Удаление инородного тела

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Кафедра хірургії і акушерства

сільськогосподарських тварин

К У Р С О В А Р О Б О Т А

Тема: «Вилучення стороннього тіла з міжпальцевого простору у собаки»

Початок курації : 04.06.09

Кінець курації : 14.06.09

Дніпропетровськ ‑2010

План

Вступ 3

1. Огляд літератури 4

2. Аналіз результатів курації 8

   1. Дані про хвору тварину

   2. Визначення сутності хвороби

   3. Етіологія

   4. Патогенез

   5. Клінічні ознаки і перебіг хвороби

   6. Обгрунтування діагнозу

   7. Прогноз

   8. Обгрунтування лікувальних призначень

3. Бібліографія 10

4. Додатки 11

Вступ

Ветеринарна хірургія – наука, що вивчає хірургічні захворювання, способи їх профілактики і лікування тварин. Вона, крім того, розробляє та упроваджує в практику тваринництва способи попередження травматизму, методи, що підвищують продуктивність сільськогосподарських тварин. Вона складається з трьох залежних одна від одної дисциплін: «Оперативної хірургії з основами топографічної анатомії», «Загальної хірургії» та «Спеціальної хірургії з офтальмологією та ортопедією». Перші дві дисципліни вивчають окремі оперативні прийоми з урахуванням морфо-фізіологічних особливостей організму тварини, а спеціальна хірургія спрямована на надання тваринам конкретної спеціалізованої лікарської допомоги, основу якої складають хірургічні методи лікування. Серед хірургічних хвороб, вивчення яких є предметом спеціальної хірургії, досить часто спостерігаються травматичні асептичні, гнійно-запальні та інші процеси в різних частинах тіла і органах тварини. Детально розглядаються усі види травматизму, причини, які сприяють його виникненню, видову реактивність тварин - відповідні реакції їх організму на травмуючи фактори та інфекцію, принципи їх етіологічного та патогенетичного лікування. Значне поширення хірургічних хвороб у домашніх тварин пояснюється головним чином тим, що господарі тварин недостатньо притримуються заходів профілактики, допускають погрішності в утриманні і годівлі своїх улюбленців. У собак часто виникають травми на кінцівках, а саме на м’якушах або в міжпальцевому просторі. Такі рани зумовлюють біль та дискомфорт у тварини. Навіть маленька травма, вчасно не вилікувана, може в подальшому призвести до більш тяжких захворювань кінцівок.

1. Огляд літератури

Етіологія. Рана ,що вміщує стороннє тіло – це зіяюче механічне пошкодження тканин і органів, при якому порушується цілісність шкірного покриву чи слизової оболонки, і в якому присутній предмет або його осколок, який зумовив це поранення. У собак такі рани виникають від всеможливих випадкових поранень і спостерігаються порівняно часто.[2] Вони наносяться різними ріжучими чи колючими предметами (косою, дротом, гвіздками тощо), гострими виступами, при вигулюванні на засмічених ділянках. При цьому в м’якуші або в міжпальцевий простір потрапляють сторонні тіла, які пошкоджують м’які тканини та заносять з собою патогенну мікрофлору. Нерідко одночасно пошкоджуються розміщені на дорсальній поверхні суглоба сухожилки та їх піхви, що ускладнює перебіг захворювання. Частіше всього рани поверхневі, рідше проникаючі до порожнини суглобу, а по характеру ушкодження – ушиблені та різано-колоті.[1]

Патогенез. В основі лежить розвиток запального процесу. У собак гнійно-ферментативний тип запалення (ексудативний). Він характеризується яскраво вираженими ферментативними процесами аутолізу з інтенсивною ексудацією і зі значним явищем альтерації, на фоні помірної проліферації. Клітинний бар’єр утворюється повільно, але в результаті бурної ексудативної реакції швидко протікає стадія біологічного очищення. Однак у цих тварин високий ризик розвитку сепсису при інфекційних хворобах. Заживлення таких ран відбувається по вторинному натягу. Після поранення вона покрита кров’ю та сторонніми предметами. Через годину, якщо кровотеча зупинилась, кров’яний згусток піддається ретракції, з його поверхні виділяється рідина жовтувато-рожевого відтінку - сироватка крові. На слідуючу добу розвивається серозне, серозно- гнійне запалення, припухання і почервоніння рани, виділення з поверхні помірної кількості ексудату. При нормергічному процесі на 3 добу при дії ферментів, мікрофлори окремі ділянки рани звільнюються від кров’яного згустку, тут поодинці розташовуються округлі, рожеві гранули. З 3-ї по 7-му добу відбувається очищення від ексудату і згустку, вся поверхня стає зернистою. Заживлення відбувається шляхом грануляції. Вона включає в себе 5 стадій:

1. Грануляційно-некротична. В раневу рідину вростає зігнутий капіляр.

2. Вертикальне розташування судин, відтіснення першого шару клітин.

3. Осідання на вертикальній судині клітин – утворення власне грануляційного шару (складається з петлі+клітинний елемент).

4. Вазогенні клітини перетворюються на фібробласти – дозріваючий шар.

5. Утворення зрілого рубцевого шару.

