5.4. Маргінальна особистість

З кожним сторіччям серед представників людства дедалі зростає про­шарок індивідів, які водночас є носіями двох різних культур. їх називають маргіналами. Ідеться не тільки і не стільки про феномен біологічної ме­тисації, скільки про наявність особистостей, соціалізація яких відбувалася в умовах двох різних культур (або одночасно, наприклад, зважаю­чи на те, що батьки дитини належали до різних етнічних груп, або послідовно, наприклад, через міграцію, коли дитинство проходило в од­ному етнічному середовищі, а юність і зрілість — в іншому).

Останнім часом етнокультурна маргінальність розглядається як фено­мен, що проявляється на двох основних рівнях, при цьому кожному з рівнів відповідають певна форма прояву етнокультурної маргінальності та певні особливості її впливу на міжетнічні установки. Перший рівень етнокультурної маргінальності характеризується наявністю об'єктивної подвоєності зовнішніх атрибутів етнокультури (мови, традицій, стерео-і пнів поведінки, тощо) і не супроводжується суб'єктивним відчуттям кризи етнічної ідентичності. Другий рівень етнокультурної маргіналь­ності проявляється в різноманітних формах етнопсихологічної двоїстості, ознакою якої є наявність суб'єктивного переживання протиріччя етно­культурної належності.

Виокремлюються два основних напрямки у вивченні етнокультурної маргінальності — дослідження проявів етнокультурної маргінальності на рівні індивідуальної етнічної самосвідомості й на рівні групової свідомості.

Перший напрямок у вивченні цієї проблеми представлений ґрунтовними працями таких західних психологів, як Е.Стоунквіст (1961), Дж. Беррі (1979), К.Меркадо (1990) та ін. У них відбито досвід розробки особистісної типології маргіналів. Як правило, розглядаються тільки ті форми етнокультурної маргінальності, які характеризуються етнопси­хологічною двоїстістю, тобто форми другого рівня. Критерієм класифі­кації маргіналів є різні особистісні способи розв'язання внутрішнього конфлікту.

Дослідники розрізняють два основних типи подолання етнопсихоло­гічної двоїстості: націоналістичний і посередницький. У першому випадку внутрішній конфлікт зумовлює появу жорстокості та негативістичного емоційного забарвлення міжетнічних установок, у другому — засобом розв'язання конфлікту стає «посередницька» діяльність, тобто маргінал перебирає на себе роль посередника в розвитку взаємовідносин між обо­ма етнічними групами.

Аналіз результатів досліджень, виконаних у межах другого напрям­ку, свідчить про те, що зміст етнокультурної маргінальності в кожному конкретному випадку міжетнічної взаємодії може суттєво відрізнятися залежно від особливостей відносин між цими групами, а також від пев­них характеристик цих етнічних груп. При цьому різні автори пропону­ють свої варіанти чинників, що впливають на зміст міжетнічних відносин, на особливості контакту та на зміст етнопсихологічної двоїстості. Так, низка досліджень, присвячених перевірці «гіпотези контакту», проде­монструвала неоднозначність впливу частоти контактів на міжетнічні відносини і на особливості прояву етнокультурної маргінальності. В інших працях фактором, що визначає результати міжетнічної взаємодії, була «культурна дистанція», тобто ступінь культурних відмінностей між дво­ма етнічними групами. Було емпірично доведено положення про те, що чим більш далекими одна від одної є досліджувані культури, тим вираз­нішим буде негативістичне забарвлення стереотипу та емоційних відно­син між обома групами. Неодноразово продемонстровано також вплив емоційних відносин, що історично склалися між даними етногрупами, як на результати міжетнічної взаємодії, так і на особливості відповідної етнокультурної маргінальності і т. ін.

В одній з небагатьох праць в країнах СНД, присвячених безпосеред­ньо проблемі етнокультурної маргінальності, автор А.Мулдашева про­понує своє бачення чинників, що впливають на етнокультурну маргінальність. її праця базується на теоретичному підході Л.Гумільова. Дослідниця акцентує увагу на трактуванні ним етносу як живого орга­нізму, що має своє поле (подібно до того, як існує біополе людини, елек­тромагнітне поле тощо), та на уявленні про комплементарність етносів, тобто про міру здатності до сполучення, поєднання етнічних полів двох етнічних груп. За Гумільовим, позитивна комплементарність супро­воджується позасвідомою симпатією до представників іншої групи, а негативна — позасвідомою антипатією до них. За уявленнями Гумільова, на початку етногенезу етнічне поле групи має високу енергетичну напругу, що зумовлює формування цілісного етносу, що ж до його по­дальшого розвитку, то первинний енергетичний імпульс поступово «зга­сає», що феноменологічно проявляється у зменшенні цілісності та єдності етногрупи.

