Негативні наслідки радянізації західних областей України

1. Майже всі головні посади в керівництві обіймали вихідці з інших регіонів країни.

2. Здійснювалася насильницька колективізація сільського господарства, антинародна податкова політика, командні методи хлібозаготівель.

3. Чинилися репресії щодо мирних жителів.

4. Мали місце адміністрування, грубість, порушення законів і прав людини, упереджене ставлення до місцевих кадрів, штучне розмежування українців на "східняків" і "захід­ників".

5. Багаті природні ресурси краю по-хижацьки винищувалися. У 1950 р. з Карпат і Полісся було вивезено 11,2 млн куб.м лісу.

6. Відбувалося відставання легкої й харчової промисловості, домінування кількісних показників над якісними, відсутність закінченого замкненого технологічного циклу, залежність від союзного центру тощо.

7. Повоєнне розмежування кордонів супроводжувалося переміщенням великої кількості населення.

8. Насаджувалася комуністична ідеологія.

9. Посилився процес русифікації.

10. Було ліквідовано Українську греко-католицьку церкву.

5.Доля Української греко - католицької церкви (угкц)

З метою зміцнення радянської влади у західних областях України було вирішено ліквідувати Українську греко - католицьку церкву. У березні 1945 р. Й. Сталін особисто схвалив інструкцію про ліквідацію УГКЦ. У Західній Україні було розгорнуто широку пропаган­дистську роботу.

Органи НКВС створили "ініціативну групу", до якої увійшли релігійні діячі Г. Костельник, М. Мельник, А. Пельвецький. Група виступила з ініціативою про ліквідацію цер­ковної унії 1596 р., повний розрив із Ватиканом та приєднання до Російської православної церкви. У березні 1946 р. скликали Львівський церковний собор, згідно з рішенням якого (проголосували 216 делегатів-священиків і 19 мирян) Брестська унія 1596 р. скасову­валася, греко-католицька церква "возз'єдналася" з Російською православною церквою. Цей собор уважається незаконним через відсутність більшості єпис­копів, значну частину яких на той час заарештували. Було ліквідовано церковні освітні установи, проведено арешти монахів і духівництва —- понад 2 тис. осіб.

У березні 1946 р. у Києві відбувся закритий судовий процес проти греко-католицької ієрархії на чолі з митрополи­том Й. Сліпим.

У серпні 1949 р. Московський патріарх проголосив про "добровільне возз'єднання" греко-католицької церкви Закарпаття з Російською православною церквою.

4. Боротьба оун — упа у повоєнний період

Головні завдання ОУН — УПА:

1. Боротьба проти сталінського тоталітарного режиму, проти "радянізації" західних областей України.

2.Створення незалежної Української держави.

У боротьбі проти ОУН — УПА використовувалися:

1. Військова сила (регулярні війська, авіація, дивізії з Кав­казу, 5 бронепоїздів з Росії та ін.):

2. Репресивно-каральні органи (органи внутрішніх справ і держбезпеки. В семи західних областях нараховувалося 22 тис. штатних працівників).

3. Агентурно-інформаційна мережа, якою були вкриті міста і села Західної України.

У 1944-1945 рр. війська НКВС провели 39 773 каральні операції, в яких було розгромлено 379 формувань УПА.

Тільки за перше півріччя 1945 р. було проведено 9238 таких операцій, під час яких було вбито 34 тис. повстанців і 46 тис. захоплено в полон.

Партизанська війна здійснювалася малими рухливими групами.

1.Зміцнювалися підпільні організації.

2. Використовувалися партизанські форми боротьби:

• саботаж,

• наскок,

• засідки,

• терористичні акції,

• диверсії,

• антирадянська пропаганда.

За офіційними даними, українське підпілля вчинило 14,5 тис. диверсій і терористичних акцій, в яких загинуло майже 30 тис. представників партійних і радянських працівників, військовослужбовців, місцевих жителів. Після загибелі Р. Шухевича фактично припинився організований опір на західноукраїнських землях, хоча не­великі загони УПА та рештки підпілля діяли аж до сере­дини 50-х рр.

Операція «Вісла»

В березні 1947 р. на Лемківщині загін сотника Хріна зни­щив заступника міністра оборони Польщі Кароля Сверчевського.

У відповідь рішенням політбюро ЦК ПРП започатковано операцію "Вісла" — переселення українських і змішаних українсько-польських сімей з Надсяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя і посе­лення їх у так званих повернутих західних і північних районах Польщі з обов'язковим розпорошенням серед польського населення (всього переселено 140-150 тис. українців).

Під час цієї операції було вбито 655, взято в полон 1466 вояків ОУН — УПА, 2274 українців заарештовано.

Переселення здійснювали шість піхотних дивізій Війська Польського під командуванням генерала Мосора за бло­кування кордону військами НКВС і чехо-словацької прикордонної охорони. Ця операція підірвала бази дій У ПА в Лемківщині та інших районах Закерзоння (назва походить від "лінії Керзона", за якою перебували землі Лемківщини, Над­сяння, Холмщини, Підляшшя).

Вона різко погіршила соціально-економічне і иолітико-правове становище українців у Польщі.

У 1990 р. польський сенат засудив акцію "Вісла".

23 квітня 1947 р. політбюро ЦК ПРП ухвалило рішення про створення спеціального концтабору для "підозрілих українців" у Явожно поблизу Кракова.

Від 1947 р. до початку 1949 р. там побувало 4 тис.в'язнів-українців, з них 200 осіб загинуло (в тому числі жінки, діти, люди похилого віку від недоїдання, тортур і хвороб.