Четвернім п'ятирічний план відбудови і розвитку народною господарства України на 1946-1950 pp.

Березень 1946 р. — Верховна рада СРСР прийняла Закон про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства СРСР. Серпень 1946 р. — Верховна рада УPCP прийняла Закон про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства України.

Пріоритетними галузями на­родного господарства було визнано:

• вугільну промисловість,

• електроенергетику,

• металургійну промисловість,

• машинобудування,

• транспорт.

Традиційними були заходи й методи реалізації виконання плану та мобілізаційно-пропагандистська штурмівщина, "соціалістичні змагання", "директиви", "зустрічні плани" тощо.

Голод 1946-1947 рр.

Причини голоду:

-Посуха і неврожай 1946 р.

-Незбалансована економічна політика державно-пар­тійного керівництва у центрі й на місцях, нехтування сільськогосподарським сектором економіки.

-Зменшення внаслідок війни посівних площ, занепад матеріально-технічної бази колгоспів, низька продук­тивність колгоспно-радгоспного виробництва, нестача спеціалістів та робочої силиНадмірно високі й нереальні плани хлібозаготівель, що мали постійну тенденцію до збільшення (у липні 1946 р. плани хлібозаготівель було збільшено з 340 до 360 млн пудів).

-Посилення кримінального переслідування "розкрадачів хліба", які згідно зі статтею 131 Конституції СРСР 1936 р. кваліфікувалися як "вороги народу".

-Великі обсяги експорту хліба і продуктів тваринництва за кордон.

Наслідки голоду:

1. Один мільйон людських жертв.

2. Голод додатково ускладнив і без того тяжкий процес відбудови.

3. Негативно вплинув на моральний стан суспільства.

4.Почалася масова втеча селян, особливо молодих, у промисловість, на транспорт, на будови.

У грудні 1947 р. в СРСР була проведена грошова реформа, що мала на меті вилучити у населення накопичені кошти і врівноважити товарну та грошову масу. Проте це здійснювалось за рахунок населення: повноцінний обмін стосувався лише вкладів в ощадних касах; у розмірі до 3 тис. крб. обмін грошових знаків здійсню­вався у пропорції 1:1; вклади від 3 до 10 тис. крб. ско­ротили на третину, а вклади понад 10 тис. крб. — на дві третини;в сільській місцевості за відсутності установ Ощадбанку населення зберігало гроші вдома, то вони підлягали обміну 1:10.

Селянство опинилося в нерівних умовах порівняно з іншими категоріями населення.

Підсумки виконання четвертої п'ятирічки

1.Обсяг валової продукції промисловості всієї України на кінець 1950 р. збільшився в 4,4 раза і перевищив рівень 1940 р. на 15% у вартісних показниках (проте довоєн­ного рівня за фізичними обсягами було досягнуто лише в п'ятій п'ятирічці — 1951-1955 рр.).

2.За роки четвертої п'ятирічки відновили роботу 22 до­менні, 43 мартенівські печі та 46 прокатних станів, стало до ладу майже 130 шахт, почали працювати реконстру­йовані металургійні заводи: "Азовсталь", "Запоріж-сталь", Краматорський, Єнакіївський.

3.Військово-промисловому комплексові наприкінці п'яти­річки належало більш як 60% валового суспільного про­дукту.

1. У короткий строк були відбудовані та стали давати про­дукцію Ворошиловградський паровозобудівний, Харків­ський тракторний, Запорізький трансформаторний та інші заводи.

2. Повністю відбудовано Дніпрогес. Відновилися довоєнні потужності Зуївської, Харківської, Одеської та інших ве­ликих теплових електростанцій. У 1950 р. в Україні ви­роблялося більше електроенергії, ніж перед війною.

3. Україна знову стала однією з провідних індустріальних країн Європи.

4. Промисловий потенціал республіки поповнився низкою нових підприємств, було засновано нові галузі промис­ловості — автомобілебудівну, радіотехнічну.

5. Питома вага вироблених в Україні найважливіших видів продукції промисловості в загальносоюзному обсязі на кінець п'ятирічки становила:

чавуну — 47,8%, сталі — 30,6%, прокату — 33,2%, залізної руди — 53%, вугілля — 30%

9. Продукція легкої промисловості у 1950 р. становила лише 79% рівня 1940 р., сільського господарства — 91%. Занедбаність легкої та харчової промисловості признела до хронічного дефіциту багатьох необхідних товарів — взуття, продовольства, одягу тощо, життєвий рівень на­селення залишався вкрай низьким.

10. До початку 50-х рр. сільське господарство України було збитковим:

• зменшилися посівні площі й поголів'я худоби;

• знизилась урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тваринництва;

• внаслідок великих втрат селянства за час війни основ­ною робочою силою на землі стали жінки й підлітки;

• головами колгоспів, директорами радгоспів ставали або некваліфіковані партійні чиновники, або демобілізовані воїни;

• був відсутній принцип матеріальної зацікавленості;

• існувала надмірна централізація керівництва сільським господарством;

• для колгоспників не існувало відпусток, державних пенсій, гарантованої грошової платні.

11. Протягом 1946-1950 рр. в Україні було збудовано житла загальною площею 46 млн кв. м. Але життєві й побутові умови населення, попри значні масштаби будівництва, залишалися складними. Мільйони сімей мешкали в бараках, перенаселених комунальних квартирах.

12. Відбудовувалися школи, навчальні заклади. Відроджувалося медичне обслуговування. Кількість лікарняних ліжок у республіці на кінець п'ятирічки досягла майже 200 тис, що перевищило рівень 1940 р. Але й самовідданою працею медики не змогли забезпечити якісного обслуговування населення.

Висновок: завдання четвертої п'ятирічки не були виконані по багатьох показниках.