6.2. Основні види керамічних матеріалів.

Серед керамічних виробів найбільш значними для будівництва є стінові матеріали. Їх поділяють за видом виробів на цеглу, камені, блоки та камені; за призначенням - на рядові (для зведення зовнішніх та внутрішніх стін) і лицьові (для облицювання стін будівель та споруд); за теплотехнічними властивостями та густиною - на ефективні, які поліпшують теплотехнічні властивості стін (ρ₀  1450 кг/м³), умовно-ефективні (ρ₀ = 1450...1600 кг/м³), звичайна цегла (ρ₀ 1600 кг/м³).

Цегла та керамічне каміння. Застосовують: для зведення зовнішніх і внутрішніх стін, а також для виготовлення стінових панелей.

Цегла має такі розміри:

Вид цегли	l, мм	b, мм	h, мм
звичайна	250	120	65
потовщена	250	120	88
модульна	288	138	63

Каміння виготовляють таких розмірів:

Вид каміння	l, мм	b, мм	h, мм
звичайне	250	120	138
потовщене	250	138	138
модульне	288	138	138

Цегла може бути повнотілою або порожнистою, а каміння – тільки порожнистим (рис. 6, 7 ).

За зовнішнім виглядом і розмірами цегла та каміння мають задовольняти вимоги ДСТУ Б В. 2.7-61-97. Недопал і перепал не допускається. Повнотіла цегла повинна мати водопоглинання  8 %, порожниста -  6 %.

Звичайну цеглу поділяють на марки залежно від границі міцності на стиск: М75, 100, 125, 150, 175, 200, 250, 300. Теплопровідність цегли = 0,7...0,82 Вт/(м^.К^о), морозостійкість – F15, 25, 35, 50. Середня густина суцільної цегли становить 1600...1900 кг/м³.

Збірні вироби з цегли та керамічного каміння – виготовляються у вигляді керамічних стінових панелей і блоків для зовнішніх стін на заводах, що дозволяє зробити цеглу індустріальною.

Вироби для облицювання фасадів:

- лицьова цегла й каміння виготовляється методом пластичного формування, або напівсухого пресування з нанесенням фактурного шару чи без нього; мають дві лицьових поверхні – ложкову й тичкову;

- двошарова цегла формується з місцевих червоних глин і лише лицьовий шар (3...5 мм) із біловипалювальних глин;

- ангобована цегла – лицьова поверхня вкрита ангобом;

- глазурована цегла – лицьова поверхня вкрита глазур’ю;

- килимово-мозаїчні плитки – для оздоблення внутрішніх і зовнішніх стін житлових і громадських будівель.

Плитки для внутрішнього облицювання. Залежно від використовуваної сировини поділяють на два види:

- майолікові (легкоплавкі глини +20 % крейди + глазур);

- фаянсові (вогнетривкі глини + кварцовий пісок + плавні домішки + глазур).

Для внутрішнього облицювання застосовують плитки l = 150 мм в = 25, 50, 75 і 150 мм. Товщина плиток не повинна перевищувати 6 мм, водопоглинання – 16 %. До якості плиток ставляться високі вимоги - правильна геометрична форма, чіткі грані й кути, термічна стійкість і ін.

Плитки для підлог можуть бути глазурованими й неглазурованими, з гладенькою чи рифленою поверхнею і повинні мати правильну форму з довжиною грані 50...150 мм, завтовшки 10...13 мм. Їх виготовляють із тугоплавких або вогнетривких глин із забарвлюючими добавками чи без них. Плитки повинні мати високу щільність, водопоглинання до 5 %, підвищений опір щодо стирання.

Черепиця є основним керамічним покрівельним матеріалом. Вона буває стрічковою, пазовою, плоскою, хвилястою, S-подібною, пазовою штампованою та коньково-жолобчастою. Її головна позитивна особливість - висока довговічність.

До керамічних виробів спеціального призначення відносять:

- дорожня цегла;

- дренажні та каналізаційні труби;

- кислототривкі вироби (цегла, плити, труби);

- санітарно-технічна кераміка (ванни, раковини і т.п.);

- вогнетривкі вироби (промислові печі, апарати і т.п.).