9.Поняття про продуктивність праці, її показники, обернений метод вимірювання.

Продуктивність праці — це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою:B=V/T, де В — виробіток; V — обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); Т — затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг). Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою: TM=T/V. Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.Технологічна трудомісткість визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.Трудомісткість обслуговування визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва.Виробнича трудомісткість складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.Трудомісткість управління визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.Повна трудомісткість продукції відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу.

10.Поняття про мотивацію праці. Структура та система організації заробітної плати.

Мотивація представляє собою комплекс причин, які спонукають працівників до цілеспрямованих дій і є рушійною силою людської діяльності і поведінки на основі глибокої особистої зацікавленості і залучення до її здійснення. Мотивація праці як механізм представляє собою систему, яка узгоджує багато-номенклатурні потреби, інтереси, ціннісні орієнтаційні настанови, мотиви і мотиваційну структуру поведінки. Спрощена модель мотивації поведінки через споживання складається в такий ланцюжок: спонукання (мотиви) → поведінка (дія) → результат задоволення потреб (повне задоволення, часткове задоволення чи відсутність задоволення). Заробітна плата як винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, складається з таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.Структура заробітної плати — це співвідношення окремих складових заробітної плати в загальному її обсязі. В стабільних розвинених економічних системах основна заробітна плата складає 85—90 % в структурі заробітної плати. Системи заробітної плати характеризують взаємозв'язок елементів заробітної плати: тарифної частини, доплат, надбавок, премій. Зрозуміло, що варіантів такого взаємозв'язку може бути безліч, і будь-який з них, реально існуючий на конкретному підприємстві, є системою заробітної плати. В країнах ринкової економіки системи заробітної плати, що використовуються на підприємствах, розглядаються як ноу-хау і не розголошуються. Системи заробітної плати. Форми оплати праці відрізняються одна від другої показниками, що застосовуються для виміру праці, та особливостями визначення розміру заробітної праці. При відрядній формі оплати праці оплата проводиться за нормами та розцінками, встановленими, виходячи з розряду робіт, що виконуються. Основними умовами застосування відрядної форми оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника та підлягають точному обліку, а також потреба стимулювання зростання випуску (продажу) продукції (послуг) та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці. Відрядна форма оплати праці в торгівлі включає такі системи: —пряму відрядну;— відрядно-преміальну;— непряму відрядну; —відрядно-прогресивну. Заробітна плата за погодинною формою нараховується за урочний час згідно з тарифною ставкою (погодинною, денною, місячною), встановленою з урахуванням кваліфікації працівника, характеру робіт, що виконуються.Погодинна форма оплати праці застосовується у тих випадках, коли:- часта зміна змісту та послідовність операцій не дозволяє встановити індивідуальну норму виробітку;— немає потреби заохочувати збільшення випуску продукції (виконання робіт, послуг), або це може погіршити якість виробів;- має місце жорстка регламентація витрат робочого часу безпосередньо технікою, технологією або організацією виробництва. Погодинна форма оплати праці включає такі системи:— просту погодинну;—погодинно-преміальну.