5.2. Поняття базової та модальної особистості

Тоді, як філософи чи етнографи частіше використовують поняття «психічний склад» чи навіть «національний характер», психологи кори­стуються переважно поняттям «етнічна особистість». Одним із перших варіантів, у якому втілювалося це поняття, була категорія «базова особистість». Останній термін виник і сформувався в рамках американсь­кої школи «культура і особистість». її засадами стало поєднання куль­турного детермінізму Боаса (де панує уявлення, згідно з яким характер формується в результаті виховання) і деяких положень неофрейдизму (зокрема, положення про те, що різні культурні типи особистості є ре­зультатом обмежених варіацій на базі загальних, інваріантних законо­мірностей індивідуального розвитку). Школою стверджувалося існування у кожного етносу специфічної для нього «базової особистості» — струк­тури особистості, найбільш придатної, фактично оптимальної для жит­тя в межах його умов. Вважалося, що остання передається від покоління до покоління завдяки так званим «первинним інститутам» — етноспецифічній системі виховання немовлят.

А.Кардинер, який очолював школу «культура і особистість», зазна­чав: культура є детермінантом національної психології, вона впливає на особистість і фактично формує її, водночас породжує ті типи особис­тості, які необхідні для її продовження. Одноманітність базової особис­тості є результатом впливу ідентичної культури на однакову біологічну структуру.

Вплив фрейдизму на теоретичне підґрунтя школи добре простежуєть­ся, зокрема, в уявленні про роль і функцію виховання дитини. Так, уже зазначалося, що в процесі формування базової особистості визначальну роль відіграє практика виховання дітей у наймолодшому віці: частота і тривалість годування, способи сповивання, купання тощо. Але чому? Прихильники школи вважали, що від цього «досвіду раннього дитинст­ва» залежить те, наскільки у дітей пригнічуються або сублімуються підсвідомі імпульси, інстинктивні прагнення й емоції, що, в свою чергу, визначає риси характеру індивіда. Останні, сформувавшись у ранньому дитинстві, не змінюються до кінця життя людини.

Структура базової особистості, за уявленнями прихильників цієї шко­ли, містить елементи, спільні для всіх або більшості членів певної куль­тури. У свою чергу, потреби базової особистості, втілені в категоріях мистецтва чи релігії, як і формування способів їхнього задоволення, ста­новили зміст поняття «вторинні інститути». Отже, базова особистість опосередковувала стосунки між первинними і вторинними інститутами.

Отже, в межах напрямку «культура і особистість», що сформувався в США протягом 30-50-х років XX сторіччя, було розроблено ідею єдиної для суспільства оптимальної структури особистості — «базової особис­тості» — і фактично прирівняно її до поняття «національний характер».

Подальший розвиток етнопсихології в США супроводжувався видоз­міною певних ідей, уявлень і напрямків. Так, з часом поняття базової особистості було доповнено поняттям модальна особистість. Цей термін, на відміну від попереднього, визначав не оптимальну для певної культу­ри структуру особистості, а ті статистично обчислені конфігурації рис.

що реально спостерігалися, експериментально виявлялися і дійсно переважали в певному суспільстві.

Отже, вважалося, що модальна особистість визначається через час­тоту повторень певних особистісних профілів усередині суспільства. Профіль, притаманний найбільшому числу дорослих членів суспільства, визначався як модальна особистість. Домінувало уявлення про те, що кожна конкретна структура модальної особистості може зустрічатися в будь-якій нації чи народності, але переважатиме вона лише в певному суспільстві. Втім існувало положення, згідно з яким нація не обов'язково має бути одномодальною — вона може бути й багатомодальною, тобто містити кілька модальних особистостей.

Тепер деякі дослідники модальну особистість стали ототожнювати з поняттям національного характеру. Проте нерідко зазначалося, що певні розбіжності між цими двома поняттями все-таки існують: якщо поняття національного характеру в його традиційному значенні вміщувало спе­цифічні риси духовного складу, спільні для всіх членів певної нації, то конкретна модальна особистість може охоплювати лише частину сус­пільства.