16

Тема 16(11). Облік зобов’язань.

План

1. Зміст, визнання та оцінка зобов’язань.

2. Облік забезпечень­.

3. Облік непередбачених зобов’язань. ­

4. Облік короткострокових позик банку.

5. Облік поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.

6. Облік заборгованості, забезпеченої векселями.

7. Облік кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

8. Облік поточних зобов’язань за розрахунками.

9. Облік інших поточних зобов’язань.

10. Облік довгострокових зобов’язань за кредитами банків.

11. Облік зобов’язань за емітованими довгостроковими облігаціями.

12. Розкриття інформації про зобов’язання та забезпечення у примітках до фінансової звітності.

Література: [ 1, 12, 13, 17, 18, 19,20, 21, 23, 26, 27, 28, 30, 31, 32, 33, 36]

1. Зміст, визнання та оцінка зобов’язань.

Методологічні засади формування у фінансовому обліку інформації про зо­бов'язання підприємств та її розкриття у примітках до фінансової звітності наведені у П(С)БО 11 «Зобов'язання».

П(С)БО 2 «Баланс» визначає, що зобов'язання — це заборгованість підпри­ємств, яка виникала внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, при­зведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Обов'язок оплатити зобов'язання виникає за умови отримання активу або по­передньої оплати за актив при його нарахуванні, за чинним законодавством та за статутом підприємства.

Зобов'язання відображається в балансі, якщо підприємство має теперішню забор­гованість унаслідок минулих подій за таких умов:

• його оцінка може бути достовірно визначена;

• існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок її погашення (оплати).

У будь-якому разі визнання зобов'язання обумовлює відплив грошових коштів чи інших активів підприємства в майбутньому. Іноді в результаті погашення одного зобов'язання може виникнути інше зобов'язання. Наприклад, погашення заборго­ваності перед постачальником за товари, роботи і послуги векселем. Тоді виникає зобов'язання за виданим векселем.

Окремі зобов'язання можуть бути конвертовані в капітал. Наприклад, якщо під­приємство емітувало облігації, розмістило їх і власник облігацій прийняв рішення конвертувати їх в акції (за умови, що можливість такої конвертації була визначена при їх емісії). В такому випадку відплив економічних вигід здійснюється тільки в момент виплати дивідендів новим акціонерам (якщо дивіденди виплачуються).

Конвертування зобов'язань у капітал здійснюється також за умови, якщо відпа­дає необхідність їх сплачувати. Наприклад, кредитори підприємства збанкрутували або минув термін позовної давності кредиторської заборгованості. Тоді сума такої кредиторської заборгованості визнається у складі доходів, які збільшують розмір власного капіталу.

За П(С)БО 11 «Зобов'язання» їх поділяють на такі групи:

• довгострокові (визначений термін погашення яких більше від дванадцяти місяців);

• поточні (визначений термін погашення яких не перевищує дванадцять місяців);

• забезпечення (з невизначеною точно датою погашення);

• непередбачені зобов'язання (зобов'язання, імовірність та час визнання якого за балансом точно не визначена);

• доходи майбутніх періодів.

На балансі зобов'язання оцінюються:

1. за сумою погашення;

2. теперішньою вартістю;

3) обліковими оцінками ресурсів, необхідних для погашення відповідного зо­бов'язання на дату балансу.

Сума погашення — це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівален­тів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі зви­чайної діяльності підприємства.

За сумою погашення відображаються в балансі поточні зобов'язання.

Теперішня вартість — дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуван­ням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для по­гашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За теперішньою вартістю обліковуються довгострокові зобов'язання, за якими нараховуються відсотки.

За обліковими оцінками (за вирахуванням очікуваного відшкодування) відобра­жаються забезпечення, які створюються для відшкодування майбутніх витрат на дату балансу.