
- •1. Підприємство як відкрита економічна система. Принципи забезпечення ефективності діяльності підприємства.
- •2. Управління п/п: сутність, функції та методи здійснення.
- •3.Продукція підприємства: поняття, види та вимірювання обсягу.
- •4.Робоча сила як фактор виробництва. Персонал підприємства та його класифікація.
- •5. Визначення загальної та додаткової потреби підприємства в персоналі.
- •6.Методи розрахунку потреби підприємства в працівниках.
- •7.Поняття про продуктивність праці персоналу, її показники, прямий метод вимірювання.
- •8.Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.
- •9.Поняття про продуктивність праці, її показники, обернений метод вимірювання.
- •10.Поняття про мотивацію праці. Структура та система організації заробітної плати.
- •11.Сутнісна характеристика відрядної форми оплати праці, її системи.
- •12. Сутнісна характеристика погодинної форми оплати праці, її системи.
- •13.Організація преміювання персоналу.
- •14. Основні виробничі фонди підприємства: поняття, склад, форми обліку та методи оцінки.
- •15. Розрахунок середньорічної вартості основних виробничих фондів.
- •16. Знос та форми відтворювання основних виробничих фондів.
- •17. Поняття про амортизацію основних фондів, її значення. Норма амортизаційних відрахувань. Загальні методи амортизації.
- •18. Методи нарахування амортизації в українській економіці.
- •19. Показники ефективності відтворювання та шляхи покращення використання овф.
- •20. Показники ефективності використання овф. Шляхи покращення використання овф.
- •21. Оборотні виробничі фонди як фактор виробництва: поняття, склад, значення, облік та оцінка.
- •22. Нормування витрат сировини та матеріалів: сутність, норми та нормативи. Основні напрямки та значення економії матеріальних ресурсів підприємства. Показники ефективності їх використання.
- •23. Управління запасами товарно-матеріальних цінностей на підприємстві.
- •24. Поняття, характерні риси, елементний склад та значення нематеріальних ресурсів підприємства.
- •25. Нематеріальні активи: поняття, склад, вартісна оцінка та знос.
- •26. Фінансові ресурси підприємства: поняття, джерела формування та види.
- •27. Обігові кошти: поняття, склад, значення для економіки підприємства, процес кругообігу.
- •28. Поняття нормування обігових коштів. Методи нормування. Норми та нормативи.
- •29, Розрахунок норм та нормативів за їх видами
- •30. Ефективність використання оборотних коштів
- •31. Сутність, призначення та класифікація інвестицій. Поняття капітальних вкладень та їх структура
- •32. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування капітальних вкладень
- •33. Ефективність капітальних вкладень та офіційна методика їх вимірювання.
- •34.Сучасні методичні підходи до оцінки ефективності виробничих інвестицій
- •36.Класифікація витрат на виробництво та збут за їх видами
- •37.Поняття калькулювання. Класифікація калькуляційних статей.
- •38.Розрахунок планової калькуляції
- •39. Методичні основи розрахунку кошторису та сукупних витрат на виробництво та реалізацію продукції.
- •40. Розрахунок (планування) собівартості за техніко-економічними факторами.
- •41. Прибуток підприємства та його показники.
- •42. Рентабельність підприємства: поняття та значення. Вимірювання рівня рентабельності ресурсів та витрат (продукції).
- •43. Ціни на продукцію підприємства: поняття, елементарний склад, види.
- •44. Методи ціноутворення та управління цінами в ринковій економіці.
- •45. Виробнича програма підприємства: сутність, зміст та технологія розробки.
- •46. Поняття та методичні основи визначення розміру та ступеню використання виробничої потужності підприємства.
- •47. Поняття про виробничу програму та виробничі потужності підприємства. Обгрунтування виробничої програми виробничими потужностями.
- •48. Економічна суть і загальна методологія визначення ефективності виробництва.
- •49. Загальна характеристика видів ефективності виробництва.
- •50. Узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.
7.Поняття про продуктивність праці персоналу, її показники, прямий метод вимірювання.
Продуктивність праці — це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою:B=V/T, де В — виробіток; V — обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); Т — затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг). На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюються обсяг продукції і затрати праці.Якщо обсяг продукції вимірюється натуральними показниками (в штуках, тоннах, метрах тощо), то і відповідні показники продуктивності праці називаються натуральними. Проте застосування цих показників теж дуже обмежене. Вартісними називаємо показники виробітку, в яких обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями. Ці показники найунівер-сальніші, вони дозволяють порівнювати продуктивність праці при виробництві принципово різних благ. Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцях при виробництві різноманітної незавершеної продукції використовуються також трудові показники, в яких для характеристики обсягу виробництва застосовуються норми трудових витрат у нормо-годинах. Однак ці показники мають дуже вузьку сферу застосування, оскільки вимагають суворої наукової обґрунтованості використовуваних норм.Витрати праці при розрахунках її продуктивності можуть вимірюватися відпрацьованими людино-годинами, людино-днями і середньосписковою чисельністю персоналу.Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою: TM=T/V. Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.
8.Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.
Фактори зростання продуктивності праці — це вся сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці. За рівнем керованості фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на дві групи: · ті, якими може керувати господарюючий суб'єкт (управління, організація, трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці, інновації тощо); · ті, що знаходяться поза сферою керування господарюючого суб'єкта (політичне становище в країні і в світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція). Фактори зростання продуктивності праці за змістом можна поділити на три групи:1) соціально-економічні, що визначають якість використовуваної робочої сили.До групи соціально-економічних факторів зростання продуктивності праці належать всі фактори, що спричиняють покращання якості робочої сили. 2) матеріально-технічні, що визначають якість засобів виробництва. До групи матеріально-технічних факторів зростання продуктивності праці належать всі напрямки прогресивних змін у техніці й технології виробництва.3) організаційно-економічні, що визначають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва. До групи організаційно-економічних факторів зростання продуктивності праці належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управління. За сферою виникнення і дії фактори зростання продуктивності праці поділяються:· на внутрішньовиробничі — ті, що виникають і діють безпосередньо на рівні підприємства чи організації;· галузеві і міжгалузеві, що пов'язані з можливістю покращання кооперативних зв'язків, концентрації і комбінування виробництва, освоєння нових технологій і виробництв на рівні всієї галузі або кількох суміжних галузей народного господарства;· регіональні — це фактори підвищення продуктивності праці, характерні для даного регіону (наприклад, створення вільної економічної зони);· загальнодержавні — це такі фактори, які спричиняють підвищення продуктивності праці в усій країні (наприклад, зміцнення здоров'я і підвищення освітнього рівня населення, раціональне використання трудового потенціалу тощо). Резерви зростання продуктивності праці — це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані. Резерви використовуються і знову виникають під впливом науково-технічного прогресу. Кількісно резерви можна визначити як різницю між максимально можливим і реально досягнутим рівнем продуктивності праці в конкретний момент часу. Таким чином, використання резервів зростання продуктивності праці — це процес перетворення можливого у дійсне. Так само, як і фактори, резерви зростання продуктивності праці за змістом поділяються на три групи:· соціально-економічні, що визначають можливості підвищення якості використовуваної робочої сили;· матеріально-технічні, що визначають можливості застосування ефективніших засобів виробництва;· організаційно-економічні, що визначають можливості вдосконалення поєднання робочої сили із засобами виробництва.