1. Загальна схема системи травлення. Особливості порожнинного та мембранного травлення.

Травлення - це процес розщеплення складних органічних речовин (білків, жирів, вуглеводів) на прості, які можуть всмоктуватися в кров і лімфу та засвоюватися в організмі. Це початковий етап обміну речовин між організмом і зовнішнім середовищем.

Процес травлення поділяють на порожнинне, яке відбувається у шлунково-кишковому тракті, і пристінкове (мембранне), яке проходить у клітині. Порожнинне травлення складається з процесів механічної та хімічної обробки їжі. Механічна обробка їжі полягає у її подрібненні (пережовуванні), зволоженні, переміщуванні з травними соками, набряканні та розчиненні. Хімічна обробка їжі відбувається теж поетапно: спочатку у ротовій порожнині, потім у шлунку і кишечнику. Остаточно білки, жири і вуглеводи розщеплюються в кишечнику. Під час пристінкового травлення складові їжі потрапляють у клітини і остаточно розщеплюються.Хімічні перетворення відбуваються під впливом особливих речовин - ферментів, що містяться в соках травних залоз.

2. Травлення у ротовій порожнині. Механізм утворення слини (схема рефлекторної дуги).

Ротова порожнина - важливий відділ оцінки придатності їжі до вживання та її якості - смаку, консистенції, температури, гостроти тощо. Органолептична оцінка якості їжі відбувається за допомогою смакових, механо- і терморецепторів.

Механізм утворення слини. Концентрація електролітів у слині відрізняється від такої у плазмі крові. Це свідчить про активний характер процесів секреції у слинних залозах. Іони (Na⁺, К⁺ та ряд інших) рухаються проти електрохімічного градієнта за допомогою активного транспорту. Про активність процесів слиноутворення свідчать поліпшення засвоєння кисню, підвищення температури залоз під час секреції. В ацинарних клітинах утворюється первинна слина, для синтезу якої потрібні амінокислоти, глюкоза, мінеральні речовини (особливо Са²⁺). У клітинах слинних залоз відбуваються і пасивні процеси, які забезпечують рух води і електролітів із крові у вивідні протоки залоз. При проходженні слини протоками склад її змінюється, внаслідок реабсорбції Na⁺, Сl^- і секреції К⁺ та НСО₃^-, тобто утворюється вторинна слина .На ці процеси впливає швидкість секреції — при високій її швидкості реабсорбція та секреція зменшуються. Під впливом альдостерону збільшується реабсорбція Na⁺, а також секреція К⁺.

1-трійничний нерв; 2 – Гассерів вузол; 3 – ядро лицевого нерва; 4 –лицевий нерв; 5- колінчастий вузол; 6 – барабанна струна; 7 – язиковий нерв; 8 – підщелепна слинна залоза; 9 – крилопіднебінний ганглій.

3. Охарактеризувати склад слини та фізіологічну роль її компонентів. Схематично зобразити регуляцію слиновиділення.

Слина - секрет слинних залоз, що не має запаху, смаку, кольору, має слабколужну реакцію (рН = 6,8 - 7,4). У дорослої людини за добу утворюється 0,5-2 л слини. Своєрідний слизовий вигляд, в'язкість і консистенція слини залежать від присутності в ній глікопротеїду - муцину. У слині містяться ферменти: а-амілаза, мальтаза та лізоцим (мурамидаза); білки - альбуміни, глобуліни та муцин; мінеральні речовини - Na, К, Са, Мg, Р, Сl; продукти метаболізму - сечова кислота, сечовина, аміак, амінокислоти, моноцукри, вітаміни.

Слина виконує такі функції:

^ гідролітичну - розщеплення вуглеводів;

^ бактерицидну - завдяки вмісту лізоциму;

^ захисну - розбавляє, буферує, сприяє виведенню нехарчових та шкідливих речовин;

^ рухову - змочує і вкриває слиною їжу та забезпечує ковтання.

У ротовій порожнині відбуваються такі процеси травлення:

o розщеплення крохмалю і глікогену під дією амілази слини до декстринів;

o розщеплення мальтози і сахарози під дією мальтази (глюкозидаза) до глюкози;

o часткове всмоктування глюкози.

1-трійничний нерв; 2 – Гассерів вузол; 3 – ядро лицевого нерва; 4 –лицевий нерв; 5- колінчастий вузол; 6 – барабанна струна; 7 – язиковий нерв; 8 – підщелепна слинна залоза; 9 – крилопіднебінний ганглій.

4. Пояснити та схематично представити основні ефекти, місце та клітини, де утворюються такі гормони: гастрин, гістамін, секретин.

Гастрин - гормон, який виробляється G-клітинами шлунка, що розташовані в основному в пілоричному відділі шлунка, а також D-клітинами підшлункової залози.Результатом посилення аденілатціклазной активності в парієтальних клітинах шлунка є збільшення секреції шлункового соку, особливо соляної кислоти.Гастрин також збільшує секрецію пепсину головними клітинами шлунка, що, разом з підвищенням кислотності шлункового соку, забезпечує оптимальний pH для дії пепсину, сприяє оптимальному переварюванню їжі в шлунку.Одночасно гастрин збільшує секрецію бікарбонатів і слизу в слизовій шлунка, забезпечуючи тим самим захист слизової від впливу соляної кислоти і пепсину. Також гастрин збільшує продукцію простагландину E в слизовій шлунка, що призводить до місцевого розширенню судин, посилення кровопостачання і фізіологічною набряку слизової шлунка і до міграції лейкоцитів в слизову.