Далі йде процес епітелізації на власне грануляційний шар. Дозрівання і епітелізація починається від периферії до центру – концентричне рубцювання.[6]

Особливістю ран в області дистальної ділянки кінцівок є можливість їх постійного забруднення. Такі рани часто ускладнюються важкою запальною реакцією. При неправильному наданні лікарської допомоги або частому травмуванні в одному і тому самому місці рани перетворюються в виразки.[9]

Клінічні ознаки. Клінічна картина в кожному окремому випадку залежить від характеру і тяжкості поранення, виду, кількості та вірулентності потрапивших патогенних мікроорганізмів і індивідуальної реактивності організму. В свіжих випадках відкритих пошкоджень дистальної ділянки кінцівок зазвичай спостерігаються ті ж симптоми, що і при всіх ранах: біль, кровотеча та зіяння. Тварина, в лапу якої потрапила заноза, хромає, лиже болюче місце, намагається зубами витягнути сторонній предмет. При проникаючих великих ранах з проникненням в порожнину суглобу відмічають витікання синовіальної рідини, частіше з домішками крові. Функція суглобу, особливо приневеликих ранах колючими предметами, в перші години і навіть добу в деяких випадках залишається незмінною. У собак рани суглобів нерідко протікають у вигляді серозно-фібринозного синовіту, а при їх ускладненні патогенною мікрофлорою розвивається гнійний синовіт, капсулярна чи параартикулярна флегмона або гострий септичний артрит. Якщо з моменту поранення пройшло небагато часу, виявляють кровотечу або склеяне кров’ю волосся, хромота виражена не завжди, як правило вона з’являється при подальшому розвитку запального процесу. Через 2-3 дні з’являються припухлість і витікання гнійного ексудату.[3]

Діагноз. Оснований на результатах порівняння вищеописаних клінічних ознак, а також даних рентгенологічного та лабораторного досліджень (раневого ексудату та мазків-відбитків). При постановці діагнозу в першу чергу встановлюють, чи є ця рана проникаючою в анатомічні порожнини. Обов’язково проводять зовнішнє та внутрішнє дослідження рани. Диференціюють від ушкоджень суглобів, сухожильних піхв і слизових бурс. З цією метою проводять інтраартикулярну та інтрасиновіальну, або інтрабурсальну пункцію з послідуючим введенням в їх порожнини етакридину лактату.[8]

Прогноз. Напряму залежить від характеру рани, ступеня пошкодження м’яких тканин, кісток, давності поранення, ступеня і характеру інфікування рани, об’єму і якості надання першої лікарської допомоги хворій тварині, а також від загального стану та вгодованості постраждалої тварини. В свіжих випадках при прилягаючих чи проникаючих ранах суглобів без порушень цілісності кісток прогноз благоприємний, при проникаючих ранах з порушенням цілісності епіфізів – в кращому випадку обережний або сумнівний, при значному порушенні суглобових кісток та навколишніх м’яких тканин - неблагоприємний.[10]

Лікування. Слід розпочинати якомога раніше, маючи на увазі велику інтерорецепцію тканин суглобу та навколо нього. Рана – це рецепторна поверхня, яка є джерелом патологічних імпульсів, що надходять в кору головного мозку, які виснажують її, тим самим впливають на весь організм хворої тварини, на загальний обмін в ньому, так як і в самій рані, на протікання патологічного процесу. Тому потрібно застосовувати поряд з хірургічною обробкою рани також загальну терапію.[7] Принципи лікування ран встановлюються з врахуванням біологічних процесів, що відбуваються в рані. Лікувальні заходи повинні покращувати процеси регенерації і створювати неблагоприємні умови для розвитку мікроорганізмів в рані. В комплекс лікувальних заходів включають засоби, що діють місцево на рану, і загальні, що діють на весь організм. Всі вони повинні сприяти покращенню умов природного протікання раневого процесу. Вони повинні бути різними при свіжих і гнійних ранах, в різних фазах раневого процесу, а також при різній вираженості процесу (гіпо-, норм- і гіперергічний). Задачами лікування ран в першій фазі раневого процесу є: 1) створити спокій в ділянці рани; 2) зменьшення кількості і вірулентності інфекції; 3) видалення змертвілих тканин; 4) посилення процесів регенерації; 5) попередження переподразнення нервових центрів больовою імпульсацією; 6) підвищення загальної резистентності організму шляхом покращення умов утримання і повноцінної вітамінізованої годівлі тварини. В другій фазі раневого процесу потрібно: 1) змінювати спокій дозованим рухом; 2) охороняти грануляції від подразнення, пошкодження і раннього рубцювання; 3) керувати процесами грануляції, епітелізації та рубцювання; 4) стимулювати процес епітелізації; 5) не допускати формування масивного рубця та сприяти його розрихленню.

