5. Зміст роботи

Аналіз водної витяжки є одним із основних прийомів для хімічного дослідження грунтів, а також при вивченні динаміки деяких поживних елементів грунту. Хімічний склад грунту суттєво впливає на його родючість, на його фізичні та біологічні властивості. Грунт складається з різноманітних мінеральних, органічних та органо-мінеральних сполук. Найважливішою складовою частиною грунту є гумус – перегній. Він утворюється з органічних рослинно-тваринних решток, які щорічно потрапляють у грунт і під впливом життєдіяльності мікроорганізмів розкладаються й синтезуються.

Реакція грунту (лужна чи кисла) проявляється при взаємодії його з водою або розчинами солей. Вона визначається співвідношенням водневих і гідроксильних іонів у грунтовому розчині і характеризується показником рН. Якщо рН=7, то реакція нейтральна, при рН більше 7 – лужна, менше – кисла. В грунтах рН коливається в межах від 3,5 (верхові торф'яники) до 8-9 (солончаки і солонці). Оптимальний рН (близько 7) характерний для некарбонатних грунтів. Підвищена кислотність негативно впливає на розвиток рослин і багатьох корисних мікроорганізмів.

Виділяють актуальну (активну) і потенційну кислотність грунту залежно від того, при якій взаємодії вона проявляється і вимірюється.

Актуальна кислотність – кислотність грунтового розчину, грунтової суспензії або водного витягу з грунтів – зумовлена наявністю іонів водню у грунтовому розчині, залежить від наявності в грунтовому розчині вільних кислот, гідролітичних кислих солей, ступеня їх дисоціації. Актуальна кислотність грунту вимірюється при взаємодії грунту з дистильованою водою при розведенні 1:5 або у пасті.

Потенційна кислотність (пасивна, «прихована») – кислотність твердої фази грунту – здатність грунту при взаємодії з розчинами солей вести себе як слабка кислота. Визначається вона властивостями твердої фази грунту, яка зумовлює появу додаткових водневих іонів у розчині при взаємодії з добривами або хімікатами. Характеризує сумарну концентрацію кислот і кислотних агентів, що існують у даному грунті як у дисоційованому, так і не дисоційованому стані.

Основне природне джерело кислотності грунту – органічні кислоти. Вони утворюються при розкладі рослинних залишків мікроорганізмів без доступу повітря і просочуються в товщу грунту з атмосферною вологою. Кислоти можуть накопичуватися в грунті і від систематичного застосування так званих фізіологічних кислотних добрив (амоній сульфат, амоній хлорид, тощо).

5.1. Приготування водної грунтової витяжки

Проби грунтів мають аналізуватися в природновологому стані. З проби виділяються корені, камені, сторонні включення, потім вона розтирається в порцеляновій ступці і просівається через сито з отворами 0,5 мм, після чого відбирається зразок для хімічного аналізу. Відважують на лабораторних вагах наважку грунту 20 г, переносять до конічної колби місткістю 200-250 мл і приливають 100 мл кип’яченої дистильованої води. Колбу закривають пробкою і збовтують вміст 5 хвилин. Після цього суспензію фільтрують через складчастий фільтр або з допомогою водоструменевого насосу.