4.2. Методи дослідження етнічних стереотипів

Одним із перших досліджень етнічних стереотипів був експеримент, проведений у 1933 році в Сполучених Штатах Америки Катцем і Брейлі. Попередньо дослідники склали список особистісних характеристик. Дос­ліджуваним (студентам Прінстонського університету) пропонувалося вибрати з 84 рис, зафіксованих у списку, такі, які, на їхній погляд, найбільш характерні для кожної з 10 національних груп: американців, англійців, китайців, німців, ірландців, італійців, євреїв, негрів, турків та японців. В результаті цього дослідження було встановлено високий ступінь узгодженості в приписуванні респондентами типових для тієї чи іншої етнічної групи особистісних рис незалежно від того, контактували коли-небудь опитувані з особами цієї національності чи ні. Сукупність рис, обрана досліджуваними як характеристика певного етносу, відби­вала, з погляду авторів методики, існуючий в американському суспільстві стереотипний образ даної національної групи.

Цікаво, що аналогічне дослідження, проведене Гілбертом у тому са­мому університеті через 20 років (у 1951 році), викликало серйозні запе­речення у частини студентів, у яких виникли сумніви щодо існування типових національних характеристик. Водночас, як показали нещодавні дослідження у Вірменії, у звичаєвій свідомості уявлення про наявність специфічних національних рис має досить глибоке коріння. Так, за да­ними Оганджаняна, 90% вірмен, що брали участь в опитуванні, вважа­ють, що існують типові національні риси характеру, однак лише 46,8% змогли назвати своєрідні риси вірмен, 35,8% — росіян, 25% — грузин, 12,3% — азербайджанців.

Варіант, запропонований Катцем і Брейлі, в своїй первинній формі тепер використовується рідко. Він пережив певну трансформацію, яка полягала в переході від вибору особистісних рис з переліку, запропоно­ваного експериментатором, до складання довільних портретів, тобто до самостійного, довільного формулювання респондентами набору типо­вих характеристик будь-якої етнічної групи. При цьому число рис, що їх має назвати чи записати досліджуваний, залежно від мети експерименту може бути або жорстко обмеженим (наприклад, трьома чи десятьма), або довільним. Обробка результатів проводиться за допомогою контент-аналізу.

Прикладами використання цього методу в сучасній етнопсихологічній практиці можуть слугувати дослідження В.Куніциної із Санкт-Петербур­гу або М.Іскаковоїз Казахстану. У першому дослідженні заданими опи­тування 150 чоловік було складено узагальнюючі вільні портрети деся­ти національних груп: росіян, українців, татар, грузинів, американців, естонців, французів, німців, поляків та в'єтнамців. Так, росіянам найчастіше приписувалися такі риси: добрі, працелюбні, патріоти, нетямущі, широкої душі; українцям — веселі, працелюбні, хитрі, скупі, гостинні; грузинам — гостинні, запальні, товариські, горді, емоційні; американ­цям — діловиті, товариські, практичні, енергійні, запрограмовані і т.п.

У дослідженні М.Іскакової брали участь 120 казахів і 90 росіян, що мешкають у Казахстані. Усі — студенти казахських вузів. їм було запро­поновано скласти довільні портрети типових представників казахської Та російської національностей. Використання контент-аналізу для об­робки результатів показало, що 80% казахів відмітили при описуванні росіян їхню працелюбність, гостинність, щирість, товариськість і чуйність. Водночас портрет казахів у російських студентів складався з таких рис: гостинність (95%), владолюбство та кар'єризм (72%), щедрість (68%), працелюбність, зарозумілість (64%), консерватизм (60%). Зістав­ляючи ці портрети, автор робила висновок про те, що у казахів спостерігається більш позитивно забарвлений стереотип росіян, ніж у росіян — гетеростереотип казахів, що підтверджують також інші дані дослідниці.

Крім описаних, апробовувався також варіант (В.Павленко, 1993), за яким експериментатор в інструкції підкреслює можливість використан­ня для описування не лише особистісних рис і якостей, а й усієї сукуп­ності ознак, характерних, з погляду респондента, для певної етнічної групи (особливостей поведінки, мови, зовнішнього вигляду, одягу, кухні і т. ін.). Отримана інформація дає змогу скласти більш цілісний і різнобічний образ етносу, що існує у звичаєвій свідомості.

