
- •Павленко в.М. Таглін с.О. Етнопсихологія
- •Розділ 1 загальна етнопсихологія
- •1. Започаткування етнопсихології як науки
- •2. Етнопсихологія в сша
- •3. Проблема предмета
- •4. Сучасні уявлення про предмет етнопсихології
- •1. Етнопсихологічні ідеї в україні у XVIII сторіччі
- •2. Перша половина XIX століття — розквіт
- •3. Друга половина XIX сторіччя — час вивчення
- •4. Розвиток етнопсихології в україні
- •Значення праць діаспори для розвитку
- •6. Відродження етнопсихології
- •Список літератури
- •Категоріальний апарат етнопсихології
- •1. Поняття «етнос»
- •1.1 Основні підходи до визначення поняття «етнос»
- •1.2. Поняття етносу в концепції етногенезу л.Гумільова
- •1.3. Поняття етносу і уявлення про сугестію у б.Поршнєва
- •2. Поняття етнічної свідомості
- •3. Етнічна ідентичність
- •3.1. Вивчення ідентичності в різних психологічних школах
- •3.2. Параметри етнічної ідентичності
- •3.3. Трансформація етнічної ідентичності
- •4. Етнічні стереотипи
- •4.1. Теоретичні уявлення про етнічні стереотипи
- •4.2. Методи дослідження етнічних стереотипів
- •5. Поняття «етнічна особистість»
- •5.1. Етнічна особистість і національний характер
- •5.2. Поняття базової та модальної особистості
- •5.3. «Етнічна особистість» і блок споріднених понять
- •5.4. Маргінальна особистість
- •Теоретичні підходи до вивчення етнопсихологічних особливостей
- •1. Екологічний підхід у етнопсихології
- •2. Біологічний підхід у етнопсихології
- •3. Історичний підхід у етнопсихології
- •4. Культурний підхід у етнопсихології
- •5. Соціально-економічний підхід у етнопсихології
- •6. ДіяльнІснЙ підхід
- •6.1. Теоретико-методологічна схема
- •6.2. Механізми етнопсихогенезу з погляду діяльнісного підходу
- •Методи дослідження в етнопсихології
- •Загальна характеристика основних стратегій
- •Метод спостереження в міжкультурних дослідженнях
- •Метод опитування в етнопсихології
- •Метод інтерв'ю в етнопсихології
- •3.2. Модифікований варіант шкали соціальної дистанції
- •Тести в міжкультурних дослідженнях
- •4.1. Діагностичний тест відносин
- •4.2. Техніка репертуарних ґрат (тест Дж. Келлі)
- •Регіональна картотека людських відносин
- •6. Експерементальні кроскультурні дослідження
- •6.1. Лабораторний експеримент
- •6.2. Природний експеримент
- •7. Формуючі та коригуючі методи в етнопсихології
- •1. Народні системи виховання дитини
- •1.1. Новонародженість і раннє дитинство. Народні засоби фізичного та
- •Фізичне виховання немовлят
- •1.2. Раннє та дошкільне дитинство.
- •Ігрове засвоєння норм соціальної взаємодії
- •1.3. Підлітковий вік та юність.
- •2. Народнопедагопчні засоби
- •2.1. Внесок народної педагогіки у формування етнічної специфіки
- •1.2. Етнічні відмінності у психіці
- •Контрольні запитання
- •Етноконфліктологія
- •1. Родинна етноконфліктолопя
- •1.1. Родинні конфлікти за участю дітей
- •2. Позасімейні внугрішньоетнічні
- •2.1. Конфліктні ситуації на базі порушення статусу особи
- •2.2. Майнові та інші опосередковано-статусні позародинні конфлікти
- •2.3. Традиційне весілля: етноконфліктологічний аспект
- •3. Міжетнічні зіткнення: народна «дипломатія)
- •3.1. Об'єктивні та суб'єктивні передумови міжетнічних зіткнень
- •3.2. Народні засоби запобігання та розв'язання міжетнічних конфліктів
- •Історичні віхи етнопсихіатрії
- •Універсальне та культуроспецифічне при
- •Уявлення про причини захворювання в різних культурах
- •Типи лікарів у різних культурах.
- •5. Психопрофілактика та культура
- •5.1. Народні психопрофілактичні та психогігієнічні засоби
- •5.2. Сучасна психопрофілактика в кроскультурному аспекті
- •6. Уявлення про діагностику та діагностичні
- •7.Етнічна специфіка клініки психічних хвороб
- •7.1. Неврози та неврозоподібні стани
- •7.2. Вплив культури на формування психопатичної особистості
- •7.3. Транскультурні дослідження алклголізму та наркоманії
- •7.4. Регіональні відмінності в клініці шизофренії
- •7.5. Кроскультурні дослідження ендогенної депресії
- •8. Вплив культури на способи лікування
- •8.1. Засоби лікування в народній медицині
- •8.2. Психотерапія шамана та психоаналіз
- •8.3. Західна і східна моделі психоаналізу
- •9. Особливості психічної патології
- •Список літератури
- •Контрольні запитання
- •Порівняльні дослідження взаємозв'язку мови і
- •2. Етнопсихолінгвістична проблематика та
8.2. Психотерапія шамана та психоаналіз
Наприкінці 40-х років Вассен і Хольмер уперше опублікували релігійно-магічний текст, яким користуються шамани Південної Америки. Це була дуже довга пісня (оригінал займає 18 сторінок і складається з 535 віршованих рядків), записана індійцем-куна Гілермо Хайа зі слів старого, який зберігав перекази і легенди свого племені. Мета цієї піснізамовляння — допомогти жінці під час складних пологів. Оскільки такі пологи — це рідкісне явище у індіанок, втручання шамана потрібне лише тоді, коли до нього звертається за допомогою повитуха.
