Графік температури, пульсу і дихання (з 25. 03.2009 по 30. 03. 2009 )

Розділ 9. Еpikrisis

Кіста яєчників (cystis ovarium) функціонально обумовлена фізіологічна циклічність з утворенням в яєчниках фолікулів робить їх схильними до кістозного переродження. [1,3,5]

Розрізняють фолікулярну кісту яєчника і кісту жовтого тіла. Кіста утворюється у добре вгодованих тварин незалежно від пори року.

Фолікулярна кіста яєчника – це персистентний фолікул, у якому загинула яйцеклітина, розсмоктався фолікулярний епітелій, стінка фолікула внаслідок розростання сполучної тканини ущільнилася, потовстішала і перетворилася на капсулу. В одному яєчнику може бути одна або декілька кіст. Їх порожнини наповнені водянистою або слизоподібною рідиною, що має жовтуватий відтінок. У рідині молодих кіст містяться естрогени. При старінні фолікулярних кіст порушується ендокринна функція яєчників і наступає гіперплазія ендометрію. [2,7,9]

Кістозне перетворення атрезуючих фолікулів з утворенням маленьких порожнин відбувається впродовж всього життя і його не вважають за патологію.

Кіста жовтого тіла (лютеїнова кіста) відрізняється від фолікулярної тим, що внутрішня поверхня міхурця частково або повністю вистелена шаром різної товщини лютеїнової тканини. Лютеїнові кісти теж бувають різної величини, наповнені жовтуватою рідиною, що містить прогестерон. Вважають, що кісти жовтого тіла негативно не впливають на ритм і якість статевого циклу. Бувають випадки, коли в одному яєчнику є жовте тіло і фолікулярна кіста. [6,8,10]

Диференціювати фолікулярну кісту від лютеїнової за клінічними ознаками і одноразовим визначенням вмісту в крові прогестерону важко.

Етіологія. Причини утворення кіст яєчників повністю не виявлені. Установлено, що їх виникнення залежить від функціонального стану гіпофізу і секрецією ним лютеїнізуючого гормону.

Кістозне перетворення яєчників зустрічається при згодовуванні коровам бідних на каротин кормів при концентрованому типі годівлі і згодовуванні кислих кормів.

Появу кіст в яєчниках можна спровокувати введенням великих доз гормональних лікарських засобів (СЖК, синестролу, естрогенів, карбохоліну, прозерину).

Патогенез. Накопичення в фолікулі рідини і підвищення тиску в ньому обумовлює смерть яйцеклітини, руйнунування яйценосного горбочка, розтягнення його оболонки. Поступова дистрофія фолікулярного епітелію сприяє накопиченню в організмі естрогенів, що клінічно проявляється у виникненні постійного або через короткі проміжки часу статевого збудження (німфоманію). [3,5,7]

Симптоми. Прояв клінічних ознак залежить від тривалості формування кісти і морфологічних змін в фолікулі. При поступовій дистрофії фолікулярного епітелію в крові вміст естрогенів, що викликають тривале статеве збудження і корови перебувають весь час в охоті або вона проявляється через 5 – 10 днів і у них настає німфоманія.

Ознаки статевого збудження у таких корів сильно виражені між коренем хвоста і сідничними горбами, у них з’являються глибокі впадини, корінь хвоста дугоподібно випинається.

Повна дистрофія фолікулярного епітелію проявляється неповноцінними статевими циклами, які повністю припиняються, і у тварин настає анафродизія. [1,4]

Діагноз. Характерні клінічні ознаки є підставою для того, щоб поставити діагноз «кіста яєчника». При ректальному дослідженні або стенографії у яєчнику виявляють різної величини з напруженими стінками міхурці, утворення яких не зв’язане з проявом неповноцінного статевого циклу. Визначення в крові вмісту прогестерону дозволяє запідозрити кісту яєчника у 77% випадків, а ректальне дослідження – у 81%.

Диференціацію кіст можна проводити за вмістом в крові прогестерону. Фолікулярна – 1 нг/мг, лютеїнові – 2 нг/мг.

Прогноз у більшості випадків благополучний. При дистрофічних змінах в матці і ендометриті – обережний.

Лікування. Приступаючи до лікування хворих з кістою яєчника, треба впевнено знати чи втягнена в патологічний процес матка. [2]

При патологічних процесах в матці увагу спрямовують на їх усунення і лікування кіст. З цією метою застосовують масаж кісти, її пункцію або розчалювання, часткову резекцію яєчника з кістою, оваріоектомію.

Розчавлювати можна тільки фолікулярні кісти, що доступні для захоплювання пальцями. Під впливом рівномірно зростаючого тиску капсула кісти тріскається. Для попередження кровотечі з яєчника пальцями перетискають яєчникову зв’язку і дуплину, що утворилася після розриву кісти. Пункцію кісти виконують через склепіння піхви після епідуральної сакральної анестезії. Лівою рукою, введеною в пряму кишку, захоплюють яєчник, а правою через піхву довгою голкою виконують пункцію кісти. Через приєднану до голки трубку вміст кісти можна відсмоктати. [4,5]

Точка уколу для пункції кісти яєчника за В. Г. Мартиновим знаходиться на межі задньої і середньої третини лінії, проведеної від маклока до шкірної під хвостової складки. Орієнтиром для виконання пункції є пальці руки, введеної в пряму кишку, що фіксує яєчник. За допомогою приєднаної до голки трубки і шприца із кісти висмоктують рідину і вводять в її порожниту розчин Люголя .[8,9]

Для консервативного лікування використовують гормонально-нейротропні і тканинні препарати. При кістах жовтого тіла застосовують простагландин, фолікулярний гонадотропін з простагландином.