Тема 13 комплексне оцінювання фінансового стану підприємства

Основним джерелом проведення оцінки фінансового стану є фінансова звітність. Найширше при цьому використовують дані балансу та звіту про фінансові результати. В кінці XIX ст. з’явилися школи, де вивчалися елементи аналізу, комерційних розрахунків. Розквіт науки про аналіз балансу припадає на початок XX ст. Такий аналіз був обов’язковим атрибутом при публікації бухгалтерської звітності ще в першій чверті XX ст. Ще в 1923-1924 роках наведено зведені баланси, які включають не лише інформацію про наявність активів та пасивів, а й, що є основним, дають можливість без додаткових обчислень зробити, базуючись на сучасній термінології, попередній експрес-аналіз фінансового стану без врахування впливу цінового фактора.

Але кожне підприємство розробляє свої планові і прогнозовані показники, норми, нормативи, ліміти, тарифи, тощо. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й “ноу-хау”. Підприємство має право тримати таку інформацію в таємниці, тобто вона є зак­ритою.

Значно зросла роль фінансового аналізу після зап ровадження Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки з переходом України до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку зростає значення фінансової звітності як інформаційної бази оцінки фінансово-господарської діяльності. Підвищений інтерес до фінансової звітності обумовлюється тим, що ринкові відносини передбачають відповідний економічний простір, у якому бере участь велика кількість юридичних і фізичних осіб. Отже, фінансова звітність здійснює інформаційний зв’язок між юридичними і фізичними особами, дає змогу шляхом аналізу виявити підприємства, які цікавлять їх для укладання договорів, інвестиції коштів та прийняття управлінських рішень.

Зрозуміло, що в доброму фінансовому стані зацікавлене, пере­дусім, саме підприємство. Однак, добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банківськими устано­вами та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності. Поділ користувачів інформації залежно від аналітичних потреб наведений в таблиці 13.1.

Таблиця 13.1

Типологія аналітичних завдань залежно від інтересів користувачів інформації

Аспекти фінансового аналізу	Основні користувачі аналітичної інформації
	Громадськість	Власни­ки і ак­ціонери	Фінан­сові консу-льтації	Менед-жери	Подат­кові органи
Достовірність і якість звітності	+	+	+	+	+
Оцінка ліквідності активів	-	+	+	+	-
Оцінка прибутковості	+	+	+	+	-
Оцінка платоспроможності	+	+	+	+	-
Якість зростання прибутку	+	+	+	+	-
Формування ресурсного потенціалу	-	+	+	+	-
Податкові витрати	-	+	+	+	+
Кредитна політика	-	+	+	+	-
Дивідендна політика	+	+	+	+	-
Інвестиційна політика	-	+	+	+	+

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності. Тому оцінку фінансо­вого стану можна об’єктивно здійснити не через один (нехай і най­важливіший) показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

За допомогою аналізу коефіцієнтів можна виявити сильні й слабкі позиції різ­них підприємств, фірм. Менеджери використовують ці дані для контролю діяльнос­ті підприємства, щоб не допустити банкрутства. Важливим є й те, що аналіз коефі­цієнтів дає змогу краще зрозуміти взаємозв’язок між балансом і звітом про дохо­ди. Наприклад, щоб підрахувати дохідність інвестицій, необхідно взяти загальну суму активів з балансу та чистий дохід із звіту про доходи. Деякі коефіцієнти показують, чи ефективно поєднуються підприємством різні активи і пасиви та як це впливає на прибуток. Треба зазначити також, що кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб пересвідчитися, що підприємство може оплатити свої ко­роткострокові боргові зобов’язання, а також покрити фіксовані платежі доходами. Банки значною мірою будують свою кредитну політику на підставі відповідних коефіцієнтів. Фінансові експерти використовують їх для порівняння відносних пе­реваг різних підприємств.

Традиційно комплексна оцінка фінансового стану підприємства здійснюється за рейтинговою оцінкою – тобто оцінкою об’єкта, що аналізується за шкалою показників.

Кількість рейтингів дуже велика, вид і вимоги рейтингу залежать від того, хто аналізує і кого (що) аналізують. Є такі види рейтингів:

• кредитний;

• правовий;

• регіональний та муніципальний;

• рейтинг окремої країни;

• рейтинг акцій;

• банківський рейтинг;

• рейтинг взаємних фондів;

• рейтинг фондів, що управляються;

• рейтинг фінансових організацій;

• рейтинг страхових компаній тощо.

