Тестові завдання з курсу “Основи дитячої психотерапії” Модуль 1

Варіант І

1. Існують дві моделі психотерапії: медична і _____________________

2. Думки про те, що джерелом проблем людини є незадоволені потреби, дотримуються представники підходу

А) Психоаналітичного В) Біхевіористичного

Б) Гештальт-терапії Г) Гуманістичного

3. “Анонімні алкоголіки” є різновидом груп

А) психотерапії й особистісної реконструкції;

Б) Самодопомоги й самопідтримки

4. Кількість учасників психотерапевтичної групи може складати від ___ до ___

5. Перша стадія розвитку психотерапевтичної групи з керованою динамікою - це ______________

6. Як правило, заняття психотерапевтичної групи проводяться один раз на __________

7. До принципів дитячої психотерапії належить врахування потреби дитини:

А) В грі В) В навчанні

Б) В активності Г) В самовираженні

8. Показанням до групової психотерапії є:

А) Гіперактивність В) Неадекватність

Б) Дефіцит уваги Г) Надміру хороша дитина

9. Принцип дитячої психотерапії, згідно з яким групу дітей треба комплектувати так, щоб діти здійснювали корегуючий вплив один на одного, називається _____________________________________________

10. В одну дитячу психотерапевтичну групу тільки агресивних дітей залучати

А) Можна Б) Не можна

Варіант ІІ

1. Переконаність в тому, що замість клієнта ніхто його проблему вирішити не зможе є характерною рисою моделі психотерапії ____________________

2. Думки про те, що джерелом проблем людини є боротьба між підсвідомими потребами і моральними нормами, дотримуються представники підходу

А) Психоаналітичного В) Біхевіористичного

Б) Гештальт-терапії Г) Гуманістичного

3. Думки про те, що психотерапія має бути спрямована не на психотерапевта чи проблему, а на клієнта, дотримуються представники підходу

А) Психоаналітичного В) Біхевіористичного

Б) Гештальт-терапії Г) Гуманістичного

4. Оптимальна кількість учасників психотерапевтичної групи від ___ до ___

5. Третя стадія розвитку психотерапевтичної групи - це _____________

6. Як правило, заняття психотерапевтичної групи з дорослими триває _______________

7. Характерною особливістю дитини як клієнта психотерапії є:

А) Багата уява В) Незріле Его

Б) Нерозвинена воля Г) Висока емоційність

8. Показанням до групової психотерапії дитини НЕ є:

А) Фобії В) Брехливість

Б) Замкнутість Г) Розлади поведінки (агресія)

9. В одну дитячу психотерапевтичну групу друзів, братів і сестер залучати

А) Можна Б) Не можна

10. Різниця в віці дітей, які відвідують одну терапевтичну групу, не повинна перевищувати __________.

Модуль 2

Варіант 1

1. Психотерапія – це:

а) медична дисципліна, яка вивчає причини та сутність психічних захворювань, їх виявлення, перебіг та способи лікування та попередження, систему організації допомоги хворим (психіатрія);

б) сукупність психологічних прийомів, які використовують психологом для вправлення недоліків у психології або поведінці психічно здорових людей (психокорекція);

в) система лікувального впливу на психіку хворого, а через неї на весь організм.

2. Біхевіористичний напрямок психотерапії ще називають:

а) психодинамічний;

б) поведінковий;

в) гуманістичний.

3. Гіпноз, релаксацію, психогімнастику відносять до:

а) методів, що мають характер технік;

б) до методів в значенні інструменту, які використовуються в психотерапевтичному процесі;

в) методів, що визначають умови, які сприяють оптимізації досягнення психотерапевтичних цілей.

4. Допомогти усвідомити клієнту внутрішні конфлікти, що служать джерелом особистісних розладів, змінити необхідні риси характеру і відновити повноцінне функціонування – це ціль (за Волбергом):

а) підтримуючої психотерапії;

б) психотерапії, що передує;

в) реконструктивної психотерапії.

5. Психодрама – це метод:

а) групової психотерапії;

б) індивідуальної психотерапії.

6. Протагоніст, сцена, глядачі, допоміжні “Я”-люди, терапевт (ведучий) – це елементи:

а) індивідуальної терапії Адлера;

б) психодрами;

в) аналітичної психології Юнга.

7. Участь в імпровізованій виставі, де в людини є можливість творчо відпрацьовувати особистісні проблеми і внутрішні конфлікти – це:

а) спонтанність;

б) рольова гра;

в) інсайт.

8. Здатність до встановлення справжніх реальних стосунків між протагоністом і психотерапевтом – це:

а) катарсис;

б) інсайт;

в) теле.

9. Протагоніст – це:

а) людина, яка допомагає членам терапевчтиної групи у дослідженні власних проблем;

б) ведучий актор, що є головним виконавцем психодраматичної сцени і, проблема якого розігрується.

10. Особливий вид пізнання, який приводить до миттєвого вирішення або нового розуміння проблеми – це:

а) катарсис;

б) інсайт;

в) спонтанність.

Варіант 2

1. Центральним поняттям у психодинамічному підході серед причин порушень у поведінці і емоційному житті є:

а) конфлікти;

б) стреси;

в) фрустрацію.

2. Основна вимога до психотерапевта:

а) не можна відразу висловлювати пацієнту висновки, бо він ще не готовий до них;

б) потрібно відразу повідомити висновки, бо він має право їх знати;

в) пацієнту взагалі не потрібні висновки терапевта.

3. Техніка, при якій клієнт може говорити на будь-які теми, висловлювати думки, уявлення, спогади, що виникають спонтанно, називається:

а) інтерпритація;

б) вільних асоціацій;

в) аналіз перенесення.

4. Основне завдання терапевта:

а) уважно слухати клієнта;

б) більше говорити самому, щоб клієнт бачив, що терапевт його розуміє;

в) надавати поради щодо дій та поведінки клієнта.

5. Розщеплення, примітивна ідеалізація, всемогутність, проективна ідентифікація – це механізми, що відносяться до:

а) опору;

б) трансферу;

в) контртрансферу.

6. Перенесення на особистість психотерапевта власних невідреагованих комплексів, що виникли в ранньому дитинстві – це:

а) контртрансфер;

б) трансфер у широкому значенні;

в) трансфер у вузькому значенні.

7. Описку, забування імен, назв, намірів, приховування або втрата речей тощо відносять до:

а) механізмів захисту;

б) помилкових дій;

в) опору.

8. Помилкові дії за Фрейдом – це:

а) дії, які не несуть ніякої важливої інформації;

б) людина взагалі не робить помилкових дій, тому що всі дії є індивідуальним досвідом людини;

в) психологічні акти, у яких можна знайти зміст і намір.

9. Супервізія – це:

а) форма консультації психотерапевта з більш досвіченим колегою;

б) форма консультації психотерапевта;

в) форма консультації психотерапевта з клієнтом за наявністю другого, більш досвідченого психотерапевта, але клієнт не знає про наявність другого психотерапевта.

10. Супервізія може здійснюватися:

а) лише у індивідуальній формі;

б) лише у груповій формі;

в) і у груповій, і у індивідуальній формі.