18. Дайте характеристику системи кредитних грошей. Чим вона відрізняється від системи паперових грошей?

Система кредитних грошей – це система, де емісія грошей базується на загальних принципах кредитування (поверненість, забезпеченість та ін.), що створює передумови для забезпечення сталості грошей.

Від системи кредитних грошей паперова система відрізяється тим, що грошові знаки, які емітуються, мають форму казначейських білетів.

19. Що таке грошово-кредитна політика? Яке її місце в економічній політиці держави? Як вона пов’язана з грошовою системою?

Грошово-кредитна політика — це комплекс взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через ЦБ.

Місце в економ. політиці: економічне регулювання через механізми зміни пропозиції грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон'юнктуру ринків і посилює стимули до розширення виробництва.

За допомогою ГКП регулюється грошова система.

20. З якою метою нбу проводить грошово-кредитне регулювання?

Для створення, удосконалення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки, забезпечити її стабільність.

21. У чому полягають відмінності між методами прямого та опосередкованого регулювання грошового обороту?

За прямих методів законодавчо встановлюються норми і правила, що безпосередньо регламентують поведінку суб'єктів грошового обороту (без посередників)

За опосередкованих методів здійснюється вплив центрального банку на певні грошові індикатори, зміна яких впливає на поведінку суб'єктів грошового обороту, насамперед на їх попит на товарних ринках. (через посередників: банки, інв.. компанії, та ін..)

Головним методом опосередкованого регулювання є грошово-кредитна політика НБУ.

22.Що таке стратегічні, проміжні і тактичні цілі грошово-кредитної політики? Як вони пов’язані між собою?

Стратегічні – це ключові цілі в загальноекономічній політиці держави: зростання виробництва, зайнятості, стабілізації цін, збалансування платіжного балансу.

Проміжні - сприяють досягненню стратегічних цілей (пожвавлення або стримання конюктури ринку).

Тактичні- це оперативні завдання центр. банку які сприяють досягненню проміжних цілей, хар. ознаки – короткостроковість, багатоаспектність.

23. Охарактеризуйте інструменти грошово-кредитної політики. Інструменти грошово-кредитної політики це:

1)інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок та економічні процеси - операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкового процента, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти;

2) інструменти прямого впливу - установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій, кредитування Цн. банком комерційних, розподіл кредитних ресурсів

24. Що таке монетизація бюджетного дефіциту? Назвіть способи монетизації бюджетного дефіциту. Монетизації бюджетного дефіциту полягає у пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними заходами, що формуються на підставі вимог чинного законодавства, насамперед податкового. 

Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна кількома способами:

1)Збільшити оподаткування екон. суб’єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків, скасування пільг за старими податками тощо.

2)Дозволити уряду (казначейство) випустити власні боргові зобов’язання (казначейські білети) в розмірі, достатньому для покриття бюджетного дефіциту, і надати їх статус законного платіжного засобу.

3)Дозволити уряду випустити власні цінні папери і реалізувати їх на внутрішньому чи зовнішньому ринках.

4)Дозволити центральному банку прокредитувати уряд у розмірі бюджетного дефіциту, купивши на відповідну суму урядові зобов’язання на первинному ринку.

Найдоцільнішим є третій