
- •Робоча програма навчальної дисципліни
- •Опис навчальної дисципліни
- •Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Програма навчальної дисципліни Змістовний модуль 1. Психотерапія як професійна діяльність і процес психологічної допомоги
- •Тема 1. Предмет, методи і види психотерапії. Вимоги до психотерапевта.
- •Тема 2. Процес психотерапевтичної взаємодії
- •Змістовний модуль 2. Теоретичні основи і головні напрямки психотерапії
- •Змістовний модуль 3. Головні напрямки дитячої психотерапії
- •4. Структура навчальної дисципліни
- •5. Теми семінарських занять
- •6. Теми практичних занять
- •7. Теми лабораторних занять
- •8. Самостійна робота
- •9. Індивідуальні завдання
- •10. Методи навчання
- •1) За джерелом інформації:
- •11. Методи контролю
- •12. Розподіл балів, які отримують студенти
- •13. Методичне забезпечення
- •14. Рекомендована література
- •1. Основна література
- •2. Додаткова література
- •Інформаційні ресурси
- •16. Орієнтовні питання для екзамену
- •Тестові завдання з курсу “Основи дитячої психотерапії” Модуль 1
- •Модуль 2
- •Модуль ііi
Тестові завдання з курсу “Основи дитячої психотерапії” Модуль 1
Варіант І
1. Існують дві моделі психотерапії: медична і _____________________
2. Думки про те, що джерелом проблем людини є незадоволені потреби, дотримуються представники підходу
А) Психоаналітичного В) Біхевіористичного
Б) Гештальт-терапії Г) Гуманістичного
3. “Анонімні алкоголіки” є різновидом груп
А) психотерапії й особистісної реконструкції;
Б) Самодопомоги й самопідтримки
4. Кількість учасників психотерапевтичної групи може складати від ___ до ___
5. Перша стадія розвитку психотерапевтичної групи з керованою динамікою - це ______________
6. Як правило, заняття психотерапевтичної групи проводяться один раз на __________
7. До принципів дитячої психотерапії належить врахування потреби дитини:
А) В грі В) В навчанні
Б) В активності Г) В самовираженні
8. Показанням до групової психотерапії є:
А) Гіперактивність В) Неадекватність
Б) Дефіцит уваги Г) Надміру хороша дитина
9. Принцип дитячої психотерапії, згідно з яким групу дітей треба комплектувати так, щоб діти здійснювали корегуючий вплив один на одного, називається _____________________________________________
10. В одну дитячу психотерапевтичну групу тільки агресивних дітей залучати
А) Можна Б) Не можна
Варіант ІІ
1. Переконаність в тому, що замість клієнта ніхто його проблему вирішити не зможе є характерною рисою моделі психотерапії ____________________
2. Думки про те, що джерелом проблем людини є боротьба між підсвідомими потребами і моральними нормами, дотримуються представники підходу
А) Психоаналітичного В) Біхевіористичного
Б) Гештальт-терапії Г) Гуманістичного
3. Думки про те, що психотерапія має бути спрямована не на психотерапевта чи проблему, а на клієнта, дотримуються представники підходу
А) Психоаналітичного В) Біхевіористичного
Б) Гештальт-терапії Г) Гуманістичного
4. Оптимальна кількість учасників психотерапевтичної групи від ___ до ___
5. Третя стадія розвитку психотерапевтичної групи - це _____________
6. Як правило, заняття психотерапевтичної групи з дорослими триває _______________
7. Характерною особливістю дитини як клієнта психотерапії є:
А) Багата уява В) Незріле Его
Б) Нерозвинена воля Г) Висока емоційність
8. Показанням до групової психотерапії дитини НЕ є:
А) Фобії В) Брехливість
Б) Замкнутість Г) Розлади поведінки (агресія)
9. В одну дитячу психотерапевтичну групу друзів, братів і сестер залучати
А) Можна Б) Не можна
10. Різниця в віці дітей, які відвідують одну терапевтичну групу, не повинна перевищувати __________.