Схематично зміст пісні-замовляння можна викласти так: на початку пісні змальовується хвилювання повитухи та її візит до шамана. Далі описується, як шаман іде до породіллі та починає в її хаті належні приготування. У Південній Америці вважають, що причиною хвороби є орган, з якого злі духи вилучили життєдайні сили. Завдання шамана — перетворити цих духів на своїх помічників («нучу»). Тому подальший зміст пісні — це розповідь про те, як шаман спалює боби какао та обкурює димом хату породіллі, а потім виготовляє з традиційно освячених матеріалів фігурки нучу. Духи-помічники, втілившись у ці фігурки, за допомогою шамана стають невидимими; він наділяє їх не лише даром прозріння, а й особливою життєвістю, робить їх наполегливими. Вони перетворюються на «слуг людей» з надприродними можливостями. Далі шаман разом з нучу йде до помешкання Муу — сили, яка відає формуванням плода. За існуючими повір'ями важкі пологи пояснюються тим, що Муу перебільшила свої повноваження й заволоділа «пурба» — «душею» майбутньої матері. Тому подальший текст присвячений пошукам загубленої душі. її буде повернено після довгих поневірянь, подолання різних перешкод, після перемог над хижими звірами й заключного поєдинку шамана і нучу з Муу та її дочками. Останні будуть переможені за допомогою магічних шапок, ваги яких вони не зможуть винести. Перемігший Муу, шаман знаходить і визволяє пурба породіллі і та благополучно народжує дитину. Пісня закінчується нагадуванням про те, що треба зробити, аби Муу не пішла з матері за шаманом: метою битви було не знищення Муу — вона необхідна для продовження роду, — а обмеження її влади. Як тільки мети досягнуто, стосунки між сторонами стають дружніми і на прощання Муу запрошує шамана коли-небудь завітати до неї.
Хольмер і Вассен, детально проаналізувавши цей текст, висловили цікаве припущення: Мууігала, тобто «дорога Муу» і саме житло Муу в уявленнях індіанок не є чисто міфічною дорогою і помешканням. їх опис — це опис реальних дітородних шляхів і матки вагітної жінки. Ними нібито й мандрує шаман разом зі своїми нучу, там і отримує він перемогу.
Леві-Строс, розмірковуючи над цим текстом, намагався зрозуміти, як і чому проспівування шаманом цього тексту без будь-яких медикаментозних засобів, більше того — навіть без доторкування до тіла породіллі, все ж таки справді полегшує пологи і нормалізує фізіологічні процеси. У чому полягає психологічний механізм втручання? Аналізуючи особливості згаданого тексту, дослідник виявляє, що в пісні, головним змістом якої є драматична боротьба за душу породіллі, фактично цій події відведено незначне місце: з 18 сторінок розповідь про поєдинок займає лише одну, а побачення з Муу — лише дві. А незначні події — вступну розмову шамана з повитухою, приготування і спорядження нучу, їхній шлях та зупинки змальовано детально. Цей прийом супроводжує весь текст, але ніде він не застосовується так систематизовано, як на початку пісні. За Леві-Стросом, усе відбувається так, ніби виконуючий обряд примушує хвору, чиє сприймання реальності приглушене, а чутливість загострена стражданнями, максимально виразно пережити вихідну ситуацію, подумки відтворити її в найменших подробицях. Ця ситуація передує низці подій, сценою для яких є тіло й внутрішні органи хворої. Завдячуючи спеціальній техніці навіювання, користуючись патологічним станом жінки, шаман створює такі умови, за яких ці міфічні події, що відбуваються в тілі хворої, набувають вигляду реально пережитих фактів.
На наступних 10 сторінках, у переривчастому і дедалі швидшому темпі чергуються фізіологічні й міфічні теми, ніби-то шаман намагається стерти межу між ними і знищити їхню різницю в сприйманні хворої. Пісенне зображення жінки, що лежить у положенні, звичному для індіанки-породіллі з її відчуттями і проявами, чергується з викликанням духів, що супроводжується детальним описом їх самих ї їхніх знарядь, — ніби здійснюється загальна мобілізація і всі сили хворої мають бути залучені до двобою. Описані в замовлянні дії мають не тільки міфічний характер. Похід дітородним каналом, хоча й умовний, зображується в добре відомих жінці конкретних і загальновживаних в цій культурі виразах. Розповідь побудована так, щоб викликати в пам'яті реальні дії, а роль міфу обмежується тим, що він пропонує інших дійових осіб. Ці дійові особи проходять у природний отвір — і хвора після відповідної психічної підготовки насправді починає відчувати їхнє проникнення. До того ж, вони ще й «освітлюють» шлях, яким збираються йти: передусім, звичайно, для себе, щоб знайти свій шлях, але, зрештою, і для неї, роблячи «видимою» і локалізацію хворобливих відчуттів.