Найпоширенішими методами комплексного аналізу фінансової діяльності підприємств є:

- метод створення рейтингу за допомогою ряду показників – базується на ранжуванні підприємств відповідно до значень відібраних до аналізу ключових показників: виручки, сукупного доходу, чистого та реінвестованого прибутку;

- метод кластерного аналізу – дає змогу поділити сукупність підприємств, що аналізуються на групи (кластери). Для формування рейтингу використовують такі показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами, коефіцієнт оборотності оборотних активів, коефіцієнт рентабельності виробництва. Якщо за критеріями максимізації підприємство посідає перше місце, то йому присвоюється 1 бал, друге місце – 2 бали і т.д. Найвищий рейтинг у підприємства з найменшою кількістю балів;

- матричний метод. Суть його – в побудові спеціальної таблиці (матриці), в якій розрахунки на основі таких показників: прибуток, виручка, собівартість, матеріали, основні засоби, фонд оплати праці і чисельність персоналу. Для визначення рейтингово числа обраховують темпи росту співвідношень показників. За індексами показників по діагоналі матриці визначають рейтингове число, якщо його значення більше 1, то це свідчить про позитивну динаміку діяльності підприємства;

- метод бальних оцінок – передбачає встановлення рейтингу за сумою балів, при цьому показники поділяються на три класи. Найбільший рейтинг матиме підприємство з найбільшою кількістю балів;

- метод порівняльної рейтингової оцінки, в його основу покладено порівняння підприємства по кожному показнику фінансового стану з умовним еталонним підприємством. Обирають для порівняння ті показники, для яких позитивним є збільшення;

- метод рейтингового фінансового аналізу. Суть в тому, що система фінансових показників повинна відповідати певним вимогам: фінансові коефіцієнти повинні бути максимально інформативними, несу перечити один одному, в економічному розумінні фінансові коефіцієнти повинні мати однакову направленість, повинні бути вказані нормативи і рекомендовані значення для показників, фінансові коефіцієнти повинні розраховуватись лише за даними публічної фінансової звітності, фінансові коефіцієнти повинні давати можливість здійснювати рейтингову оцінку підприємства як в часі, так і в просторі. Якщо визначене рейтингове число менше 1, фінансовий стан підприємства характеризується як незадовільний. При повній відповідності значень фінансових коефіцієнтів нормативним значенням рейтинг підприємства буде рівним 1;

- інтегральна рейтингова оцінка. Інтегральний фінансовий аналіз дозволяє одержати найбільш поглиблену (багатофакторну) оцінку умов формування окремих агрегованих фінансових показників.

Для аналізу доцільно використовувати як абсолютні, так і відносні показники. До останніх належать коефіцієнти, їх перевагою є те, що вони згладжують вплив інфляції на звітний матеріал, що є досить актуальним при аналізі на довготермінову перспективу. Доречно нагадати, що у світі є багато різноманітних довідників для аналізу звітів окремих фірм.

Необхідність професійного надання послуг інформаційно-консультативного характеру привело до того, що цей вид діяльності у багатьох розвинених країнах став самостійною сферою бізнесу. Ця обставина пояснює той факт, що в літературних джерелах відсутня єдина методика фінансового аналізу, типові універсальні методи побудови та аналізу фінансової інформації. Окрім цього, у вітчизняній аналітичній практиці багато питань щодо аналізу фінансових коефіцієнтів виникли у зв’язку з переходом до нових форм бухгалтерської звітності.

Необхідно систематично, детально і в динаміці аналізу­вати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Використовуючи вище зазначену методику на базі матеріалів про фінансово-господарську діяльність ЗАТ«Чернівецький хімзавод» проведемо комплексну оцінку фінансового стану підприємства за різними методами.

Для оцінки фінансової діяльності підприємства за кластерним методом необхідно розрахувати: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, коефіцієнт оборотності оборотних активів, коефіцієнт рентабельності виробництва (табл. 13.2). Згідно методики даного аналізу кращому показнику присвоюється менший бал.

