1. В яких формах існує українська національна мова?

Українська національна мова існує у двох формах: а) у вищій формі. загальнонародної мови - сучасній українській літературній мові, б) у нижчій формі загальнонародної мови - її територіальних діалектах.

2. Що таке «сучасна українська літературна мова»?

Мова, що має унормований словник, загальновживані граматичні форми,            усталену вимову й правопис називається літературною.

Сучасна українська літературна мова - оброблена унормована форма української національної мови від часів І. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка і до наших днів. Сформувалася вона на основі середньонаддніпрянських говорів, але до її складу ввійшли й інші наріччя.                         

Сучасна українська літературна мова обслуговує складні потреби суспільства, усі сфери його діяльності, нею користуються ддержавні й громадські установи під час ділового спілкування, освіта, наука, засоби масової інформації і т.д.

3. Хто є зачинателем нової української літературної мови?

І.П. Котляревський, «Енеїда».

4. Хто є основоположником сучасної української мови?

Т.Г. Шевченко

5. Укажіть основні функції мови.

Комунікативна: мова використовується як засіб спілкування.

Номінативна: предмети і явища, пізнані людиною, одержують назву (завдяки цій функції кожну мову можна розглядати як окрему своєрідну картину світу).

Мислетворча: мова є не тільки формою вираження і передачі думки, а й засобом творення самої думки.

Гносеологічна (пізнавальна): людина пізнає світ не лише через власний досвід, а й через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ.

Експресивна (виражальна): мова надає можливість розкрити світ інтелекту, почуттів та емоцій людини для інших людей, вплинути на них силою своїх переконань чи почуттів.

Волюнтативна (близька до експресивної): мова є засобом вираження волі співрозмовників (вітання, прохання, вибачення, спонукання, запрошення).

Естетична: мова фіксує в собі естетичні смаки й уподобання своїх носіїв; милозвучність, гармонія змісту, форми і звучання стають джерелом естетичної насолоди.

Культуроносна: мова є носієм культури народу-мовотворця; людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу; мовна культура людини є показником її загальної культури.

Ідентифікаційна (об'єднуюча): мова є засобом ідентифікації (у часовому і просторовому вимірі) мовців вияву належності їх до одної спільноти, певного ототожнення.

Магічно-містична (у заклинаннях, чаруваннях та ін. видах фольклору): у первісній свідомості дія зі словом, яке означає певний предмет, прирівнюється до дії з цим предметом (надзвичайною силою за певних умов наділяються окремі слова, вирази, зміщуються межі реального і уявного).

6. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.

Національна мова – мова певного народу, нації. Літературна мова – вища форма національної мови.

Виконуючи такі важливі суспільні функціїї, національна літературна мова відзначається нормами, що є обов'язковими для всіх її членів.

Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція. Мовні норми.

Поняття “професійна мова “ охоплює три функціональні різновиди літературної мови – офіційно-діловий, науковий, розмовний. Для цих стилів характерні спільні текстові одиниці, за допомогою яких можна: 1) наголосити на чомусь важливому, привернути увагу до важливих фактів: слід (варто) зауважити, особливу увагу треба зосереджувати, перейдемо до питання, розглянемо (наведемо) приклад та ін.; 2) пояснити, уточнити, виділити щось: наприклад, приміром, зокрема, а саме, передусім, лише та ін.; 3) поєднати частини інформації: і (й), також, тобто, іншими словами, разом з тим, між іншим, як зазначалося раніше та ін.; 4) висловити впевненість або невпевненість (оцінку повідомлюваного): безсумнівно, безперечно, напевно, звичайно, природно, неодмінно, можливо, ймовірно, самозрозуміло та ін.; 5) узагальнити, зробити висновок: отже, таким чином, зрештою, із сказаного випливає, узагальнюючи, є підстави стверджувати та ін.;  6) зіставити або протиставити інформацію, вказати на причину і наслідки: але, проте, однак, у(в)наслідок цього, як з’ясувалося та ін.; 7) зробити критичний аналіз відомого або бажаного: автор аналізує (характеризує, розглядає, доводить, виокремлює, наголошує), слід відзначити, звичайно, наведено переконливі докази, можна погодитися та ін.

Отже, професійна сфера репрезентує офіційно-діловий і науковий стилі у єдності спільних мовних засобів досягнення комунікативної мети, адже кожна людина, незалежно від фаху, віку, статі, соціального становища, стикається з проблемою написання заяви, службової довідки, листа, виступу. Для забезпечення комунікативної досконалості мовлення кожний фахівець має доцільно послуговуватися мовними засобами різних рівнів.

Основою професійної підготовки є комунікативна компетенція, тобто вміння і навички говорити, запитувати, відповідати, аргументувати, переконувати, висловлювати точно й ясно думку, правильно поводити себе в конкретній ситуації. І тут на допомогу прийде розмовний стиль, зокрема його різновид – розмовно-професійний.

 Мовна норма - сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які  закріпляються у процесі суспільної комунікації. Існують такі типи норм:

• орфоепічні ( вимова звуків і звукосполучень); • графічні (передача звуків  на письмі); • орфографічні ( написання слів); • лексичні (слововживання); • морфологічні (правильне вживання морфем). • синтаксичніі (усталені зразки побудови словосполучень, речень); • стилі стичні ( відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування); • пунктуаційні ( вживання розділових знаків).

Мовні норми історично й сощально зумовлені, стабільні, систематизовані. Але з    поступом суспільства виникають потреби щодо зміни літературної норми мовної одиниці.

І тому в межах норми співіснують мовні варіанти старого і нового в мові. Так у словниках українського літературного словосполучення розрізняють варіантіи

акцентні; фонематичні;

морфологічні. З мовними нормами ви можете ознайомитись у правописі, довідниках, словниках, підручниках і посібниках з української мови.