Міжнародне становище України на початку 50-х рр.

Представники УРСР працювали у 20-ти міжнародних організаціях. Україна підписала 60 міжнародних угод і конвенцій. Українська дипломатія багато зробила для подальшого розвитку ООН, зокрема її комісій: з прав людини; з Міжнародної організації праці (МОП); з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та ін

Українські дипломати брали активну участь у перемови­нах щодо обмеження озброєнь.

З 1953 р. УРСР щороку вносила кошти у фонд ООН для країн, що розвиваються.

Успішно розвивалися економічні зв'язки з країнами Ради економічної взаємодопомоги. Україна постачала країнам-членам РЕВ вугілля, чавун, продукти машинобу­дування, сировину тощо. Від цих країн Україна отриму­вала промислове обладнання, товари широкого вжитку.

Україна надавала технічну допомогу в будівництві за кордоном великих промислових та інших господарських об'єктів згідно з договірними зобов'язаннями СРСР.

Розвивався обмін у царині науки і культури. Зв'язки вчених і діячів культури обмежувалися обміном науко­вою інформацією, літературою, подекуди делегаціями вчених, діячів культури.

Висновок

Повернення України на міжнародну арену мало обмеже­ний характер. Вся дипломатична діяльність України здійснювалася в жорстких рамках міжнародної політики СРСР, під наглядом відповідних загальносоюзних структур.

Відбудова народного господарства

Відбудова розпочалася з визволенням українських земель.

Відбудова народногогосподарства в Україні ускладню­валася наступними причинами:

1.Умовами відбудови зруйнованого народного господарства України були:

- командно-адміністративні методи;

- державна соціалістична власність;

- панування колгоспно - радгоснної системи в сільському господарстві;

- повна відсутність економічної зацікавленості працівників у розвитку виробництва;

- тотальний ідеологічний контроль..

2.Відбудова народного господарства здійснювалась у на­пруженій міжнародній обстанові (почалися "холодна війна" і гонка озброєнь).

3.В Україні відновилися репресії, а в західних областях тривала війна радянської влади проти загонів УПА.

4.Вивезені на схід у роки війни підприємства було вирішено не повертати в Україну. З України було ева­куйовано 550 промислових підприємств, з яких потім повернулося лише близько 150.

5.Союзний уряд не надав Україні достатніх коштів, необхідного обладнання і транспорту. 6.Різко скоротилася чисельність людських ресурсів. Демо­графічні втрати України протягом січня 1941 р. — липня 1945 р. становили більш як 22% загальної кількості на­селення.

7.Гостро бракувало кваліфікованих кадрів. Погіршився якісний склад робітничого класу, адже чи­мало висококваліфікованих робітників загинуло.

8.Широко залучалися до тяжкої праці жінки й підлітки. У 1947 р. у вугільній та металургійній галузях промисло­вості працювало 35% жінок.

9.Вироби для задоволення елементарних побутових потреб не виготовлялися взагалі або вироблялись у мізерних кількостях.

10.Повільно відбувалася відбудова сільського господарства.

11.Карткова система, яка існувала до 1947 р., забезпечува­ла лише напівголодне існування населення

12.Суттєво ускладнився процес відбудови в Україні голо­дом 1946-1947 рр.

Відмінність відбудови народного господарства України од відбудовних процесів у Західній Європі

Різниця відбудовних процесів була зумовлена різними: пріоритетами і метою,

стартовими умовами, шляхами, методами, можливостями.

1 Збитки, заподіяні війною Україні, були значно більшими, ніж на Заході.

2. Відбудова в Україні здійснювалася власними силами, без зовнішньої допомоги, а західні країни активно викорис­товували асигнування, що надавалися США відповідно до "плану Маршалла".

3.

Західні країни починали відбудову в такій послідовності:

СРСР починав відбудову з:

стабілізація національної валюти; відбудова доріг, засобів сполучення і засобів зв'язку; розвиток сільського господарства та на його базі харчо­вої промисловості; розвиток виробництва предмегів народного господарства; розвиток важкої промисловості на базі розвитку науки і прогресивних технологій.

з важкої промисловості, куди направлялися основні кошти і трудові ресурси; проводилися сувора економія й накопичення фінансів за рахунок сільського господарства, легкої та харчової промисловостей; держава послі­довно проводила політику мілітаризації економіки. під час відбудови не бралися до уваги екологічні аспекти; економіка України відбудовувалася не як самостійний замкнений комплекс, а як частина загальносоюзної еко­номічної системи; процес відбудови здійснювався централізовано на основі єдиного загальносоюзного плану; переважала ручна праця. кількісні показники переважали над якісними; відновлення економіки здійснювалося переважно на ек­стенсивній основі.

4. У країнах Заходу процес відбудови відзначався швидшими темпами.

5. Провідну роль у відбудові в Україні відігравала командна система.

6. Широко використовувалися в Україні репресивно - каральні методи, притаманні тоталітарній системі.

7. У паливно-енергетичному балансі перевага в споживанні енергоносіїв надавалася вугіллю, а не нафті й газу, як у країнах Заходу. Надзвичайно високими були енерго - й металомісткість виробів, тобто вони вимагали багато за­трат енергії та металу.

8. Відбудова України на відміну від країн Заходу ігнорувала товарно-грошові ринкові відносини, приватну власність, якість і конкурентоспроможність, принцип матеріальної зацікавленості трудящих і механізми їх економічного стимулювання, співпрацю та інтеграцію з розвиненими країнами світу.