5. Психопрофілактика та культура

5.1. Народні психопрофілактичні та психогігієнічні засоби

Народні профілактичні та гігієнічні засоби в стародавні часи тісно перепліталися, з одного боку, з безпосередньо лікувальними заходами, а з іншого — з іншими найрізноманітнішими аспектами життєдіяльності народу. Сучасні дослідники відносять до народної профілактики й гігієни не тільки догляд за тілом і численні гігієнічні прийоми, але й розмаїття уявлень щодо санітарних норм, які супроводжують людину від народ­ження до смерті в усіх сферах її життя. Комплекс етноспецифічних уяв­лень про санітарію впливає на особливості спорудження житла, на нор­ми влаштування місць для відходів і сміття, на своєрідність процесу поховання і т.ін.

Крім зазначеного блоку санітарно-гігієнічних норм і прийомів, роль яких зводилася до захисту від різноманітних факторів зовнішнього сере­довища, в народній профілактиці та гігієні виокремлювалася також низ­ка засобів так званої «немедикаментозної саморегуляції», спрямованих на систематичне відновлення і стимуляцію сил організму. До них нале­жав і традиційний режим сну та відпочинку, і традиційні системи дієти (пости), і різновиди аутотренінгу (наприклад, традиційні способи меди­тації у деяких народів Азії), і системи психофізичної гімнастики (зокре­ма, хатха-йога) і т.п.

До традиційних коригуючих засобів деякі автори відносять також систематичне вживання речовин, що стимулюють і збуджують або, на­впаки, гальмують і заспокоюють нервову систему (чай, кофе, тютюн, прийняте у деяких народів постійне жування листя деяких рослин — коки, бетеля тощо). Вважається, що потреба стимуляції нервової системи може безпосередньо залежати від специфічних, а іноді — екстремальних кліма­тичних умов, у яких проживають ці народи.

Окрім зазначених аспектів важливе місце серед психопрофілактич­них заходів посідали також найрізноманітніші обереги, функція яких безпосередньо зводилася до захисту від певних (чи будь-яких) хвороб і нещасть. Деякі з них у своєму первісному, а частіше — в залишковому, трансформованому вигляді існують і нині. Розглянемо основні їх типи докладніше.

Ціла низка найдавніших оберегів передбачає виконання людиною певних захисних дій без використання якихось допоміжних речовин, предметів, засобів. Чи не найдавнішим з них є облизування та спльову­вання. Так, М.Сумцов у своїй праці «Особисті обереги від уроку» опи­сує поширений ще на початку XX сторіччя в Україні обряд «злизування уроків» (разом з не менш давніми й поширеними діями, як то, скажімо, потягування носа в новонародженного ніби-то для нормального розвитку мови). Процедура злизування відбувалася, як правило, після купання дитини і полягала в тому, що мати чи бабуся проводила своїм язиком по обличчю дитини від підборіддя до чола та навхрест від ока до ока, а потім витирала обличчя своєю сорочкою. Можна припустити, що цей звичай — саме в описуваній автором формі — являє собою більш пізнє нашарування, зазнавши впливу християнства, бо в ньому фактично відтворюється (малюється язиком) символ захисного хреста. Аналогіч­не значення має також інший звичай, що зберігся до наших часів — зви­чай прикривати і хрестити рота під час позіхання. В обох цих випадках творення хреста — це захист від потрапляння до тіла людини злих духів, носіїв хвороб та ін. через природні отвори на обличчі. Добре відомий і зараз оберіг, описуваний як порада ще Плінієм: якщо хтось подивиться на малу дитину, що спить (особливо на немовля), то мати має тричі сплю­нути, щоб дитина не була зурочена.

Як обереги часто використовують різні предмети рослинного, тва­ринного та мінерального походження. Так, із рослин у слов'ян найпо­ширенішим є часник (його підкладали в колиску, вішали на шию, впліта­ли у вінок нареченої тощо), полин, будяк і т.п. Звернімо увагу на те, що ці рослини або з сильним неприємним запахом, або колючі, тобто вони обов'язково повинні мати якісь специфічні якості, за допомогою яких будуть відлякувати злих духів — носіїв хвороб та інші персоніфіковані сили, які вважали причиною захворювання.

Аналогічно серед оберегів тваринного походження найбільшого по­ширення набули атрибути нападу та оборони: зуби, рога, кігті, кістки хижих чи отруйних (линовище гадюки) тварин або ж кістки, що символі­зують захист, щит, широку непробивану броню (наприклад, лопатка вівці або панцир черепахи як амулет у казахів). З інших досить поши­рених оберегів, багато з яких ще не втратили свого символічного зна­чення й зараз, варто назвати підкови, кольорові пов'язки, деякі камені тощо.

До профілактичних, зокрема психопрофілактичних, заходів відносять також різноманітні замовляння. Частина їх використовується одночас­но — із метою запобігання хворобі, і з метою її лікування, але є й суто попереджувальні формули. Особливо багато замовлянь від уроків та зурочення, наприклад:

Як навідліг рукою не робити,

Так моєму лицю й тілу від нікого не боліти.

Як неба й землі нам не міряти,

Так і мені не наврокувати.

Більш пізнє походження має тип оберегів-амулетів, де ті самі форму­ли замовлянь або фрагменти молитов подано у письмовій формі. Такі обереги мають різні назви (ладанки, наузи, лігатури, тумари тощо), але їхня сутність однакова.