43. Ціни на продукцію підприємства: поняття, елементарний склад, види.

Ціна - грошовий вираз вартості товару. Вона відображає його споживчу корисність в конкретних ринкових умовах.

Ринкова ціна забезпечує динамічну рівновагу між попитом та пропозицією, між суспільною вартістю товару і її грошовим виразом.

У загальному плані в умовах сьогодення структура ринкових договірних цін визначається такими складовими:

1. Собівартість виробу, що містить всі без винятку витрати на створення, виробництво і реалізацію.

2. Прибуток, величина якого визначається ринковою ситуацією (попитом і пропозицією).

3. Податок на додану вартість (ПДВ), величина якого у відсотках визначається від оподатковуваного обороту.

4. Акцизний збір, непрямий податок лише на високорентабельні та монопольні товари (перелік таких товарів та ставки цього збору передбачені відповідними постановами).

Види цін за сферами товарного обслуговування:

• оптові ціни, за якими виробники великими об’ємами реалізовують свою продукцію;

• роздрібні ціни, за якими товари реалізуються в обмежені кількості безпосередньо кінцевому споживачу;

За стадіями продажу

• ціни пропозиції – це стартові ціни, які встановлює продавець;

• ціни попиту – ціни, за якими покупець зацікавлений придбати товар;

• ціни реалізації – це фактичні ціни угоди купівлі-продажу.

Види цін за ступенем регулювання:

• жорстко фіксовані;

• регульовані (при такому методі встановлення цін допускаються деякі зміни в певних межах, які встановлені державою);

• вільні (формуються виключно у відповідності до ринкової ситуації).

44. Методи ціноутворення та управління цінами в ринковій економіці.

Специфіка ринкового ціноутворення полягає в тому, що зазначені витрати безпосередньо рівень ціни не визначають. На рівень ціни неабиякий вплив має ринкова кон'юнктура, а саме такі фактори:

державне регулювання цін; конкуренція виробників; співвідношення попиту і пропозиції;

купівельна спроможність грошей; якість товару та інші.

Враховуючи ці фактори, прийняту підприємством ринкову стратегію з метою встановлення оптимального рівня цін, використовуються такі методи ціноутворення:

1.Метод "витрати+прибуток". За цим методом ціна {Ц)

обчислюється за формулою:

Ц = С + П, грн.,

де С — собівартість продукції, грн.;

П — величина прибутку в ціні, грн.

Прибуток визначається у відсотках до собівартості, величина яких встановлюється, виходячи із міркувань прибутковості продукції та її конкурентоспроможності. В ринковій економіці сфера застосування цього методу обмежена.

2.Отримання цільової норми прибутку — метод ціноутворення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Фірми намагаються встановити ціну, включаючи в неї прибуток, що планується у відсотках на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості і при встановленні ціни за цією методикою враховується залежність загальних витрат і виручки від обсягу продажу.

Оцінка споживчої вартості— метод, що ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Цей метод ціноутворення має певний ризик внаслідок неоправданого завищення або заниження ціни.

Пропорційне ціноутворення — метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. При цьому методі (його ще називають "за рівнем конкуренції") ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів.

Метод "очікуваного прибутку " найчастіше застосовують тоді, коли фірма планує підписати контракт і пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші фірми, має шанси виграти боротьбу за контракт.

Метод швидкого повернення витрат. Використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення затрачених коштів. Така поведінка може бути викликана невпевненістю виробників у тривалому успіхові їх продукції на ринку.