2.6. Вимоги до оформлення роботи

Дипломна робота‚ яка подається науковому керівнику, має бути грамотно написаною й охайно оформленою. Якість оформлення роботи — це перше‚ на що звертають увагу при читанні, і це перше враження може суттєво позначитися на загальній оцінці роботи. Змістовне, але неохайно оформлене дослідження не може претендувати на високу оцінку. Тому, складаючи графік його виконання, необхідно виділити достатньо часу на технічне оформлення.

Текст відредагованої дипломної роботи слід надрукувати за допомогою комп’ютера на одному боці стандартних аркушів білого паперу форматом 203 х 288 або 210 х 297 мм з полуторним міжрядковим інтервалом, використовуючи шрифт 14 Times New Romans текстового редактора Word. Мінімальна висота друкованого шрифту — 1,8 мм. Кожна сторінка друкованої кваліфікаційної роботи має містити приблизно 1800 знаків (28–30 рядків по 62–65 знаків у рядку‚ враховуючи знаки пунктуації та пропуски між словами).

Навколо тексту залишають поля таких розмірів: зліва — не менш ніж 30 мм‚ справа — не менш ніж 10 мм‚ знизу й зверху — не менш ніж 20 мм. Рекомендований обсяг, який містить вступну, основну й висновкові частини дипломної роботи на здобуття ступеня спеціаліста (магістра) з прикладної лінгвістики, – 35–45 (55–60(70)) машинописних сторінок, не враховуючи списку літератури, використаних джерел і додатків, хоча вони й мають спільну нумерацію з усією роботою.

Список використаних джерел для дипломної роботи спеціаліста (магістра) має налічувати 20–25 (25–30) позицій. Робота, список використаних джерел якої налічує менше 20 (25) позицій, до захисту не допускається.

Кількість прикладів, які мають бути опрацьованими під час проведення дослідження, має становити: для дипломної роботи спеціаліста – 150–200, для магістра – 300.

До захисту допускаються тільки дипломні роботи із візою завідувача кафедри, підписами наукового керівника та керівника зі спеціальної частини. Студент також ставить особистий підпис на титульному аркуші проти свого прізвища.

Сторінки рукопису мають бути пронумеровані. Першою є титульна сторінка, але на ній номер не ставиться. Нумерація починається з другої сторінки. Цифру‚ яка означає номер сторінки, ставлять у правому верхньому куті без крапки.

Кожна частина роботи – ЗМІСТ, СПИСОК СКОРОЧЕНЬ (за наявності), ВСТУП, РОЗДІЛИ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ, СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ, СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ, ДОДАТКИ – починається з нової сторінки. Заголовки структурних елементів: ЗМІСТ, ВСТУП‚ ВИСНОВКИ тощо (окрім РОЗДІЛІВ), подаються без нумерації, друкуються великими буквами з абзацу, а заголовки підрозділів — малими (крім першої великої букви) і теж з абзацу, без крапки наприкінці, не підкреслюються, але виділяються напівжирним шрифтом.

Переносити слова в заголовку або підкреслювати їх не можна. Назви розділів і підрозділів нумеруються арабськими цифрами.

Робота повинна мати правильно оформлені заголовки й підзаголовки. Заголовки окремих структурних частин роботи‚ розділів і підрозділів слід розміщувати на окремих рядках‚ залишаючи між заголовками й текстом або заголовком підрозділу один міжрядковий інтервал, а між підрозділами одного й того ж розділу, якщо вони розташовані на одному аркуші, – два міжрядкових інтервали.

Крапку після номера розділу ставлять тільки в тому випадку, коли далі йде заголовок. Якщо заголовок розділу пишеться з нового рядка‚ крапку після номера розділу не ставлять. Порівняйте:

а) Розділ 1. Контрастивний аналіз категорії множинності

б) Розділ 1

Контрастивний аналіз категорії множинності

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з двох цифр: перша є номером розділу, до якого входить підрозділ‚ а друга — номером підрозділу.

Цифри розділяються крапкою. У кінці номера підрозділу також ставлять крапку‚ після якої в тому самому рядку треба друкувати заголовок підрозділу. Наприклад:

1. Спільні засоби визначення множинності

Абзацний відступ у друкованому тексті дорівнює п’яти знакам.