Гістамін - 2 - (4-імідазоліл) етиламін, безбарвні кристали, добре розчинні у воді і етанолі, нерозчинний в ефірі. Біогенний амін, медіатор алергічних реакцій негайного типу, також є регулятором багатьох фізіологічних процесів. Гістамін викликає посилення секреції шлункового соку.

Секретин - пептидний гормон, що виробляється S-клітинами слизової оболонки тонкої кишки і бере участь в регуляції секреторної діяльності підшлункової залози. Секретин є блокатором продукції соляної кислоти парієтальних клітинами шлунка.Основний ефект, викликаний секретином, - стимуляція продукції епітелієм жовчних, панкреатичних проток і брунерівських залоз бікарбонатів, забезпечуючи, таким чином, до 80% секреції бікарбонатів у відповідь на надходження їжі. Цей ефект опосередкований через секрецію холецистокініну і це призводить до збільшення продукції жовчі, стимулювання скорочень жовчного міхура і кишечника і збільшенню секреції кишкового соку

5.Пояснити та схематично представити основні ефекти, місце та клітини, де утворюються такі гормони: хцк-пз, бомбезин.

ХЦК-ПЗ секретується ендокриноцитами - І-клітини проксимального відділу тонкої кишки,нервові кінці дистальної частини клубової та ободової кишки.У головному мозку він відповідає за регулювання споживання їжі.ХЦК,що декретується в 12-палій та голодній кишці,представлений здебільшого ХЦК 8,ХЦК 12.ХЦК посилює дію секретину,який стимулює секрецію лужного підшлункового соку,сповільнює випорожнення шлунка,збільшує секрецію ентерокінази.Гастрин і ХЦК стимулюють секрецію глюкагону в разі перетравлення білкових страв.

Бомбезин вміщує в собі 10 амінокислотних залишків.Ввін наявний у нервових волокнах блукаючого нерва,що закінчується на G-клітинах.У разі їхнього подразнення вивільняється бомбезин,що збільшує секрецію гастрину.

6.Пояснити та схематично представити основні ефекти, місце та клітини, де утворюються такі гормони: мотилін, вілікінін.

Мотилін – поліпептид,що вміщує 22 амінокислотні залишки,декретований ентерохромафінними клітинами Мо-клітинами шлунка,тонкої та ободової кишки.У разі введення мотилі ну виникає скорочення гладких м*язів шлунка та кишки.Мотилін є головним регулятором ММК,який регулює шлунково-кишкову моторику в період між прийманнями їжі.

Вілікінін – гормон,який синтезується у стінці дванадцятипалої кишки, що підвищує активність мікроворсинок у енткроцитах. Він утворюється під впливом кислого хіміку в слизовій оболонці кишки.

7.Схематично зобразити та пояснити рефлекторну регуляцію жування. Описати фази жування. Мастикаціографія. Регуляція жування здійснюється як довільно,так і завдяки безумовним рефлексам, рефлекторні дуги яких замикаються на рівні стовбура мозку.Аферентний вхід у рефлекторний центр при здійсненні безумовного рефлексу – переважно чутливі волокна V пари черепних нервів.Еферентний вихід до жувальних м*язів,що піднімають нижню щелепу , - рухливими волокнами V пари.До м*язів,які опускають нижню щелепу ,та кріпляться до щелепи і під*язикової кістки, - волокнами V і VІІ пар черепних нервів. Для підняття щелепи необхідно,щоб жувальний м*яз скоротився(а він розслаблений),такий результат досягається завдяки реципрокному гальмуванню між центрами,які інервують ці групи м*язів. На сьогодні механізми жування пов*язують з наявністю центрального генератора жувального центру,в якому задіяний комплекс центральних структур:кора,базальні ядра,гіпоталамус,чевоні ядра,ретикулярна формація і мозочок,які отримують інформацію від лицевого,трійчастого,язикоглоткового і під*язикового нервів.

Чорний колір – гальмівні нейрони,червоний,фіолетовий,бузковий,оранжевий – збуджуючі інтернейрони,що запукають генератор.

1 – входи для збудження мотонейронів,що піднімають нижню щелепу.

2 – що опускають нижню щелепу.

3 – гальмування мотонейронів,що що піднімають нижню щелепу.

4 – вхід збудження із вищих центрів

5 – м*яз,який піднімає нижню щелепу.

6 – м*яз,який опускає нижню щелепу.

7,8 – верхня,нижня щелепи.

Акт вживання їжі умовно можна поділити на такі фази:

1. фаза - спокою;

2. фаза - введення їжі в рот;

3. фаза - орієнтовне жування;

4. фаза - основна фаза жування:

5. фаза - формування харчової грудки та ії ковтання.

Мастикаціографія - це метод вивчення жувальних рухів нижньої щелепи.

Принцип методу полягає в реєстрації коливання повітря у замкнутій системі при русі нижньої щелепи. Для запису мастикаціограми використовують гумову манжетку, трійник, затискач,капсулу Марея, кімограф, лісовий горіх.

За допомогою мастикаціограми можна визначити час жувального циклу до ковтання та тривалість його окремих фаз, число жувальних рухів, величину амплітуди відкривання рота. На мастикаціограмі можна визначити та­кож порушення жувального циклу при тій чи іншій патології, але причину, що викликала порушення циклу та його окремих фаз за допомогою цього методу виявити неможливо.