2. Нанесення маршрутів аерофотознімання на робочу карту

При аерофотозніманні об’єкта маршрути повинні бути зорієнтовані за напрямком «захід-схід» або «північ-південь», бути неперервними та паралельними межам знімальних ділянок, які співпадають з рамками трапецій топографічних карт (планів). Отже, вісь першого маршруту повинна співпадати з північною рамкою ділянки аерофотознімання, а вісь останнього маршруту повинна співпасти з південною рамкою або пройти південніше неї. Вісь другого та всіх наступних маршрутів наносимо по західній і східній рамці через відстань .

3. Нанесення головних точок аерофотознімків на робочу карту

Маршрути повинні продовжуватися за межі знімального ділянки на один базис фотографування.

На карті намічаємо положення головних точок аерофотознімків на осях аерофотознімальних маршрутів. Головні точки розташовуються на відстані базису фотографування один від одного в масштабі карти.

4. Нанесення зон поперечного перекриття на робочу карту

Для нанесення зон поперечного перекриття необхідно порахувати значення , яке буде використовуватися як відстань від головних точок знімка до краю зони перекриття, відміряють в бік головної точки знімка наступного маршруту.

5. Визначення розташування точок планової та висотної польової підготовки на ділянці знімання

Густота точок планової, планово-висотної і висотної підготовки, тобто відстань між парами розпізнавальних знаків уздовж маршруту визначається інструкціями. Проте вдосконалення програмного забезпечення фотограмметричного згущення, підвищення вимірювальних властивостей знімка, а так само застосування високоточних фотограмметричних приладів створюють реальні можливості скорочення трудомістких робіт з планово-висотної підготовки, тому в кожному конкретному проекті доцільно розраховувати оптимальні схеми розташування розпізнавальних знаків.

Розрахунок густоти планово-висотного обгрунтування проводять за формулами очікуваної точності мереж фототріангуляції:

де – це допустимі середні квадратичні похибки визначення висот і планових координат із фотограмметричного згущення;

– це середні квадратичні похибки визначення паралаксів на фотограмметричних приладах;

n – кількість базисів маршруту;

f - фокусна віддаль,

b - базис в масштабі знімка,

m - знаменник масштабу знімка.

При підготовці знімків повинні дотримуватися таких загальних правил:

- об'єкт картографування повинен розташовуватися всередині багатокутника, утвореного лініями, що з'єднують крайні опознаки;

- опознаки повинні впевнено опізнаватися на всіх знімках що перекриваються;

- опознаки слід розташовувати від краю знімка на відстані менше допустимого. Допустима відстань залежно від окремих властивостей і ортоскопічності об'єктива АФА приймається від 20 до 5 мм;

- для зовнішнього орієнтування окремої маршрутної мережі опознаки, по можливості, слід розташовувати на найбільшій відстані від осі маршруту. У межах фототріангуляційної блоку розпізнавальні знаки розміщують посередині між маршрутного поперечного перекриття незалежно від значення.

По межам об'єкта і блоку, паралельним напрямку маршрутів аерофотозйомки, відстані між опознаками повинні бути вдвічі менше прийнятих для маршрутів всередині блоку.

В якості планово-висотних і планових розпізнавальних вибираються контурні точки, які можна впевнено опізнати в плані та на знімках стереопари з точністю стереовимірів. Висотні розпізнавальні вибираються на контурах що надійно розпізнаютья. Похибки в розпізнанні точки на місцевості і ототожненні її на стереомоделі не повинні призводити до похибки у висоті точки більше 0,7 від заданої середньої похибки висот розпізнавальних знаків.

Обрані опознаки оформляються на контактних відбитках з замальовкою і описом на зворотному боці відбитка.

В якості точок планового і висотного обгрунтування в першу чергу повинні бути використані пункти головної геодезичної основи, тобто сукупності геодезичних даних, необхідних для створення карти. Головна геодезична основа доповнюється точками знімального обгрунтування для забезпечення подальшого фотограмметричного згущення. Для складання робочого проекту використовують наявні топографічні карти, аерознімки і репродукції накидного монтажу; якщо аерофотозйомка ще не виконана, то для проектування використовують аерофотознімання матеріали минулих років.

Проект планового і висотного обгрунтування оформляється у вигляді схеми на карті, масштаб якої в 4-5 разів дрібніше масштабу топографічної зйомки. На карті показуються:

• межі ділянки робіт;

• пункти головної геодезичної основи;

• осі аерофотознімальних маршрутів;

• зони розміщення точок знімального обгрунтування і урізу води;

• схеми геодезичного визначення точок знімального обґрунтування;

• контрольні точки.

Точки планового і висотного знімального обгрунтування розташовуються рядами впоперек аерофотознімальних маршрутів і розміщуються в середині міжмаршрутних перекриттів і по можливості у зонах потрійного перекриття аерознімків у маршруті. Точки планового обгрунтування мають бути визначені по висоті.

Відмітки урізу води в річках і озерах повинні визначаться в місцях перетину водойм нівелірними і висотними ходами, а при перерізі рельєфу через 1,0 м також уздовж річок через 10-15 см на карті. За вільним межами ділянки, паралельним аерофотознімальним маршрутам зйомки, визначаються додатково одна планово-висотна точка між рядами точок знімального обґрунтування.