37.Поняття калькулювання. Класифікація калькуляційних статей.

У поняття калькулювання входить сукупність способів, що використовуються для обчислення собівартості всього випуску та одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат, місцем їх виникнення. Калькулювання фактичної собівартості продукції здійснюється на основі даних обліку про витрати на виробництво і випуск продукції в зіставленні з відповідними плановими показниками. У процесі калькулювання собівартості порівнюються витрати на виробництво з кількістю випущеної продукції і визначається собівартість одиниці продукції.

Калькуляційні статті, де групуються витрати на виробництво продукції, установлюються підприємством наступним чином: 1) сировина та матеріали; 2) куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; 3) паливо та енергія на технологічні потреби; 4) зворотні відходи (вираховуються); 5) основна заробітна плата; 6) додаткова заробітна плата; 7) відрахування на соціальні заходи; 8) витрати на підготовку та освоєння виробництва продукції; 9) відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати; 10) витрати на утримання й експлуатацію машин і облад-нання; 11) загальновиробничі витрати; 12) загальногосподарські витрати; 13) позавиробничі витрати (витрати на маркетинг).

Сума перших 10 статей становить технологічну собівартість, сума 11 статей — цехову (виробничу) собівартість виготовленої продукції, сума 13 статей — повну собівартість продукції.

38.Розрахунок планової калькуляції

Калькуляція собівартості необхідна для визначення ціни одиниці продукції, порівняння витрат підприємства з результатами його виробничо-господарської діяльності, визначення рівня ефективності роботи підприємства тощо.

Провідне місце посідає калькуляція собівартості готових виробів, напівфабрикатів, послуг. Калькуляційна одиниця повинна відповідати одиниці вимірювання, прийнята в стандартах (технічних умовах) і плані виробництва в натуральному вираженні.

Планова калькуляція складається на усі види продукції, що плануються до випуску. Вони плануються на рік з розбиттям по кварталах. Як калькуляційна одиниця використовуються ті ж вимірника, які прийняті в плані виробництва в натури. вираженні.

У плановій калькуляції наводиться діюча гуртова ціна п.п. відповідає виду продукції, сумі прибутку, ставиа і сумі акцизного збору, ПДВ, договірній або відпускній ціні.

Витрати за окремими статтями калькуляції визначаються в такому порядку: 1) нормативний розрахунок прямих витрат на виготовлення виробів; 2) розподіл непрямих витрат на собівартість окремих виробів.

За способом віднесення на одиницю продукції витрати діляться на прямі і непрямі.

Прямі витрати можна безпосередньо віднести на певний виріб або деталь.

Якщо виготовляється один різновид продукції, то усі витрати - прямі.

Непрямі витрати не можна безпосередньо віднести на певний виріб або деталь, оскільки вони в тій чи іншій мірі відносяться до усіх видів продукції, що виготовляється, деталей на ділянці або в цеху

Підприємства можуть вносити зміни в номенклатуру статей витрат на виробництво з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва. Залежно від повноти обсягу класифікаційних статей витрат на підприємствах розрізняють такі види собівартості:

1) собівартість проданої продукції;

2) виробнича собівартість, яка поділяється на повну і неповну;

Собівартість проданої (реалізованою) продукції - це витрати підприємства на її виробництво та продаж, включає підсумок усіх 15 статей витрат.

Виробнича собівартість - це витрати підприємства на виробництво випущеної продукції.

Повна виробнича собівартість (фабрично-заводська) формується зі всіх витрат підприємства, пов'язаних з процесом виробництва й управління підприємством.

Неповна виробнича собівартість продукції (цехова) складається з витрат підрозділів підприємства (цехів, ділянок).