Таблиця 13.2

Кластерний аналіз Агрофірми «Прут» за 2009-2010 роки

№ п/п	Кластери	2009 рік		2010 рік
		значення	бал	Значення	Бал
1.	Коефіцієнт ліквідності	2,187	2	7,561	1
2.	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,876	2	0,959	1
3.	Коефіцієнт оборотності оборотних активів	2,331	1	1,970	2
4.	Коефіцієнт рентабельності виробництва (рентабельності господарської діяльності)	8,6	1	5,9	2
Підсумковий кластер, бали			6		6

За підсумком балів бачимо, що як і у 2008 так і у 2009 році підприємство є рейтинговим, тобто господарська діяльність 2008 та 2009 року є ефективною.

Однак даний метод не є універсальним, тому що для аналізу використовується лише 4 показника, які не характеризують діяльність підприємства в загальному, а лише дають часткове уявлення про ефективність діяльності. Необхідно здійснити аналіз, в якому б було використано основні показники діяльності підприємства – прибуток, виручку, собівартість, вартість основних засобів, фонд оплати праці, кількість працюючого персоналу.

Методом, в якому всі ці показники задіяні є матричний метод оцінки господарської діяльності підприємства. Побудуємо таблицю, в яку по-горизонталі і по-вертикалі запишемо вищеперераховані показники діяльності. Розрахуємо співвідношення цих показників а також темпи приросту співвідношень за 2008 рік та за 2009 рік.

Таблиця 13.3

Основні показники діяльності ЗАТ «Чернівецький хімзавод»за 2008 рік

Чисельник Знаменик	результати		затрати		Ресурси
	Прибуток	Виручка	Собівартісь	Матеріали	Основні засоби	Фонд оплати праці	Чисельність персоналу
Прибуток	1
Виручка	0,075	1
Собівартість	0,101	1,351	1
Матеріали	0,174	2,331	1,725	1
Основні засоби	0,183	2,456	1,818	1,054	1
Фонд оп. праці	0,353	4,725	3,497	2,027	1,924	1
Чисельність персоналу	8,482	113,657	84,121	48,768	46,283	24,054	1

Таблиця 13.4

Основні показники діяльності ЗАТ «Чернівецький хімзавод» за 2009 рік

Чисельник	результати		затрати		Ресурси
Знаменик	Прибуток	Виручка	Собівартісь	Матеріали	Основні засоби	Фонд оп. Праці	К-ть персоналу
Прибуток	1
Виручка	0,057	1
Собівартість	0,077	1,344	1
Матеріали	0,113	1,970	1,466	1
Основні засоби	0,132	2,306	1,716	1,171	1
Фонд оп. праці	0,296	5,162	3,842	2,621	2,239	1
Чисельність персоналу	7,035	122,692	91,315	62,294	53,210	23,769	1

За даними цих двох таблиць розрахуємо темпи зростання співвідношень (табл. 13.5).

Для визначення рейтингової оцінки необхідно скористатись формулою:

P = ,

де: Р – рейтингове число,

Tpi – індекси (темпи проросту) елементів матричної моделі,

n – кількість елементів.

Таблиця 13.5

Матричний метод оцінки господарської діяльності ЗАТ «Чернівецький хімзавод» в зростанні за 2008-2009роки

Чисельник Знаменник	Результати		Затрати		Ресурси
	Прибу-ток	Вируч-ка	Собі-вартість	Мате-ріали	Основні засоби	Фонд оплати праці	Чисель-ність пе-рсоналу
Прибуток	1
Виручка	0,760	1
Собівартість	0,762	0,995	1
Матеріали	0,649	0,845	0,850	1
Основні засоби	0,721	0,939	0,944	1,111	1
Фонд оп. праці	0,839	1,092	1,099	1,293	1,164	1
Чисельність персоналу	0,829	1,079	1,086	1,277	1,150	0,988	1

Застосуємо дану формулу для знаходження рейтингово числа:

Р =

Значення рейтингового числа менше 1, тобто у 2009 році порівняно з роком діяльність поідприємства погіршилась та знизився рейтинг.

Отже, результати двох попередніх комплексних методів оцінки діяльності підприємства дали різні результати: діяльність ЗАТ «Чернівецький хімзавод» у 2008 році є більш ефективнішою, оскільки рейтинг підприємства знизився в 2009 році, доказом цього є і зниження прибутку на 402 тис.грн. Щоб впевнитись у точності результатів необхідно здійснити комплексну оцінку діяльності підприємства ще за іншими методами, наприклад за методом бальних оцінок та за методом порівняльної рейтингової оцінки.