Метод «довільного портрета» і за процедурою проведення, і за прин­ципами обробки результатів наближається до асоціативного експеримен­ту, який по суті є ще більш високим ступенем надання свободи дослід­жуваному в його реакціях на задані стимули, оскільки відповіді можуть лежати в будь-яких площинах. З іншого боку, в асоціативному експерименті, на відміну від попередньо розглянутих методів виявлення етніч­них стереотипів, експериментатор може замаскувати свій інтерес до ет­нопсихологічної тематики, «сховавши» потрібні йому стимули-етноніми між іншими, нейтральними з точки зору мети експерименту, стимулами.

Умовно можна виокремити три основних різновиди асоціативного експерименту, розподіливши їх у міру надання все більшої свободи реакцій досліджуваному:

а) спрямований асоціативний — обмежена кількість реакцій, до того ж асоціативний потік також обмежений певним граматичним класом. Слова-стимули і слова-реакції можуть бути або одного, або різних класів, але це жорстко обумовлено в інструкції (наприклад, на стимул-іменник має даватися реакція також лише у формі іменника);

б) вільний асоціативний (найпоширеніший) — обмежена кількість ре­акцій, але у виборі безпосередньо реакцій досліджуваний вільний;

в) вільний асоціативний з численними асоціаціями — у цьому випад­ку досліджуваний не обмежується ні в кількості реакцій, ні в їхньо­му напрямку, більше того, експериментатор стимулює і заохочує їхню максимальну різнобічність і численність.

Можна виокремити два основних напрямки використання асоціатив­ного експерименту в етнопсихології. Це, з одного боку, кроскультурний порівняльний аналіз асоціативних полів, що актуалізуються на певний стимул, з іншого боку — вивчення реакцій-асоціацій на стимули-етноніми. Характерним прикладом першого типу дослідження є вивчення ет­нічної специфіки асоціацій, де роль стимулів відігравали найменування основних кольорів та їхніх відтінків (А.Залевська, 1988).

У цьому дослідженні аналіз асоціативних полів на стимули «жовтий», «червоний», «білий» та «синій» у представників 12 етнічних груп (росі­ян, українців, білорусів, словаків, поляків, англійців, німців, американців, французів, казахів, киргизів та узбеків) показав, що основні асоціативні зв'язки між стимулами і реакціями етноспецифічні.

По-перше, різко відмінні в різних груп частота підведення вихідної назви кольору під узагальнююче поняття (типу «білий» — «колір»): у німців, американців, поляків, словаків, росіян, українців і білорусів ця частота значно вища, ніж у тюркомовних досліджуваних, особливо ка­захів і киргизів.

По-друге, різко відрізняється пов'язування слова-стимула з об'єкта­ми оточуючого світу, які для представників етносу є типовими носіями стимульної ознаки. Так, жовтий колір в українців найчастіше асоціюється із соняшником, у росіян — з кульбабою, у французів — із золотом і яєч­ним жовтком, у американців, казахів і киргизів — з маслом, а в узбеків — з просом.

По-третє, відрізняються в різних етносів також реакції, зумовлені ус­таленим, типовим для даної мови словосполученням (наприклад, на ви­хідний стимул «червоний» росіяни дають такі етноспецифічні реакції, як «жовтень», «партизан», американці — «колір шкіри», поляки — «ша­почка»; «білий» у американців «дім», «зелений» в узбеків «чай» і т.ін.).

По-четверте, етноспецифічними є реакції, в яких реалізовано симво­лічне переосмислення вихідного слова-стимула. Так, жовтий колір у ук­раїнців, росіян, білорусів, німців, поляків і французів символізує зраду, розлучення; у німців він пов'язаний з ненавистю, заздрістю; у поляків — зі злістю; у американців — з боягузливістю; до того ж для росіян, по­ляків, німців і американців цей колір символізує попередження про не­безпеку.

Отже, наведений експеримент наочно показує специфіку асоціативних цинік у представників різних етнічних груп з усіх основних видів зв'язку.

Як зазначалося, інша можливість використання асоціативного екс­перименту в етнопсихології пов'язана з вивченням етнічної свідомості, іч пічних стереотипів. Схема проведення такого дослідження дуже про-і їм; респондентові надають слова-стимули, серед яких є низка етнонімів, заданих бажано у множині (тобто «українці», «росіяни», «цигани» та інші залежно від регіону та мети роботи). Завдання досліджуваного — відповісти першою (або першими) асоціацією, що виникла в його свідомості, коли він почув слово-стимул.