Після подолання останніх перешкод і визволення душі починається спуск, такий же небезпечний, як і підйом, бо кінцева мета усіх дій викликати пологи, метафорично висловлюючись — спуск.
Отже, за Леві-Стросом, шаман, лікуючи хвору, допомагає їй усвідомити ситуацію, описувану на початку в суто афективних тонах, і змиритися зі стражданнями. Те, що міфологія шамана не відповідає реальній дійсності, не має значення: хвора вірить у неї. Злі духи і духи-помічники, надприродні монстри й чарівні тварини є частиною цілісної системи, на якій базується світогляд аборигенів про всесвіт. Те, з чим важко змиритися породіллі, — це страждання, що не вписуються в цю систему, виглядають чимось надприродним. Шаман же за допомогою міфу відтворює струнку систему, знайшовши всім стражданням відповідне місце. Він надає в розпорядження своєї пацієнтки потрібну «мову», за допомогою якої можна висловити, а отже й зрозуміти раніше невимовні стани і відчуття.
«Саме цей перехід до словесного виразу (який до того ж організує й допомагає усвідомити й пережити в упорядкованій і зрозумілій формі теперішнє, без цього стихійне й неусвідомлене) деблокує фізіологічний процес, тобто примушує події, в яких бере участь хвора, розвиватися в сприятливому напрямку».
З цієї точки зору шаманська медицина займає проміжне становище між сучасними органотерапією й психотерапією (зокрема, психоаналізом). З погляду Леві-Строса, особливість шаманського лікування полягає в тому, що воно застосовує до органічного розладу метод, близький до психоаналітичного. Зупинимося на цьому докладніше й порівняємо їх.
В обох випадках їхньою метою є переведення в сферу свідомості внутрішніх конфліктів і перешкод, які були до того неусвідомленими або через свою пригніченість іншими психічними силами (психоаналіз), або через те, що природа процесів, які відбуваються, має не психічний, а органічний характер (у випадку пологів).
Аналогічно в обох випадках внутрішні конфлікти й перешкоди зникають не тому, що хворі отримують знання про них, а через те, що це знання викликає особливе переживання, за якого конфлікти реалізуються в такій послідовності й у такий спосіб, які сприяють їхньому розв'язанню. Цей пережитий досвід у психоаналізі має назву «відреагування». У народній медицині також виникає специфічне переживання: і в міру того, як це переживання самоорганізується, механізми, що перебувають поза контролем пацієнта, саморегулюються і починають упорядковано функціонувати.
Шаман відіграє ту саму подвійну роль, що й психоаналітик: для психоаналітика це роль вислуховуючого, для шамана — оратора, проте обидва вони встановлюють безпосередній зв'язок зі свідомістю (і опосередковану — з підсвідомістю) хворого. Але шаман не тільки виголошує замовляння: він є і його героєм, бо саме він проникає в хворі органи на чолі цілого війська надприродних духів і визволяє полонену душу. З цієї точки зору він перевтілюється, як і психоаналітик (який є об'єктом перенесення, і стає завдяки навіяним хворому уявленням реальною дійовою особою того конфлікту, що переживається хворим на межі органічного й психічного). Хворий на невроз, протиставляючи себе реальній особі — психоаналітику, позбувається свого індивідуального міфу, а породілля Південної Америки — реально існуючого органічного розладу, ототожнюючи себе з міфічно перевтіленим шаманом.
Однак є й низка суттєвих відмінностей, адже зрозуміло, що в одному випадку доводиться виліковувати психічний, а в іншому — органічний розлад. Обидва методи мають створити певне переживання, і вони роблять це за допомогою міфу, який хворий мусить пережити (вперше чи вдруге). Але в одному випадку це індивідуальний міф, який хворий будує з елементів свого минулого, а в іншому — соціальний, отриманий хворим іззовні. Але структура цього міфу на рівні позасвідомих психічних процесів має бути аналогічною тій органічній структурі, появу якої на рівні тілесному й треба викликати за допомогою міфу. Ефективність символіки, за Леві-Стросом, саме й полягає в тій «індукційній властивості», яку мають один відносно одного формально гомогенні структури, побудовані на різному матеріалі й на різних рівнях живого: на рівні органічних процесів, позасвідомих психічних процесів і свідомого мислення.
Щоб підготувати «відреагування», психоаналітик вислуховує, а шаман говорить. Більше того, коли перенесення вже здійснені, хворий примушує говорити психоаналітика, передаючи йому передбачувані наміри й почуття. У замовлянні ж, навпаки, шаман навіює хворій, запитуючи її і самостійно відповідаючи на запитання, свою інтерпретацію її стану, якою вона має пройнятися.