Згідно методу бальних оцінок показники, які досліджуються, поділяються на три класи (табл. 13.6):

• показник зі значенням кращим за нормативне – 1 клас, відповідно присвоюється 3 бали;

• значення показника відповідає нормативним вимогам – 2 клас, 2 бали;

• значення показників нижче рекомендованих і нормативних – 3 клас.

Таблиця 13.6

Метод бальних оцінок ЗАТ «Чернівецький хімзавод» за 2008-2009 роки

№ п/п	Показники	2007 рік				2008 рік
		1 клас	2 клас	3 клас	Сума балів	1 клас	2 клас	3 клас	Сума балів
1.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	2,187	-	-	3	7,561	-	-	3
2.	Коефіцієнт поточної ліквідності	1,307	-	-	3	5,455	-	-	3
3.	Коефіцієнт покриття	14,574	-	-	3	45,625	-	-	3
4.	Коефіцієнт фінансової незалежності	0,935	-	-	3	0,979	-	-	3
5.	Коефіцієнт фінансової залежності	0,065	-	-	3	0,021	-	-	3
6.	Коефіцієнт маневрування	-	0,491	--	2	0,514	--	-	2
Разом		17				18

Аналіз показників ліквідності, коефіцієнтів маневрування, фінансової залежності і фінансової незалежності показав, що у 2009 році підріс рейтинг і покращилися показники ліквідності та фінансової стійкості, що підтверджує два попередніх методи.

У світовій практиці загальноприйнято, що поняття конкурентоспроможності фірми тісно пов'язане з поняттям іміджу. Він формується протягом тривалого часу на основі стійкої конкурентоспроможності широкого асортименту товарів, які випускають. Під конкурентоспроможністю фірми розуміють реальну і потенційну здатність компанії проектувати, виготовляти і збувати товари. Предметом детальної уваги й аналізу повинна бути номенклатура продукції, яку випускає підприємство. Власне продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою тощо приваблює не лише покупця, а й ділового бізнесмена, акціонера, інвестора.

Система економічного рейтингу промислових корпорацій розвинених капіталістичних країн у сучасний період містить певний набір фінансових документів і економічних показників, які публікують у газетах разом з балансом. Списки компаній корпорацій, які мають найкращі економічні показники, слугують своєрідним барометром успіху, свідченням їхньої надійності. Це найкраща реклама, що стимулює нові замовлення та прибутки.

У вітчизняній практиці подібних рейтингів не було, проте з розвитком комерційної діяльності І ринку взагалі він стане невід'ємною частиною оцінки конкурентоспроможності і рівня перспективності розвитку підприємства. Показники конкурентоспроможності підприємства можуть бути визначені на основі детально відібраних, експертне підтверджених факторів і параметрів, методично пов'язаних в єдину систему техніко-економічного та соціального аналізу їх функціонування на внутрішньому ринку країни.

Щоб вистояти у конкуренції виробників на ринку, щоб гарантувати своєму підприємству фінансовий успіх, потрібно не лише скорочувати витрати виробництва з метою отримання максимального прибутку. Такий підхід можливий лише тоді, коли цикл повного оновлення асортименту виробів становить декілька років. Сьогодні у прогресивних галузях промисловості, наприклад, електронній життєвий цикл виробів скоротився до кількох місяців. Тому в сучасному світі, коли ринкова конкуренція стає все жорсткішою, але не за рахунок фактора цін, а в результаті виникнення витонченіших методів і форм суперництва фірм на ринку, головна мета керівника підприємства вже не може полягати лише у прагненні знижувати витрати виробництва. Виживання підприємства все частіше зумовлюється дією факторів більш довгострокового порядку, ніж просто економія яких-небудь видів прямих або накладних витрат.

За таких обставин варто більше часу приділяти таким сферам, як реалізація і збут продукції, збільшення доходів і поліпшення свого фінансового стану, ніж управлінню виробництвом з метою зниження витрат.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться з метою виявлення вразливих місць і усунення. Дані аналізу відіграють вирішальну роль при визначенні напрямів конкурентної політики підприємства і використовують при оцінці виконання поставлених перед ним завдань і для розробки програми розвитку на перспективу.