієте вислів І. Франка: „ Данте являється найвищим виразом, поетичним вінцем та увічненням того, що називається середніми віками (...). Та рівночасно як людина геніальна, він усім своїм єством належить до новіших часів. Хоча думками й поглядами коріниться в минувшині” ?

3. Розкрийте тему кохання й визначте засоби художньої виразності у творчості Данте.

4. Напишіть відгук на прочитаний твір митця.

5. Як Ви розумієте вислів Данте „Людина народжена для щастя”?

6. Напишіть реферат на тему: ”Гуманістична діяльність Петрарки”.

7. Дослідіть один із сонетів Петрарки чи Шекспіра за схемою:

- розмір віршованого твору;

- побудуйте схему рим;

- позначте фігурною дужкою катрени і терцети;

- знайдіть художні засоби (епітети, метафори, порівняння тощо).

8. Охарактеризувати ліричного героя сонетів Шекспіра.

9. Написати твір на тему: “Мої роздуми над сонетами В.Шекспіра”.

Театральне мистецтво доби відродження

На межі ХV – ХVІ почався новий період у розвитку європейського театру. Зацікавленість культурою Давньої Греції і Риму, характерна для епохи в цілому, призвела до відродження форм античного театру, перш за все таких його жанрів, як комедія і трагедія. Витоки театру Відродження – в Італії, але справжньої досконалості театральне мистецтво досягло в Англії й Іспанії.

Італійський театр епохи ренесансу

Італійське національне мистецтво сцени створили коміки й блазні, яки не звертались до античних зразків, а грали в залежності від реакції глядачів, імпровізуючи, керуючись перш за все власною інтуїцією. Вони ставили найастіше гумористичні сценки з життя горожан, селян, ремісників і волоцюг, хоча були в їхньому репертуарі й сумні, навіть драматичні сюжети.

Найчастіше зміст творів вкладався в певну сюжетну схему: молоді намагалися жити керуючись лише своїми бажаннями й потребами, не слухали старших; старі заглядались на молодих красунь; слуги обдурювали своїх господарів; багаті боялися втратити гроші, а бідні хотіли жити краще й тому вигадували різні способи для того, щоб розбагатіти.

Поступово в п’єсах почали з’являтись постійні персонажі з масками на обличчі. Такий театр отримав назву комедія дель арте (commedia dell’arte), або комедія масок. Кожен персонаж такої комедії мав свою маску-характер і справжня маску, яка була обов’язковою деталлю костюма. Маска вказувала особливі якості героя: професійну приналежність (доктор і філософ обов’язково повинні були бути в окулярах і т.п.), певний соціальний тип (госпоар, купець, іноземець та ін.). На сцені діяли десятки масок. Але головними залишалось чотири, так званий квартет. На півночі й півдні Італії склались різні квартети. До північного або венеціанського входили Панталоне, Доктор, Бригелла й Арлекін; південний або неаполітанський складався з Ков’єлло, Пульчінелли, Скарамуччо й Тартальї. У грі неаполітанських масок було багато смішних моментів, блазнювання, трюків, які часто не були пов’язані зі змістом сценок. Північні маски були набагато стриманішими, а в деяких сюжетах навіть драматичні. Венеціанські маски використовувались до нашого часу. Маски найчастіше закривали лише півобличчя. Актор один раз, обравши собі героя, як правило, залишався вірним йому протягом свого сценічного життя. Душею комедій стали маски Дзанні, тобто слуг. Дзанні – дещо змінене ім’я Джованні, дуже розповсюджене в Італії. У північному квартеті слуги – Бригелла й Арлекін. Маску Арлекіна обирали найкращі актори.

Інший італійський театр того часу був представлений так званою вченою комедією (la commedia erudita), тобто не зв’язаною з вуличними виставами. Ці комедії писали художники й учені, політичні діячі й поети. Зразком для них була антична драматургія. Сюжети були найрізноманітніші, але завжди перемагали ті, хто не боїться перешкод, готовий на ризик і любить життя. Датою народження вченої комедії вважають 1508 рік. У цей рік драматург і поет Людовіко Ариосто (1474 – 1533) поставив при дворі герцога міста Ферара комедію “С к р и н я”. Події у творі відбуваються в античні часи. Двоє юнаків за допомогою слуг виманюють рабинь у їхнього господаря, у ролі приманки виступає скриня з цінним товаром. В інших своїх комедіях митець зображував сучасність. Так, наприклад, у комедії “Ч о р н о к н и ж н и к “ (1509, 1520) висміюється поширений в епоху Відродження тип шахраїв, які видавали себе за провидців. Взагалі Ариосто написав п’ять комедій у віршах і прозі.

Під впливом античної буколічної поезії виник і такий жанр, як пастораль (фр. pastorale, від лат. pastoralis – пастуший). Герої цих п’єс пастух і пастушка, які на лоні прекрасної природи під добрим і ласкавим сонцем перебувають під владою ідеального й чистого кохання.

Найяскравішим зразком пасторальної драми вважається “А м і н т а” (1573) Торквато Тассо (1544 – 1595). У творі розповідається про жертовне й благородне кохання пастуха Амінти до пастушки Сильвії. На перший погляд це досить звична історія, але суть твору набагато глибша. Автор аналізує світ почуттів. Не випадково в пролозі твору Амур у одежі пастуха розповідає про свою могутність – він, і тільки він керує світом, кохання охоплює всіх без винятку героїв драми. Навіть брутальний Сатир – характерний для пасторалі міфологічний персонаж – викликає співчуття, бо він теж є жертвою нездоланної пристрасті. Кохання у творі представлене різнобічно: від чуттєвості Сатира до високої патетики самого Амінти.

Пастух Амінто кохає пастушку Сильвію, але вона не хоче відповідати на його почуття. Дафна, подруга Сильвії, радить відповісти юнакові на його почуття хоча б тому, що Амінто врятував дівчину від посягань хтивого Сатира. Та ось росповсюджується неправдива вістка про смерть Сильвії. Амінта у відчаї кидається зі скелі. Але Сильвія жива. Дізнавшись про самогубство юнака, вона обіймає тіло пастуха. Але виявляється, що Амінто не загинув, а врятувався, бо впав на м’які кущі. Твір закінчується щасливо – Амінто й Сильвія одружуються.