6. Експерементальні кроскультурні дослідження

6.1. Лабораторний експеримент

Традиційно вважається, що експериментальні кроскультурні дослід­ження були започатковані працями Ріверса з психології сприймання. У 1901-1905 роках під час антропологічної експедиції в район Торесової протоки (між Новою Гвінеєю та Австралією) Ріверс експериментально довів, що мешканці острова Меррей, а також індійці племені Тода мен­шою мірою підвладні ілюзіям Мюллер — Лайєра, ніж європейці. Він де­монстрував своїм досліджуваним такий малюнок:

^{<----------------------------------->}

^{>-----------------------------------<}

і запитував, чи однакову довжину мають горизонтальні відрізки. Вияви­лося, що мешканці цього регіону частіше дають правильну відповідь, аніж європейці чи американці. Це дослідження, привернувши увагу пси­хологів усього світу, сприяло появі розмаїття аналогічних праць з вив­чення різноманітних психологічних феноменів.

Соціально-психологічні феномени не так часто ставали об'єктом крос­культурних досліджень, але за останні десятиріччя і вони підлягають по­рівняльному міжетнічному аналізу. За радянських часів яскравим прикла­дом такого дослідження-співробітництва стала сумісна праця В. Агеєва та в'єтнамської дослідниці Ву Тхі Фіонг. Вона присвячена атрибуції відпові­дальності, тобто вивченню закономірностей суб'єктивної інтерпретації причин різноманітних подій і відповідальності за них у російській та

в'єтнамській культурах.

У дослідженні брали участь російські та в'єтнамські студенти різних факультетів МДУ, усього 92 студенти (по 36 представників кожної нації). У кожній групі дівчат і юнаків було порівну. Використовувався тради­ційний лабораторний експеримент. Досліджуваним зачитувався текст, у якому описувалася ситуація, що могла мати різні наслідки, та один з ва­ріантів її завершення, який міг бути як позитивним, так і негативним. Наприклад, у першому експерименті пропонувався тест такого змісту.

«Лаборантка проводить зі студентами практичне заняття з хімії. Під час занять до лабораторії заходить її подруга і пропонує їй залишити студентів самих і піти подивитися новий цікавий фільм. Лаборантка по­годжується, і студенти продовжують працювати самі. Вони випадково переплутали препарати, що мало такі наслідки: одержано речовину, яка має приємний аромат; одержано вже відому, але рідкісну хімічну сполу­ку; зроблено видатне відкриття; розбито лабораторний посуд; стався сильний вибух; стався сильний вибух і одного із студентів поранено.

Результати цього експерименту показали, що атрибуція відповідаль­ності в російській та в'єтнамській культурах має специфіку. її можна сформулювати в таких положеннях:

1. У разі позитивних наслідків в'єтнамці оцінюють більш високо, ніж росіяни, міру причетності до успіху всіх учасників ситуації — ла­борантки, подруги, студентів. Найбільші відмінності виявлено щодо подруги лаборантки: в'єтнамці приписують їй набагато (на рівні р<0,05) більшу причетність до події, ніж росіяни.

2. У разі негативних наслідків результати ще більш контрастні: в'єтнамці приписують більшу відповідальність усім персонажам. Як і в попередньому висновку, і тут найбільші відмінності спостерігають­ся щодо подруги лаборантки (рівень значущості р<0,01), але стосовно студентів відмінності також статистично значущі (на рівні р<0,05).

3. Загальний розподіл відповідальності між персонажами в разі позитив­них наслідків має схожий характер: найбільша причетність до позитив­ної події приписується студентам, найменша — подрузі лаборантки. Але рівень цих відмінностей вищий у російській групі досліджуваних.

4. У разі негативних наслідків в'єтнамці приписують майже однакову відповідальність і лаборантці, і студентам (студентам навіть трохи більшу), тоді як росіяни все-таки більшу частку відповідальності приписують лаборантці, ніж студентам (однак відмінності не сяга­ють статусу статистично значущих).

5. Якщо розглядати дані щодо всіх позитивних і негативних наслідків окремо, то виявляється, що у в'єтнамців збільшення негативного ко­релює з мірою відповідальності, яку вони приписують лаборантці, дещо менше — з мірою відповідальності її подруги і обернено коре­лює щодо студентів. У росіян цієї тенденції не спостерігається. Що стосується ситуацій зі збільшенням серйозності позитивних наслідків, то виявилося, що в жодній групі усталених тенденцій немає.

6. У російській та в'єтнамській культурах на цей соціально-психологічний феномен по-різному впливає стать досліджувано­го. Так, з-поміж представників в'єтнамської культури не отримано яких-небудь значущих відмінностей між юнаками та дівчатами, відмічається лише тенденція до більшої суворості щодо лаборант­ки в разі негативних наслідків з боку дівчат і до більшої щедрості щодо студентів у разі позитивних наслідків з боку юнаків.

У росіян відмінності між досліджуваними чоловічої та жіночої статі статистично значущі: дівчата набагато вище оцінюють причетність ла­борантки до успіху і відповідальність всіх учасників ситуації за негативні наслідки, ніж юнаки.

Отже, на думку авторів, найсуттєвіші відмінності між в'єтнамськими і а російськими досліджуваними полягають у тому, що в'єтнамці припису­ють усім персонажам і більшу міру причетності до успіху, і більшу вину за негативні наслідки, ніж російські респонденти. Особливо велика відмінність стосовно подруги лаборантки. Між в'єтнамцями і в'єтнамками в мірі при­писуваної відповідальності немає принципових відмінностей, в той час як між російськими юнаками та дівчатами такі відмінності суттєві: дівчата одночасно і набагато суворіші до всіх учасників ситуації у випадку не­вдачі, і прихильніші, щоправда лише щодо лаборантки, в разі успіху.