Мова і мовлення.

Гумбольт розрізняв у мові соціальне і індивідуальне. Мова з одного боку належить до народу є спільним надбанням, але використовується індивідуальне. Виходячи з остатнього вчені ХІХ століття говорили, що мова колективу – це фікція, є стільки мов, скільки мовців. Теоретична відмінність між цими явищами обґрунтував Ф. Соссюр. Мова відрізняється від мовлення як соціальне від індивідуального, як загальне від окремого, як закономірне від випадкового. Слід пам’ятати, що наука розрізняє одиниці мови і мовлення.

Мова Фонема («с», а чуємо «з», «ш» і др.) Морфема (корінь «вод» в словах вода, водка, водяной) Лексема Синтоксима

Мовлення Звук (фон, ауфон) Морф Словоформа Висловлення (синта)

Культура мови і культура мовлення – це не зовсім збіжні явища, бо культура мови залежить від стану мови в суспільстві, а культура мовлення від рівня компетенції мовці.

Рівні мови і їх взаємодія.

Мова має ярусну будову. Це пов’язано з тим, що її одиниці будуються за принципом входження меншої в більшу. Отже одиниці різної складності розташовуються за рівнями (ярусами) від найменшого до найбільшого.

Синтаксеми (речення і словосполучникі)

Фраземний під ярус (фразіологізми: бити байдики)

Лексеми (слова)

Дериваційний (словотвірний під ярус) є такі явища, коли з морфеми будують слово, а виходить бред читати – зачитати

Морфеми (складники, слова, корені, префікси)

Морфемний під ярус (друг – друзі – друже, варіація морфеми)

Фонеми (базовий рівень), минимум 10 максимум 60

Проміжні яруси існують тільки у природних мовах, у штучних їх немає.

Фразеологія – порушення правил і закономірностей мови.

Проміжні яруси існують тому, що мова – явище історичне, в ній законсервовані різні процеси, що відбуваються в минулому.

Парадигматичні та синтагнотичні відношення у мові.

Системність мови ґрунтується на тому, що в ній є тільки три типи відношень.

1) Ієрархічними називаються відношення входження меншого в більше. Завдяки цьому гігантській механізм мови складається з кількох десятків «цеглинок» - фонем. Матеріально у мові немає нічого крім фонем. Цей принцип забезпечує матеріальну якість мови.

Структурну якість мови забезпечші два типи відношень

) Парадигматичними (асоціативними) називаються відношення, які ґрунтуються на тотожностях – відмінностях мовних одиниць за звучанням і/або.

Соссюр уживав слово «асоціаційне відношення» - ?

Або Сосюр називав асоціативне відношення словом

Єльмслев називав їх парадигматичними (від грец. зразок відмінювання або дієвідмінювання). Найбільш помітни ці відношення у морфології, але вони є і у синтаксисі, лексиці, фонетиці.

)Синтагматичними (лінійними) називаються відношення, які ґрунтуються на поєднуваності/непоєднованості за значеннями і/або звучаннями чи формою. Найбільш помітні ці відношення в синтаксисі (є за семантикою слова, що не поєднуються, фонетичний стіл, круглі стіл)

Сад [сад]

Сядь [с‘а ∙д‘]

В другому слові літера «а» вища і більш напружена.

а

∙а синтагматична схема утворення звука а

а∙

∙а∙

Між парадигматичними і синтагматичними відношеннями існує взаємозумовлений зв'язок. Те, що притягується у парадигматиці, відштовхується у синтагматиці, і навпаки.

У - гарна Х – корова Z - продана

Х₁ – корові

Х₂ – корову

Х₃ – коровою