Список літератури

1. Болтарович З.Е. Народна медицина українців. — К., 1990.

2. Гульдан ВВ., Романова О.Л., Иванникова ИВ. Проблемы использования зарубежных программ антинаркотического обучения в советской школе // Вопросы психологии. — 1990. — № 6. — С. 63-67.

3. Жариков М.Н. Роль социально-культуральных и средовых факторов в по­лиморфизме эндогенных психических расстройств // Журнал неврологии и психиатрии. — 1990. — № 12.

4. Кулибали С, Заика ЕВ. Психотерапия в народной медицине Республики Мали // Моск. психотерапевтич. журнал. — 1993. — № 2 — С. 159-180.

5. Лебедева Н.М. Социальная психология этнических миграций. — М.,1993.

6. Леви-Строс К. Структурная антропология. — М., 1985.

7. Лисицын Ю.П., Сидоров П.И. Алкоголизм. — М.,1990.

8. Очерки по истории народной медицины Казахстана. — Алма-Ата, 1978.

9. Павленко В.Н. Деятельностный подход к проблеме нормального психичес­кого развития // Вопросы психологии. — 1993. — № 3 — С. 94-101.

10. Павленко В.М. Система народних профілактично-лікувальних засобів з точ­ки зору етнопсихіатрії // Український вісник психоневрології. — 1994. — Вип. № 4.

11. Рабиаа Гийас. К вопросу о транскультурных особенностях эндогенных деп­рессий и диагностической значимости шкалы депрессии Гамильтона // Ук­раїнський вісник психоневрології. — 1993. — Вип. № 1. — С. 86-89.

12. Ревуненкова ЕВ. Народы Малайзии и Западной Индонезии. — М.,1980.

13. Романова О.Л., Иванникова И.В. Культурологические аспекты антинаркоти­ческого воспитания // Вопросы психологии. — 1993. — № 3. — С. 47-53.

14. Сидоров А.И., Давыдов А.Н. Основные направления этнопсихиатрических исследований у народностей Севера // Обозр. психиатрии и мед. психоло­гии. — 1991. — № 1. — С. 15-26.

15. Сорокина Т.Т., Евсегнеев Р.А. Современная генетика человека и транс­культурная психиатрия // Журнал неврологии и психиатрии. — 1990. — №9.— С. 125-130.

16. Харитонова В.И. Заговорно-заклинательный акт в народной культуре вос­точных славян // Этнограф, обозр. — 1993. — № 4. — С. 91-106.

Контрольні запитання

1. Які основні проблеми розглядаються в межах етнопсихіатрії?

2. Які саме кроскультурні відмінності психічних захворювань спричинені біо­логічними, а які — соціокультурними чинниками⁹

3. З чим пов'язані основні труднощі проведення етнопсихіатричних досліджень?

4. Яка проблематика була в центрі уваги перших дослідників-етнопсихіатрів? Внесок вітчизняних учених у розвиток етнопсихіатрії.

5. Які ключові питання розглядалися 3.Фрейдом у праці «Тотем и Табу»? У чому відмінність поглядів 3.Фрейда і С.Давиденкова?

6. Чим характеризувався розвиток етнопсихіатрії на Заході? Система основ­них понять етнопсихіатрії за G.Devereux. Як розглядається сутність етноспецифічної психопатології в сучасних зарубіжних дослідженнях (на при­кладі роботи J.Spores)?

7. Характеристика основних підходів до визначення понять «психічна нор­ма» і «психічна патологія». Що таке культурно-релятивістський підхід? На­ведіть приклади культуроспецифічного розуміння норми.

8. У чому полягає уявлення щодо «норми-патології» у Б.Братуся? Як виво­диться поняття норми-патології на базі діяльнісного підходу?

9. Причини психічних захворювань у різних культурах.

10. Транскультурні відмінності у поводженні з хворим.

11. Які типи народних лікарів існували в Україні ХУІІІ-ХІХ сторіччя? У чому відмінність народних уявлень щодо знахаря та чарівника?

12. Основні погляди на проблему наявності психопатології у шаманів, роль і функція шаманів в суспільстві.

13. Види психопрофілактики, відомі народній медицині. Що таке оберіг?

14. Основні ідеї та етапи американських антинаркотичних програм. Чим зу­мовлена їх низька ефективність у школах Росії?