Модуль 2
Варіант 1
Психотерапія – це:
а) медична дисципліна, яка вивчає причини та сутність психічних захворювань, їх виявлення, перебіг та способи лікування та попередження, систему організації допомоги хворим (психіатрія);
б) сукупність психологічних прийомів, які використовують психологом для вправлення недоліків у психології або поведінці психічно здорових людей (психокорекція);
в) система лікувального впливу на психіку хворого, а через неї на весь організм.
Біхевіористичний напрямок психотерапії ще називають:
а) психодинамічний;
б) поведінковий;
в) гуманістичний.
3. Гіпноз, релаксацію, психогімнастику відносять до:
а) методів, що мають характер технік;
б) до методів в значенні інструменту, які використовуються в психотерапевтичному процесі;
в) методів, що визначають умови, які сприяють оптимізації досягнення психотерапевтичних цілей.
4. Допомогти усвідомити клієнту внутрішні конфлікти, що служать джерелом особистісних розладів, змінити необхідні риси характеру і відновити повноцінне функціонування – це ціль (за Волбергом):
а) підтримуючої психотерапії;
б) психотерапії, що передує;
в) реконструктивної психотерапії.
5. Психодрама – це метод:
а) групової психотерапії;
б) індивідуальної психотерапії.
6. Протагоніст, сцена, глядачі, допоміжні “Я”-люди, терапевт (ведучий) – це елементи:
а) індивідуальної терапії Адлера;
б) психодрами;
в) аналітичної психології Юнга.
7. Участь в імпровізованій виставі, де в людини є можливість творчо відпрацьовувати особистісні проблеми і внутрішні конфлікти – це:
а) спонтанність;
б) рольова гра;
в) інсайт.
8. Здатність до встановлення справжніх реальних стосунків між протагоністом і психотерапевтом – це:
а) катарсис;
б) інсайт;
в) теле.
9. Протагоніст – це:
а) людина, яка допомагає членам терапевчтиної групи у дослідженні власних проблем;
б) ведучий актор, що є головним виконавцем психодраматичної сцени і, проблема якого розігрується.
10. Особливий вид пізнання, який приводить до миттєвого вирішення або нового розуміння проблеми – це:
а) катарсис;
б) інсайт;
в) спонтанність.
Варіант 2
1. Центральним поняттям у психодинамічному підході серед причин порушень у поведінці і емоційному житті є:
а) конфлікти;
б) стреси;
в) фрустрацію.
2. Основна вимога до психотерапевта:
а) не можна відразу висловлювати пацієнту висновки, бо він ще не готовий до них;
б) потрібно відразу повідомити висновки, бо він має право їх знати;
в) пацієнту взагалі не потрібні висновки терапевта.
Техніка, при якій клієнт може говорити на будь-які теми, висловлювати думки, уявлення, спогади, що виникають спонтанно, називається:
а) інтерпритація;
б) вільних асоціацій;
в) аналіз перенесення.
4. Основне завдання терапевта:
а) уважно слухати клієнта;
б) більше говорити самому, щоб клієнт бачив, що терапевт його розуміє;
в) надавати поради щодо дій та поведінки клієнта.
5. Розщеплення, примітивна ідеалізація, всемогутність, проективна ідентифікація – це механізми, що відносяться до:
а) опору;
б) трансферу;
в) контртрансферу.
6. Перенесення на особистість психотерапевта власних невідреагованих комплексів, що виникли в ранньому дитинстві – це:
а) контртрансфер;
б) трансфер у широкому значенні;
в) трансфер у вузькому значенні.
7. Описку, забування імен, назв, намірів, приховування або втрата речей тощо відносять до:
а) механізмів захисту;
б) помилкових дій;
в) опору.
8. Помилкові дії за Фрейдом – це:
а) дії, які не несуть ніякої важливої інформації;
б) людина взагалі не робить помилкових дій, тому що всі дії є індивідуальним досвідом людини;
в) психологічні акти, у яких можна знайти зміст і намір.
9. Супервізія – це:
а) форма консультації психотерапевта з більш досвіченим колегою;
б) форма консультації психотерапевта;
в) форма консультації психотерапевта з клієнтом за наявністю другого, більш досвідченого психотерапевта, але клієнт не знає про наявність другого психотерапевта.
10. Супервізія може здійснюватися:
а) лише у індивідуальній формі;
б) лише у груповій формі;
в) і у груповій, і у індивідуальній формі.