18. Методи нарахування амортизації в українській економіці.

П(С)БО 7 «Основні засоби», передбачає використання шести методів амортизації. До них належать: метод прямолінійного списання; метод зменшення залишкової вартості; метод прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний метод; виробничий метод; метод, передбачений податковим законодавством.

Прямолінійний метод амортизації за ПСБО-7 полягає у тому, що річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Метод зменшення залишкової вартості за ПСБО-7 - річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості - річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

Кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

Виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Методи, передбачені податковим законодавством. Порядок нарахування амортизації в податковому обліку регламентований ст. 8 й 9 Закону про податок на прибуток й полягають в наступному: 1)принципи й механізм нарахування амортизації єдині для всіх платників податку на прибуток незалежно від форми власності й органзаційно-правової форми господарювання; 2)передбачено спрощену класифікацію основних фондів по групах; 3)при визначенні балансової вартості основних фондів враховуються витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію й інші види поліпшення основних фондів, а також фактично нарахована сума амортизації; 4)стосовно груп 2, 3 й 4 основних фондів використовується груповий метод визначення балансової вартості відповідної групи й розрахунку амортизаційних відрахувань; 5)установлено єдині для кожної групи основних фондів (і для всіх платників) норми амортизаційних відрахувань.

19. Показники ефективності відтворювання та шляхи покращення використання овф.

Підвищення ефективності відтворення основних фондів є наслідком інтенсивного відтворення та використання діючих основних фондів підприємства. Ці процеси сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства та дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Коефіцієнт вибуття – показник, який відображає величину основних фондів, яка вибула з кругообігу коштів підприємства до загальної кількості основних фондів на цьому підприємстві

де ОФВ – сума основних фондів підприємства, які вибули з кругообігу; ОФЗ – загальна сума основних фондів на підприємстві.

Коефіцієнт оновлення – показник, який відображає величину основних фондів, яка добавились до кругообігу коштів підприємства до загальної кількості основних фондів на цьому підприємстві

де ОФО – сума основних фондів підприємства, які вибули з кругообігу; ОФЗ – загальна сума основних фондів на підприємстві.

До системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно ввести коефіцієнт інтенсивного оновлення - співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період; коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів - відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного.

У систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити такі: фондовіддача; фондомісткість; коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Фондовіддача основних фондів - визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів:

де f - фондовіддача; Q - обсяг виготовленої продукції, шт.; ОФ - середньорічна вартість основних фондів, грн.

Фондовіддача показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто ефективність цього вкладення коштів.

Фондомісткість – показник, обернений до фондовіддачі, який визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу виготовленої продукції:

де f ' - фондомісткість.

Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці:

- коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;

- напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);

- коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.