15. Основні способи народної діагностики.

16. Специфіка клінічної картини неврозу в Колимському краї.

17. Що таке «гикавка» в Архангельській області і які її форми?

18. Приклади впливу культури на формування психопатії.

19. Які культурні відмінності існують у видах психоактивних речовин, способах їхнього вживання та ставлення до алкоголю й наркотиків узагалі? Міжетнічні розбіжності в реакції на алкоголь і в клінічній картині алкоголізму.

20. Які транскультурні особливості формо- і синдромотворення зафіксовано при шизофренії?

21. Загальні висновки міжкультурних досліджень ендогенної депресії? Яка за­лежність частоти і способів суїциду від світогляду? Порівняльна характе­ристика МДП у Сірії та Україні.

22. Як співвідносяться уявлення про причини психічних хвороб і способи ліку­вання хворих? Сутність історичної трансформації психолікувальних засобів.

23. Що спільного і в чому відмінності при лікуванні за допомогою шамана і класичного психоаналітика (за Леві-Стросом)?

24. Чим відрізняються західна і східна моделі психоаналізу і яке їх культурне підґрунтя?

25. Як впливає акультурація на поширеність різних видів психічних захворю­вань? Що таке «культурний шок» і які його ознаки? Сутність підходів до проблеми взаємозв'язку між міграцією та психічним здоров'ям.

ЕТНОПСИХОЛІНГВІСГИКА

Інтерес до людської свідомості (душі, духу) взагалі й до етнічної зок­рема виник уже давно, тому такі засоби, знаряддя та прояви розумової діяльності людини, якими вважалися мова та мовлення (і як суто людсь­ка здатність, і як етноспецифічна ознака), були постійним предметом філософського та наукового аналізу, починаючи з античності (Конфуцій, Аристотель, Страбон, аль-Фарабі, Локк, Кондільяк, Гердер, Гумбольдт, Штейнталь, Потебня, Бодуен де Куртене та ін.). Але спеціальна наукова дисципліна, яка б досліджувала механізми формування людської свідо­мості, пояснювала етнічні відмінності у процесах зародження та розумі­ння мови й вивчала інші проблеми, пов'язані з процесами становлення психіки етнічних спільнот, виникла зовсім нещодавно.

Етнопсихолінгвістика є науковим напрямком, що ви­ник завдяки плідному поєднанню зусиль представників мовознавчих наук і психології. Внеском останньої в процес зародження нової науки є пси­хологічна теорія діяльності (Л.Виготський, П.Гальперін, О.Леонтьєв та ін.). Серед перших найвагоміший внесок у становлення етнопсихолінгвістики зробили такі мовознавчі дисципліни, як етнолінгвістика та пси­холінгвістика.

Етнолінгвістика як напрямок мовознавства, що вивчає мову в її відно­шенні до культури, досліджує взаємодію етнокультурних і етнопсихоло­гічних факторів у еволюції та реалізації мовної діяльності, формально виникла на рубежі ХІХ-ХХ віків завдяки інтенсивному вивченню аме­риканськими дослідниками індіанських мов (Ф.Боас, Е.Сепір, С.Лем та ін.). До речі, початок досліджень подібної тематики (наприклад, лінгвістичних розвідок у сфері народної міфологи та психології) у Росії було покладено працями Ф.Буслаєва, О.Афанасьєва, О.Потебні ще в се­редині минулого століття.

Психолінгвістика, в свою чергу, вважається ще молодшою наукою, бо «офіційною» датою її зародження визнано 1953 рік, коли у Блументалі (США) зібрався спеціальний семінар з вивчення проблем вербаль­ної поведінки людини, праці якого надали потужного імпульсу науко­вим дослідженням широкого кола питань мовного спілкування, зародження та функціонування мови. У вузькому значенні предметом психолінгвістики є будова та функціонування мовних механізмів люди­ни в їхньому співвідношенні зі структурою мови. В широкому розумінні психолінгвістика на власному матеріалі розв'язує одвічну проблему суті та розвитку людського розуму.

Тож цілком зрозумілий є інтерес представників згаданих наук до етніч­них відмінностей у мові, мовленні та психіці, а отже, до виникнення етнопсихолінгвістичних розвідок.