У завданні 11 потрібно проаналізувати (прокоментувати) статтю законодавчого акта та відповісти на запитання до основного поняття, що значиться в ній

11 Аналіз статті 19 Кримінального кодексу України передбачає відповіді на запитання.

1. Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину мо­гла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідом­лювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хро­нічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

3. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлений вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішен­ням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати пока­ранню.

А Основні правові поняття, про які йдеться, — злочин, злочин на дія (бездіяльність), дієздатність, деліктоздатність, стан осудності, стан неосудності.

Б Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідом­лювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме вна­слідок наявності психічного захворювання (медичного крите­рію). Медичний критерій неосудності окреслює всі можливі психічні захворювання, що істотно впливають на свідомість і волю людини. У частині 2 ст. 19 Цивільного кодексу Украї­ни зазначені чотири види психічних захворювань: а) хронічна психічна хвороба; б) тимчасовий розлад психічної діяльності; в) недоумство; г) інший хворобливий стан психіки.

В Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного кодексу України осудність — це психічний стан людини, за якого вона під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Осудність є юридичною передумовою вини і кримінальної відпо­відальності, обов'язковою ознакою суб'єкта злочину. Лише пси­хічно здорова людина свідомо обирає варіанти поведінки, здат­на розуміти те, що чинить, і тому може бути відповідальною за свої суспільно небезпечні діяння. Здатність керувати своїми діями свідчить про можливість ставити перед собою певні за­вдання, мету і, відповідно, розв'язувати їх і досягати бажаного результату, проявляти свою волю у цьому напрямі чи, навпаки, утримуватися від необдуманих вчинків і спокус. Неосудність — це психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслі­док хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Неосудність виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 19).

Стан осудності (неосудності) людини має основне значення, адже він виливає на кваліфікацію вчиненого злочину (у стані афекту, сильного душевного хвилювання, особа не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність), або ж злочинна дія (бездіяльність) спланована й свідомо виконана). Також стан осудності (неосудності) впливає на рішення суду (наявні пом'якшувальні обставини або обставини, що роблять провину тяжчою), на рішення про міру покарання (умовне, ув'язнення), примусове лікування.