Відштовхуючись від цих теоретичних положень, Мулдашева стверд­жує, що невисокий ступінь комплементарності між етнічними групами, наявність певних тенденцій зниження енергетичної напруги етнічного поля та негативний вплив деяких чинників соціального характеру виз­начають такий тип етнокультурної маргінальності, який відповідає різним формам етнопсихологічної двоїстості. Роль емпіричних показ­ників пропонованих чинників відіграють такі параметри:

для ступеня комплементарності — суб'єктивна міра близькості з пред­ставниками іншого етносу; міра надання суб'єктивної переваги етноландшафтові, що приписується іншій групі; зміст емоційно­го компонента гетеростереотипу;

для характеристик етнічного поля — ступінь цілісності етнічної гру­пи (що вимірюється як ступінь схожості авто- і гетеростереотипів); міра вираженості позитивного емоційного ставлення до своєї гру­пи (що вимірюється як ступінь надання суб'єктивної переваги своє­му етноландшафту та ступінь виразності позитивного змісту емо­ційного компонента автостереотипу).

На рійні індивідуальної етнічної свідомості великого значення для визначення особливостей впливу етнокультурної маргінальності на міжетнічні установки суб'єкта автор надає особливостям «життєвого світу» людини в розумінні цього терміна у Ф.Василюка. Досліджуючи особливості сприйняття особистістю кризових ситуацій, Ф.Василюк зу­пиняється на такій інтегративній характеристиці суб'єкта, як особливості його «життєвого світу». Він розглядає чотири можливих варіанти його існування, формуючи їх з двох двополюсних параметрів — міри суб'єктив­ної складності-простоти внутрішнього світу та ступеня суб'єктивного сприйняття легкості-важкості зовнішнього світу. Оскільки Мулдашева розглядає ситуацію маргінальності як варіант кризової ситуації, вона вва­жає за можливе як детермінанти варіацій етнічної маргінальності на осо­бистішому рівні запровадити характеристики «життєвого світу» суб'єкта.

Проведення відповідних досліджень дало авторові змогу про­демонструвати два типи маргінальної особистості. Характерною озна­кою першого з них є суб'єктивна простота внутрішнього світу і сприй­няття як легкого зовнішнього світу. Йому відповідає й певна форма етнокультурної маргінальності — так звана «етнокультурна маргінальність за зовнішніми атрибутами етнокультури», що не супровод­жується переживанням конфлікту етнічної ідентичності. У цьому разі загальний зміст міжетнічної установки визначається відходом даного типу особистості від соціальних проблем, що, в свою чергу, проявляєть­ся в байдужому ставленні до складностей етнічного життя. Тому умовно цей тип визначається як «байдужий до проблем міжетнічних відносин».

Другому типу відповідають такі характеристики «життєвого світу», як суб'єктивна складність внутрішнього світу й сприйняття як важкого зовнішнього світу. У цьому разі етнокультурна маргінальність проявля­ється у формі етнопсихологічної двоїстості, причому в такій її формі, яка характеризується творчими установками в розв'язанні проблеми етніч­ної ідентичності й супроводжується таким змістом міжетнічних устано­вок, який відбиває творчий підхід до розв'язання проблем міжетнічного спілкування.

Отже, провідну роль у детермінації особливостей етнокультурної маргінальності відіграють три основних чинники: два з них діють на рівні групової свідомості (йдеться про міжетнічну комплементарність і харак­теристики етнічного поля), а один — характеристики «життєвого світу» суб'єкта — на рівні індивідуальної етнічної свідомості. Вони визнача­ють тип етнокультурної маргінальності та його вплив на міжетнічні ус­тановки.

Список літератури

1. Агеев В.С. Межгрушювое взаимодействие: социально-психологические проблеми. — М.: Изд-во МГУ, 1990.

2. Алиева Л.А., Петренко В.Ф. Исследование зтнических стереотипов с ис-пользованием методики «множественньїх идентификаций» // Психолог, журнал. — 1987. — №6. —С. 21-35.

3. БромлейЮ.В. Зтносоциальньїе процессьі: теория, история, современность. — М., 1987.

4. Вирост Й.С. Національна самосвідомість: проблеми визначення й аналізу // Філософ, та соціолог, думка. — 1989. — № 7. — С. 11-19.

5. Гнатенко П.И. Национальньїй характер. — Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1992.

6. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Зтнические установки и зтнические стерео­типи. — Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1995.

7. ГумилевЛ.Н. Зтногенез и биосфера Земли. — Ленинград, 1989.

