4. Методика аналізу ефект. Використ. Оф. Основні заходи з підвищення ефект. Використ. Оф

Аналіз використання ОФ п-ва починається з вивчення їхнього складу в цілому по п-ву і по окремих підрозділах. У процесі аналізу встановлюється обсяг, структура ОФ та їх відповідність виробничій програмі п-ва, аналізується динаміка, технічний стан, рівень вир-ва і його орг-ція.

Важливе значення мають такі показники структури основних фондів:

1)розподіл фондів на виробничі і невиробничі;

2)основні виробничі фонди основного виду діяльності і допоміжних виробництв;

3)співвідношення активної і пасивної частини основних фондів.

В ході аналізу еф. використ. ОФ на п-ві розраховують такі показники:

1) фондовіддача (ФВ = ОВ / ОФсер.);

2) фондомісткість (ФМ = ОФсер. / ОВ);

3) фондорентабельність (ФР = П/ ОФсер.);

4) фондоозброєність праці (ФО = ОФсер / Чпвп).

Чим більша ФВ, ФР та ФО і нижча ФМ, тим ефективніше використання ОФ. Для підвищення ФВ необхідно нарощувати обсяги вир-ва продукції за рахунок більш інтенсивного використання ОФ і знижувати середньорічну вартість цих фондів за рахунок ліквідації зношених, мало продуктивних і не використовуваних у виробництві основних фондів.

З метою більш глибокого аналізу еф. використ. ОФ показник ФВ та ФМ розраховують за активною частиною ОФ, до якої в значній мірі належить технолог. устаткування. При цьому враховують такі показники активної частини ОФ, які мають вплив на зміну ФВ:

1) зміна вартості одиниці устаткування - її зниження впливає на ріст ФВ активної частини ОФ;

2) зміна числа робочих днів у році (прямопропорц. залежність);

3) зміна коефіцієнта змінності роботи устаткування (прямопропорц. залежність);

4) зміна тривалості робочої зміни (прямопропорц. залежність);

5) зміна годинної продуктивності одиниці устаткування (прямопропорц. залежність); Методика аналізу фондомісткості активної частини ОФ аналогічна методиці аналізу фондовіддачі.

8. Методика аналізу витат на вир-во загального обсягу та на гривню оварної прод-ї.

Резерви зниження витрат на вир-ві

Аз вират на вир-во всієї товарної пр-ї здійсн-ть за економ. ел-тами (матеріальні, на о/п, відірах. на соцзаходи, аморт-ція та ін. В.)

В ході Аз витрати за економ. ел-тами вивч-ть:

1)склад ел-тів витрат та питому вагу кожного з них; 2)динаміку окремих елементів витрат;

3)викон. плану за заг-ю сумою витрат; 4)зміну по економ. елементах витрат (суму їх економії чи перевитр.); 5) причини екомії чи перевитрат по кожній витратній статті;

6)резерви зниж. собів.

Осн. резерви зниж.собів. на в-ві є:

1)зниж. норм витрат сировини і мат-в

2)економія за рах. заміни окремих мат-в більшкономічними.

3)зниж. відходів в-ва і браку

4)підвищ. рівня ПП

5)зниж. закупівельних цін на сировину і мат-ли

6)режим економії витрат на п-ві

Аз витрат за економ. ел-тами здійснюють в цілому по п-ву, цеху, ділянках шляхом порівн. фактичної суми з плановою. Вивч-ся планова і фактична структура итрат на вир-во, розр.-ся абсолютні і відносні відхил.

Методом ланцюгових підстановок розр-ть вплив на сумуВ на в-во, а саме:

-обсягу випуску пр-ї

-її структури

-рівня змінених В на од. пр-ї

- суми постійних В на заг-нй обсяг пр-ції.

Пві – питома вага ітої групи

Взм.і – змінні витр.

Впит.заг. – заг. пост. витр.

Осн. узагальнюючим показником, що характеризує собів. і рівень рент. пр-ї є витрати на 1 грн. товарної пр-ї. Саме цей показник дозволяє простежити динаміку зміни собів. за декілька років діяльності п-ва. Цей Аз дає можливість виявити і оцінити резерви зниж. поточних В п-ва.

На цей показник мають вплив такі фактори:

1)зміна асортиментрої чтруктури тов-ї пр-ї

2)зміна рівня собів.окремих видів пр-ї

3)зміна рівня цін на спожиті сировину і мат-ли, тарифи на вантажні перевезення, елекроенергію, опалення.

4)зміна рівня оптових цін п-ва на пр-ю, яка випускається.