Необхідно провести ревізію рани, видалити забруднення, виконати хірургічну обробку (повне або часткове розсічення), після чого частково чи повністю зашити рану й накласти пов’язку. В тому випадку, коли рана загоюється по вторинному натягу, в першій фазі, тобто до появи грануляцій, призначають противомікробні препарати (сульфаніламіди, антибіотики, мазі Вишневського, Конькова), ферменти, гіпертонічні розчини середніх солей - натрію чи магнію сульфату. В другій фазі з появою грануляцій назначають препарати у вигляді мазей і емульсій: пеніцилінову, тетрациклінову, синтоміцинову, стрептоміцинову, йодоформну та ін. Більш швидкому росту грануляцій сприяють фізіотерапевтичні процедури - прогрівання і опромінення лампами "Солюкс", Мініна, ультрафіолетовими променями, застосування діатермії, УВЧ. При в’ялозагоюваних інфікованих ранах, з виділенням гнійного эксудату, доцільно приміняти коротку новокаїнову блокаду з антибіотиками, аутогемотерапію, тканинну терапію, фізіопроцедури та ін.[5]

2. Аналіз результатів курації

2.1. Дані про хвору тварину. 4 червня 2009 року тварина поступила в клініку з ознаками поранення на лівій грудній кінцівці. Кличка Марс, кобель, породи різеншнауцер, масть чорна, вік 3 роки. Власник: Лубенець Олег Сергійович, який проживає за адресою м. Нікополь, вул. Добролюбова, буд. 12.

Анамнез про життя: Тварина доморощена, утримується в приватному дворі, перебувала як в будинку так і на подвір’ї. Годівля регулярна, вранці та ввечері, раціон складають супи, злакові каші, сире м’ясо. Тварина має вільний доступ до питної води. Щеплення вакциною «Мультикан-8» робили 3 місяці тому.

Анамнез про хворобу: 4 червня 2009 року вранці господар вигулював тварину, через деякий час він помітив у неї хромоту , з міжпальцевого простору почала просочуватися кров. Тварина стала неспокійною та почала облизувати поранення. Лікування не надавалось.

2.2. Визначення сутності хвороби. Рана міжпальцевого простору зі стороннім тілом – це механічне травмування,що супроводжується порушенням цілісності м’яких тканин. При цьому сторонній агент,що потрапив в рану зумовлює ще сильніший біль та дискомфорт. Якщо вчасно не надається лікарська допомога, хвороба ускладнюється гнійними процесами.

2.3. Етіологія. Захворювання спричинило випадкове травмування дистального відділу кінцівки гострим ріжучим предметом – рослинним колоском.

2.4. Патогенез. При травмуванні пошкодилися м’які тканини міжпальцевого простору, в результаті чого почалася кровотеча та запальний процес. Все це зумовило занепокоєння та больові відчуття у тварини.

2.5. Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Тварина неспокійна, постійно хоче облизати ліву лапу, намагається витягнути стороннє тіло. Ділянка між 3-ім та 4-им пальцем набрякла, в ній виявлена колото-різана рана, шкіра навколо червоного кольору, шерсть забруднена кров’ю.

2.6. Обгрунтування діагнозу. Діагноз встановлений на основі анамнезу, даних клінічного та лабораторного досліджень.

2.7. Прогноз. Благоприємний при своєчасному та правильному лікуванні.

2.8. Обгрунтування лікувальних призначень. Потрібна хірургічна обробка по вилученню стороннього предмету, для цього спочатку фіксують тварині нижню щелепу, роблять місцеве знеболення в ділянці ушкодження 0,5%-ним розчином новокаїну. Потім знаходимо стороннє тіло та стерильною ватною паличкою виймаємо з рани. Після цього рану засипаємо порошком амоксициліну, обробляємо Чемі спреєм та накладаємо пов’язку. Пов’язку з антибіотиком змінюють кожен день. Внутрішньом’язово ін’єкція пеніциліну 90 тис ОД. Починаючи з 5 дня після накладання пов’язки поверхнево на місце рани для кращої епітелізації наносять йодоформну або тетрациклінову мазь.

3. Бібліографія

1. Белов А.Д., Плахотин М.В., Башкиров Б.А. Общая ветеринарная хирургия. – М.: Агропромиздат, 1990. – 161с.

2. Болезни домашних животных/ http://www.vetdoctor.ru

3. Борисевич В.Б., Панько І.С., Терес М.О. Спеціальна ветеринарна хірургія. – К.: Вид-во УСГА, 1993.- 344с.

4. Левченко В.І., Влізло В.В., Кондрахін І.П. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин. – Біла Церква, 2004-67 с.

5. Лечение ран/ http://www.vetdoctor.ru

6. Общая хирургия/ проф. И.И. Кадыков, М.: «Сельхозгиз», 1939.- 297с.

7. Паршин А.А., Соболев В.А., Созинов В.А.Хирургические операции у собак и кошек. – М.:ООО «Аквариум-Принт», 2005.- 13с.

8. Тейлор Полли М., Хаултон Джон Э.Ф. Травматология собак и кошек.– М.: ООО «Аквариум-Принт», 2007. – 224с.

9. Шакалов К.И., Башкиров Б.А., Поваженко И.Е. Частная ветеринарная хирургия. – Л.: Агропромиздат, 1986.- 365с.

10. Шакалов К.И., Калашник И.А., Мастыко Г.С. Частная ветеринарная хирургия. – Л.: Колос, 1981. – 376с.

Додатки