8. Лебедева Н.М. Новьіе возможности одной известной концепции // Психо­лог, журнал. — 1989. — № 2. — С. 56-62.

9. Павленко В.Н., Таглин С.А. Введение в зтническую психологию. — Харь-ков: Изд-во ХГУ, 1992.

10. Поршнев Б.Ф. Контрсуггестия и история // История и психология. — М., 1971, С. 7-35.

11. Солдатова Г. У. Установочньїе образования в зтноконтактной ситуации // Духовная культура и зтническое самосознание. — Вьіп. 1. — М., 1990. — С. 221-241.

12. Степанов В.В., Сусоколов А.А. Зтнос и его ереда // Человек. — 1990. — №6. — С. 51-59.

13, Стефаненко Т.Г. Методи исследования зтнических стереотипов // Методи зтнопсихологического исследования. — М.: Изд-во МГУ, 1993, С. 3-27.

14. Шульга НА. Зтническая самоидентификация личности. — Киев: Ин-т со-циологии НАН Украиньї, 1996.

15. Berry J. W. Acculturative Stress // Psychology and Culture (ed. by W.J.Lonner & R.S.Malpass). — Allyn & Bacon, 1994, p. 211-217..

16.Hutnik N. Ethnic Minority Identity: A Social Psychological Perspective. — Oxford: Clarendon Press, 1991.

17.Jenkins R. Social identity. — London: Routledge, 1996.

18.Marcia J.E. Identity in Adolescence // Handbook of Adolescent Psychology. — New York: John Wiley & Sons, 1980, p. 159-187. .

19.Tajfel H. Individuals and groups in social psychology// British Journal of Social and Clinical Psychology. — 1979. — V. 18.

20.Turner, J.C. A self-categorization theory. In:Turner, J.C., Hogg, M.A., Oakes, P.J., Reicher, S.D. & Wetherel, M.S. (Eds) Rediscovering the Social Group: A Self-Categorization Theory. Oxford: Basil Blackwell, 1987, p. 42-67

Контрольні запитання

1. До яких основних полюсів тяжіє більшість підходів до визначення поняття «етнос»? Наведіть відповідні приклади.

2. Що таке «інформаційна модель етносу»?

3. Які є варіанти переосмислення класичного тлумачення сутності етносу, викликані зростанням динамізму культурних змін в житті народів?

4. Який зміст вкладався в поняття «етнос» в концепції Л.Гумільова? У чому специфіка уявлення автора про етногенез?

5. Як трактувалося поняття «етнос» у зв'язку з уявленнями про сугестію, контр-сугестію і контр-контреугестію в теорії Б.Поршнева?

6. Яке співвідношення існує між поняттями «етнічна свідомість» та «етнічна самосвідомість»?

7. Які підходи виокремлюються при вивченні ідентичності? Сутність психо­аналітичного підходу до вивчення ідентичності.

8. Система поглядів на ідентичність символічних інтеракціоністів. Опишіть її на прикладі роботи Дженкінса.

9. Основні положення теорії соціальної ідентичності. Хто її автор?

10. Теорія самокатегоризації Дж.Тернера. До якого напрямку в психології вона належить?

11. Що таке етнічна ідентичність і які її основні параметри?

12. Що таке стратегії акультурації і які основні способи їх дослідження?

13. Основні дискусійні питання, пов'язані з дослідженням етнічних стереотипів.

14. Сучасні уявлення про взаємозв'язок понять «етнічні стереотипи», «етнічні упередження» і «етнічні забобони».

15. Які методи дослідження етнічних стереотипів вам відомо? Зробіть порівняль­ний аналіз тесту Катца і Брейлі, «довільного портрета» та асоціативного експерименту.

16. Що таке контент-аналіз і як він використовується в етнопсихології для дос­лідження етнічних стереотипів?

17. Який зміст вкладався в поняття «національний характер»? Що розуміють під цим терміном сучасні автори?

18. Як трактувалося поняття «базова особистість» в американській етно­психологічній школі «культура і особистість»? Що таке «модальна осо­бистість» і чим вона відрізняється від базової?

19. Спільнісно-груповий та особистісно-типологічний підходи до вивчення ет­нічних феноменів.

20. Як співвідносяться поняття «етнічна модель особи» та «етнічний тип осо­би»?

21. Який зміст вкладається в поняття «соціалізація», «інкультурація» та «етнізація»? Як вони співвідносяться між собою?

22. Що розуміють під поняттям «етнокультурна компетенція»? Як воно пов'я­зане з поняттям «етнізація»?

23. Що таке «етнокультурна маргінальність» і як це поняття співвідноситься з поняттям «етнопсихологічна двоїстість»?