У завданні 12 потрібно розв'язати правову ситуацію за запитаннями до неї

12 Проаналізуйте правову ситуацію.

Неповнолітній А (народився 7 березня 1995 року) був прийня­тий на роботу автослюсарем станції технічного обслуговування 7 квітня 2012 року з погодинною оплатою праці за фактично від­працьований час. Протягом п'яти місяців він кілька разів залу­чався до роботи в суботу з виплатою середнього заробітку за цей день і наприкінці кожного місяця працював один день 10 годин з погодинною оплатою праці.

7 вересня А звернувся до власника СТО із заявою про надання йому щорічної основної відпустки. Наказом роботодавця А було на­дано відпустку тривалістю 13 календарних днів на підставі того, що А не відпрацював шість місяців і тому має право лише на від­пустку пропорційно до відпрацьованого часу.

А Як бачимо, були прямі порушення трудового законодавства: хло­пець мав працювати 36 годин на тиждень, причому робочий час повинен був рівномірно розподілений на п'ять або шість днів тижня (приблизно шість-сім годин на день). Якщо встановлено п'ятиденний робочий тиждень, хлопця не можна було залуча­ти до роботи в суботу, тим більше неприпустимими є «відпра­цювання» десяти годин наприкінці кожного місяця — це над­урочні роботи, до яких неповнолітні не залучаються. Відпустку хлопцеві зобов'язані предоставити негайно і в повному обсязі (31 календарний день).

Коментар. Неповнолітньому А 17 років. Кодекс законів про пра­цю України визначає, що він має право: на скорочену тривалість робочого часу (ст. 193): у віці 16—18 років — 36 годин на тиж­день; щорічні відпустки працівникам віком до 18 років надаються у зручний для них час (щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації (ст. 195); на ви­плату заробітної плати за скороченої тривалості щоденної роботи в такому самому розмірі, як працівникам відповідної категорії за повної тривалості щоденної роботи (ст. 194); на щорічну відпустку тривалістю один календарний місяць, що повинна надаватися будь-якої пори року за його бажанням (ст. 159).

Неповнолітніх працівників не мають права залучати: до виконан­ня важкої роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці,

до роботи в нічний час, у вихідні дні, а також до підземних робіт (ст. 190); до надурочних робіт, підіймання і переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені граничні норми ваги. Роботодавець повинен забезпечити обов'язкове проходження працюючими у нього підлітками попереднього та наступних періодичних медичних оглядів. Загальна тривалість робочого часу підлітків не повинна перевищувати 36 годин на тиждень ■*- для підлітків 16— 17 років. Обов'язковим по­винен бути рівномірний розподіл тижневого робочого часу за днями п'яти- або шестиденного робочого тижня. Робота підлітків з вантажа­ми не повинна становити більше ніж 1/3 робочого часу.

Для робітників віком до 18 років норми виробітку встановлю­ються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників про­порційно до скороченого робочого часу для осіб, які не досягли 18 років. Власником чи уповноваженим органом можуть встанов­люватися також знижені норми виробітку.

Б У діях роботодавця є склад правопорушення — експлуатація праці неповнолітнього (залучення до надурочних робіт, робота у вихідні дні, неправильно нарахована відпустка). З умови за­дачі не зрозуміло, скільки хлопець відпрацьовував щоденно, погодинна оплата праці за фактично відпрацьований час мо­гла призвести до того, що часу хлопець працював (перебував на роботі) не шість-сім годин, а всі десять щоденно. Крім того, з умов задачі не зрозуміло, чи проходив неповнолітній медич­ний огляд, якщо ні — маємо ще одне порушення.

Оскільки є наказ роботодавця, то неповнолітній може звернутися до суду за захистом своїх прав (принаймні відсудити відпустку).

ВАРІАНТ 8

Завдання 1—6 передбачають вибір однієї правильної відповіді з чотирьох

1Нормативно-правові акти, що мають вищу юридичну силу, — це:

Г чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України

2 Державний колегіальний орган, відповідальний за формування суддівського корпусу в Україні, — це:

А Виша Рада» юстиції

3 Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюється:

В Законом України, що приймається не менш як 2/3 від консти­туційного складу Ради України

4 Право власності на скарб, що є пам'яткою історії та культури, набуває:

Б держава

5 Підставою до застосування дисциплінарної відповідальності є: Г порушення трудової дисципліни

6 Вік, з якого особа може бути членом фермерського господар­ства, становить:

В 16 років

Завдання 7—8 передбачають вибір трьох правильних відповідей (варіант відповіді зі сполученням цифр)

ч

7 Оберіть варіант, де вказано структурні елементи правової норми.

В 1, 4, 5 1 санкція

4. гіпотеза

5. диспозиція

8Оберіть варіант, де перераховані особи, які мають право на обов'язкову частку спадщини.

Г 1, 4, 5

1 неповнолітні чи непрацездатні діти спадкодавця

4. непрацездатне подружжя, яке пережило спадкодавця

5. непрацездатні батьки спадкодавця

Завдання 9 передбачає запис короткої відповіді на запитання

9 Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) само­стійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, сти­пендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у бан­ківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі го­норар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Завдання 10 передбачає розкриття змісту правової формули/правового принципу чи правового явища

10 Презумпція невинуватості — правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у скоєнні злочину або правопорушення, припускається невинуватість до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встанов­лено вироком суду, який набрав законної сили. Згідно з абза-цем 1 п. 11 Декларації про права людини (1948 р.) та и. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.): «Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

У завданні 11 потрібно проаналізувати (прокоментувати) статтю законодавчого акта та відповісти на запитання до основного поняття, що значиться в ній

11 Аналіз статті 23 Кодексу України про адміністративні право­порушення передбачає відповідь на запитання.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосо­вується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопо­рушень як самим правопорушником, так і іншими особами. А Основне поняття, про яке йдеться, — адміністративне стяг

нення.

Б Приклади адміністративних стягнень — попередження, штраф, адміністративний штраф, оплатні вилучення предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднього об'єкта адміні

стративного правопорушення, конфіскація, адміністративний арешт, позбавлення спеціального права, громадські роботи, ви правні роботи.

В Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі дотримання законів України, поваги до правил суспільного співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими осо­бами, покарання та виправлення правопорушника, відшкоду­вання збитків.

Коментар. Законодавець акцентує увагу на тому, що головна мета адміністративного стягнення — виховання порушника, тобто форму­вання у нього звички законослухняної поведінки. Виховний вплив на порушника здійснює як сам факт накладення на нього адміністратив­ного стягнення, так і спеціальні виховні заходи, що застосовуються до нього під час виконання деяких стягнень. Застосування заходів адміністративного стягнення має на меті виховання правопорушника в дусі дотримання вимог закону. Стягнення є засобом впливу на його свідомість, за допомогою якого особі надаються навички, що стимулю­ють добровільне свідоме виконання нею своїх обов'язків. Обмеження, які пов'язані із заходами адміністративного стягнення також здій­снюють свій виховний вплив, оскільки особа у майбутньому прагне не повторювати дій, що мають наслідком встановлення зазначених обмежень. Виховання правопорушників тісно пов'язане з іншою ме­тою адміністративного стягнення — попередженням правопорушень, як з боку самого порушника, так і з боку інших осіб. Адміністративні стягнення г. каральними, «штрафними» санкціями, вони, як правило, полягають у позбавленні або обмеженні певних прав, благ. Цим до­сягається мета покарання порушника.