Асоціативний експеримент, як правило, проводиться на великій вибірці респондентів. Комплексна обробка його результатів полягає в побудові таблиці частотного розподілу слів-реакцій на кожне слово-стимул і (або) и проведенні контент-аналізу.

У таблиці частотного розподілу наведено сукупність реакцій усіх досліджуваних на певний стимул-етнонім, тобто те, що називають струк­турою асоціативного поля цього стимулу. У першій графі таблиці наведено всі реакції на слово-стимул, винесене в назву графи. Реакції прийнято розміщувати в міру зниження частоти, з якою вони зустрічалися у відповідях. Реакції, що з'являлися однакову кількість разів, заносять у графу в алфавітному порядку. Відмови, якщо вони були, розглядають як один із можливих варіантів реакцій і поряд із іншими варіантами заносять у пер­шу графу таблиці. У другій графі вказують частоту, з якою кожна реак­ція з'являлася у вибірці. У першій графі проставляють загальну кількість уі їх реакцій, у другій — суму частот реакцій, яка має дорівнювати за-і ліпшій кількості респондентів, якщо за інструкцією кількість реакцій на стимул обмежена однією.

Н.Гасіца та Ю.Скокан запропонували зручну формулу для оцінки стереотипності набору реакцій, якою можна скористатися для дослід­ження етнічних стереотипів:

де Р — показник стереотипності набору реакцій;

N — загальна кількість досліджуваних;

г — частота кожної реакції;

К — кількість усіх реакцій.

Показник стереотипності відповідей, досліджуваних на певний стимул-етнонім (Р), змінюється від 0 до 1, збільшуючись зі зростанням стереотипності відповідей. Отож чим стереотипнішим є уявлення про певну етнічну групу в суспільній свідомості, тим менш різноманітними будуть асоціації у респондентів при актуалізації її образу і тим ближчим до одиниці буде показник стереотипності. Аналогічно, якщо стереотип якої-небудь національної групи через якісь обставини в звичаєвій свідомості не сформований, індекс Р наближатиметься до нуля.

Результати асоціативного експерименту, як і результати методу до­вільного портрета, дослідник може розглядати як варіанти продуктів діяльності людини. Це в свою чергу означає, що для їх аналізу може бути застосований контент-аналіз, один із найпопулярніших методів дослід­ження розмаїття продуктів творчості — писемних джерел, фотодоку­ментів, магнітофонних записів, кінофільмів тощо.

Цей метод широко використовувався і зараз використовується для вивчення етнічних стереотипів. Характерний приклад його втілення — праця Н.Богомолової та Т.Стефаненко «Образи американця та радянсь­кої людини в сприйманні московських студентів та на сторінках моло­діжної преси». Крім матеріалів довільного опису портретів «типових аме­риканців», зроблених студентами, автори скористалися газетним матеріалом — 20% вибіркою текстів газети «Комсомольская правда» за | 1987 рік. Інструментом обробки даних і в обох випадках став контент-аналіз. Автори запропонували єдину категоріальну сітку, яка містила такі характеристики:

А. Соціально-демографічні характеристики (стать, вік, соціальна спільнота — національна, професійна тощо).

Б. Види діяльності (трудова, суспільна, дозвілля, побут, навчання і т.д.).

В. Соціально-психологічні характеристики:

В.1. Ставлення до суспільства, до великих соціальних груп:

патріотизм — космополітизм, доброзичливе ставлення до певної країни — вороже ставлення до певної країни, незалежність від соціального оточення — конформізм, зацікавленість політикою — аполітичність, відданість справі миру — відданість політиці сили, прогресивність — консерватизм, атеїзм — релігійність. інтерес до екологічних проблем — байдужість до екології.

В.2. Ставлення до праці, ділові якості: ...

В.3. Ставлення до малих груп безпосереднього оточення: ...

В.4. Ставлення до людей: ...

В.5. Ставлення до себе: ...

В.6. Ставлення до власності: ...

В.7. Загальна спрямованість особистості: ...

В.8. Життєвий досвід, спосіб життя: ...

Г. Зовнішність і звички ( фізичні дані, зовнішній вигляд — одяг, окуляри, косметика тощо, особливості поведінки).

Зрозуміло, що запропонована авторами категоріальна сітка контент-аналізу не може вичерпати можливого розмаїття визначень, на які мож­на натрапити в газетних публікаціях або в процесі складання довільних портретів. Проте вона задає вихідну систему параметрів, якою зручно користуватися як підґрунтям для можливих модифікацій при обробці результатів розглянутих методів.